Обов’язковою передумовою ефективності професійного мовлення вчителя є також володіння його технікою.

У сучасній соціальній психології компоненти техніки мовлення - голос, дикція, темп, інтонація - визначаються як акустична система відтворення людини людиною.

Дослідженнями встановлено, що вони виконують при цьому важливі функції, а саме: створюють імідж людини, який закріплюється у свідомості довколишніх; дають змогу виявити психічну індивідуальність людини, визначити її емоційний стан. Наприклад, особливості техніки мовлення вчителя можуть створити образ спокійного, врівноваженого педагога або, навпаки, категоричного властолюбця. Мовлення одного педагога свідчить про його надмірну нервозність, метушливість, іншого - про скутість, сором’язливість, невпевненість у собі. Подібне враження від учителя, звісно, не надасть йому привабливості в очах учнів, а негативні особливості мовлення - скоромовка, невиразність у вимовлянні слів, "ковтання" кінцевих звуків тощо - можуть навіть стати об’єктом учнівських пустощів і пародій.

Отже,володіння технікою мовлення є не тільки елементом культури педагогічної діяльності вчителя, а й передумовою позитивного сприйняття його учнями, батьками, колегами.

Як допомогти собі у формуванні мовленнєвої культури?

Як організувати самонавчання?

Поміркуймо над цим, визначивши орієнтовні напрямки самостійної роботи з удосконалення власного мовлення.

Дата добавления: 2015-09-01