Головні риси давньогрецької культури

Державний устрій, гармонійна природа і обумовили головні риси давньогрецької культури.

По-перше, це її гуманістичний характер. Давньогрецький філософ Протагор казав: “Людина – це міра всіх речей”. Потім це гасло стане головним і для гуманістів епохи Відродження.

Гуманізм пояснює і другу рису – антропоцентризм, бо людина – не тільки міра всіх речей, а й головний смисл, ціль. Любов до повсякденних радощів стверджується як ідеал, як основа світосприйняття. Ця риса народжує й дуже важливий для греків культ тіла, взагалі тілесність культури Стародавньої Греції. Культ тіла – культ гармонійної людини, прекрасної і душею і тілом: звідси і пристрасть до занять фізичною культурою і культурою інтелектуальною (філософія, мистецтво, наука). Цікавий факт: у V ст. до н. е. в Афінах малозабезпеченим громадянам надавали допомогу для відвідування театру та спортивних ігор.

Тіло стало мірою всіх форм грецької культури: 1) мистецтва, де зображення оголеного тіла було головною темою; 2) архітектури, математики, де все вимірялося – пальцями, долонями, стопою, ліктем.

Академік О.Ф. Лосєв проаналізував багато концепцій грецької культури і зауважив, що “давньогрецьке світосприйняття є розглядання і дотик світу як тіла. Боги – суть досконалі і прекрасні тіла. Люди – тіла. Космос – живе тіло. Число – тіло. Також тілесна і музика”. О. Шпенглер в “Заході Європи” теж говорить про тілесність як головну рису грецької культури і, порівнюючи її з європейською, зазначає, що це культура завершеного в собі, кінцевого тіла, тобто грецька культура – кінцева і тілесна, західна – духовна і безкрайня. Важливу концепцію природи грецької культури висловив німецький філософ Фрідріх Ніцше, який виділив два головних символи цієї культури: Аполлон і Діоніс. Аполлон уособлює відчуття міри, гармонії. Діоніс – повернення людини до природної стихії, злиття людини з природою, оп’яніння. Але своєрідність грецької культури в тому, що Аполлон не може існувати без Діоніса і навпаки, тобто в їх єдності суворої краси і неприборканої стихії, в одухотворенні тілесності.

Ця єдність породжує ще одну важливу рису – гармонію, відчуття міри, канону. Гесіод писав: “Міру в усьому витримуй!”, а на фронтоні Дельфійського храму Аполлона був напис: “Нічого занадто”.

В V ст. до н. е. скульптор Поліклет автор відомого Дорифора розробив канон пропорцій у скульптурі (в його праці “Канон” визначено, що голова повинна складати 1/7 зросту, обличчя і кисть руки – 1/10, ступня – 1/14). А наприкінці IV ст. до н. е. Лісіпп — скульптор Олександра Македонського – переробляє цей канон (голова – 1/8). Але канон гармонії залишається.

Грецька культура – культура агоністична. Любов до агону – змагання – знайшла відображення в безлічі музичних, поетичних, спортивних змагань і свят: Олімпійські ігри (з 776 р. до н. е.) – не тільки спорт, а й змагання поетів, художників, ораторів, укладались комерційні угоди. Великі Панафінеї – свято в Афінах на честь богині Афіни і Діонісії – свято родючості, вина, з піснями (саме з нього народилася трагедія).

Дата добавления: 2015-09-01