Юлія Чернова

ДУХОВНИЙ АСПЕКТ У ЗМІСТІ НАВЧАННЯ ДОРОСЛИХ

Сучасна соціально-економічна ситуація нашої країни прогнозує збільшення значимості освіти дорослого населення. Освіта дорослих є важливою складовою системи освіти, її провідне завдання полягає у сприянні всебічному розвитку людини в період її самостійного життя.

Андрагогіка пізнає практику освіти дорослих та надає знання, які дозволяють формулювати і реалізовувати основні їх цілі у навчанні. Вона створює теоретичні і методичні основи діяльності та допомагає дорослим набути загальних і професійних знань, освоїти досягнення культури і сформувати життєві принципи. Основна функція андрагогіки у відповідності зі змістом, який містить її назва – вести дорослу людину. Для цього треба знати особливості та природу дорослого. На різних вікових етапах, кожна людина знаходиться у пошуках відповіді на питання, які її цікавлять. Основою андрагогіки є положення про те, що дорослій людині, яка навчається належить провідна роль у процесі навчання, вона є суб’єктом процесу навчання.

Проблеми залучення в освітній простір дорослих вивчали закордонні автори. Так, Ф. Кунідхем, А. Моль, Т. Тюсен, Ю. Кулюткін розглядали освіту дорослих як явище культури. М. Дюрко, П. Шуклі, А. Корреа, П. Лангран, А. Даргинський та інші здійснили спробу всебічного обґрунтувати явище неперервної освіти, визначити значення освіти в житті дорослих. У даній статті ми прагнемо дослідити духовний аспект андрагогіки, тому що саме він сутнісним у навчанні дорослої людини.

На думку В. А. Сухомлинського, “духовність – це засвоєння моральних, інтелектуальних, естетичних потреб у процесі активної діяльності людини”. Виховання духовності виражається в необхідності демонстрації можливостей свого “я”, прислухання до “внутрішнього голосу”, наслідування власного призначення. Духовність – це потреба і здатність людини шляхом внутрішніх зусиль встановлювати і зберігати зв’язок з надіндивідуальним, а також з надлюдським світом, тобто з надсистемою, яка вписана у буття людини як розумна частина живої природи, яка концентрується усім людським життям [3].

Необхідністю постійного оновлення знань, умінь навичок обумовлена наявністю у житті дорослого проблем, вирішення яких потребують додаткового досвіду діяльності. У кожної дорослої людини змінюються і інформаційні запити, в залежності від її рівня навчання. Американський дослідник М. Ноулз звертає увагу на основні життєві завдання різних за віком дорослих людей (дорослі від 18 до 30 років, від 30 до 65 років, від 65 і старші), які вони намагалися розвязати навчаючись у системі освіти дорослих за такими критеріями як професія й кар’єра, будинок і родина, розвиток власної особистості, використання вільного часу, здоров’я, колективне життя. Відомий науковець Дж. Джонстон розглядав цілі навчання дорослих залежно від статі й соціального стану. Він вважав, що організаційно освіта дорослих повинна складатися з п’яти основних блоків: споживчого, інформації й керування, структурного, змістовно-методичного, кадрового й наукового забезпечення [2, с.18].

Андрагогіка розглядає освіту в контексті життєвого шляху людини. Її предмет – соціальна освіта, тобто багатоаспектна неперервна освіта дорослих, яка здійснюється в інститутах формальної, неформальної і інформальної освіти відповідно до соціокультурних умов. Вона розкриває принципи, засоби і методи, за допомогою яких підвищується соціалізуюча функція освітнього процесу.

Поняття неперервної освіти не зводиться лише до створення організаційно-педагогічних умов її реалізації. Ідея неперервної освіти відображає сучасну тенденцію побудови освіти як цілісної системи, спрямованої на розвиток особистості. Освіта упродовж життя – інтегративний елемент життєдіяльності особистості в цілому, основа і умова постійного розвитку особистісних ресурсів.

С. Архіпова стверджує, що перебуваючи в стадії постійного здобуття знань, формування професійних вмінь і навичок, людина постійно розвивається, змінюється. Зміни прослідковуються “у динаміці смислових утворень особистості, її ціннісних орієнтацій, установок, у збагаченні концептуальних структур мислення…” [2, с.65]. Важливим, на думку автора, є введення поняття особистісні ресурси дорослих учнів, під яким розуміють сукупність усіх сил і здібностей дорослого. Основними компонентами поняття є фізичні ресурси дорослого, що навчається; інтелектуальні ресурси; професійні ресурси, професійні ресурси; духовно-моральні ресурси. В останніх доцільно виділити відповідальність, чесність, здатність до співробітництва, особливості життєвих орієнтацій і т. ін.

На наш погляд, до актуальних проблем духовного аспекту андрагогіки доцільно віднести:

- залучення людини до загальнолюдських цінностей;

- пізнання власної особи, розвиток моральності, надбання умінь і навичок з управління власною особою;

- оволодіння інформацією, уміннями і навичками змістовного проведення дозвілля.

Важливим у формуванні духовності дорослого учня є виділені у ході дослідження С. Хоул три типи дорослих відносно їх ставлення до цілей і цінностей продовження своєї освіти, зауважуючи при цьому, що ці типи не існують в чистому вигляді:

1. Учні, орієнтовані на кінцеву мету, використовують освіту для досягнення досить чітко обкреслених цілей.

2. Учні, орієнтовані на діяльність, вчаться, тому що знаходять сенс в "обставинах" навчання, які не обов'язково пов'язані зі змістом або заявленою метою діяльності.

3. Учні, орієнтовані на вчення, шукають знання заради знання [1, с. 25].

Для кращого розуміння духовного аспекту андрагогіки звернімося до андрагогічної моделі М. Ноулза що ґрунтується на шести положеннях. Зміст кожного розкриває уявленнях про дорослого учня і характеризує специфіку дорослої людини як учня [2, с. 64-68].

Потреба знати. Дорослим необхідно зрозуміти, чому їм треба учити щось, перш ніж почати цьому вчитися.

1. “Я-концепція” учня. У дорослих “Я-концепція” полягає у відповідальності за свої рішення, за власне життя. Як тільки вони приходять до такого розуміння, у них розвивається глибока психологічна потреба в тому, щоб ставлення інших до них як до людей, здатних бути самостійними.

2. Роль досвіду учнів. Дорослі приступають до освітньої діяльності з великим об'ємом досвіду, що відрізняється за своєю якістю від досвіду юнацтва.

3. Готовність вчитися. Дорослі готові учити ті речі, які їм треба знати і уміти робити, щоб ефективно справлятися з реальними життєвими ситуаціями.

4. Орієнтація на вчення. В протилежність орієнтації дітей і юнацтва на предметно-центроване вчення (принаймні, в школі), вчення дорослих "зосереджене на житті", тобто зосереджено на завданні або на проблемі. Дорослі мотивовані вчитися до того часу, поки відчувають, що вчення допоможе їм виконувати завдання або займатися проблемами, з якими вони стикаються в життєвих ситуаціях. Більше того, дорослі засвоюють нові знання, представлення, уміння, цінності і стосунки ефективніше, якщо вони постають перед ними в контексті реальних життєвих ситуацій.

5. Мотивація. Дорослі відгукуються на деякі зовнішні мотиви, або "мотиватори" (краща робота, просування, більш високі зарплати і тому подібне), але найсильнішим є "внутрішній тиск" (бажання отримати більше задоволення від роботи, самооцінка, якість життя і т.д.) відповідно від ситуації.

Кожна доросла людина прагне не тільки до усвідомлення життєво необхідної мети, а й до її досягнення. Крім того, вона бажає внести позитивні зміни у своєму житті, роботі, соціальному стані. З іншого ж боку, у дорослих нерідко виникає страх перед відповідальністю за своє навчання. Саме тому, вони нерідко сумніваються у своїх здібностях. Дорослим хочеться робити якомога менше помилок, бо більшість з них достатньо самокритичні і вважають, що допускатися хиб соромно у їхньому віці. Не всі розуміють, що навчатися ніколи не пізно, адже кожний має бути духовно наповненим і здатним до самовдосконалення. І, як відомо, Андрагогіка досліджує можливості духовного розвитку особистості при здобутті освіти упродовж життя. Важливими особливостями дорослих, що навчаються є:

· потреба у обґрунтуванні (сенсі);

· потреба у самостійності;

· життєвий досвід;

· практична направленість;

· необхідність у отриманні знань.

Крім того, важливо зазначити, що основними принципами організації життєдіяльності дорослого є: безперервність, нелінійність, відвертість, варіативність, кооперація, самоорганізація [6, с. 63]. Саме за допомогою них будується мотивація навчальної діяльності дорослого.

Загалом, андрагогіка допомагає формувати моральні орієнтири та розглядає освіту у контексті життєвого шляху людини. На результативність освіти дорослих впливає: грамотність, професійна компетентність, культура.

Важливими методами організації андрагогічної практики без чого неможливий духовний розвитк особистості це:

· імітаційне моделювання, дозволяє створювати певні ситуації, що відображають реальну проблематику дорослої людини;

· проектування як цілеспрямована прогностична зміна дійсності;

· різноманітні види рефлексії, дозволяють осмислювати, оцінювати, корегувати професійно-особистісний досвід;

· програмування і алгоритмізація - повне засвоєння інформації.

· принцип вікового підходу. Дорослий не може все запам’ятати, неможна давати готових алгоритмів дій, оскільки не буде творчості, власної думки. Головне навчити дорослого процесу отримання знань.

С.І. Змійов підкреслює, що навчання – це складний процес, який включає в себе складні види психічної та практичної діяльності різних людей (тих, хто навчається, та тих, хто навчає), а його організація залежить від багатьох факторів і компонентів: особливостей активних учасників (тих, хто навчається, та тих, хто навчає) і характеру пасивних компонентів (змісту, засобів і джерел, форм і методів), процесу навчання, умов його організації [4, с. 92].

Таким чином, андрагогіка передбачає дорослість свідомості, зрілість духу, а отже, самостійність, розумність у взаємодії світу внутрішнього і зовнішнього. Вона сприяє самовдосконаленню людської природи. Андрагогічна наука досліджує умови, за яких дорослий навчається необхідним йому умінням, знанням, навичкам з планування, реалізації, оцінювання і корекції процесу свого навчання, відбору необхідних кожній конкретній людині змісту, форм, методів, джерел, засобів вчення. Вона учить людину враховувати свої вікові психофізіологічні, соціальні, професійні особливості, використовувати свій досвід при вченні, визначати свої освітні потреби, намічати цілі навчання та шляхи їх досягнення, сприяє духовному розвиткові особистості.

Дата добавления: 2015-09-05