Синдром румінації.

Організація змісту навчального процесу.

Функціональні розлади ШКТ – це порушення фунції органів травлення,причини яких лежать поза ураженими органами й пов”язані зі зміною їхньої регуляції.

Функціональні розлади досить часто відмічаються в стуктурі патології органів травлення. За даними ряду дослідників, більш ніж у третини хворих зі скаргами, що зустрічаються при захворюваннях травної системи, не вдається виявити морфологічних та структурних порушень.Вважають,що в практичній діяльності функціональні рзлади ШКТ (ФР ШКТ) відмічаються в 18 із 1000 дітей.

Класифікація ФР ШКТ

Дитячі ФР ШКТ - новонароджені та діти раннього віку.

- Регургітація в немовлят;

- Синдром румінації в немовлят;

- Синдром циклічної блювоти;

- Кольки в немовлят;

- Функціональна діарея;

- Дишезія в немовлят;

- Функціональний запор;

Дитячі ФР ШКТ - діти та підлітки

- Блювота та аерофагія;

- Синдром румінації у підлітків;

- Синдром циклічної блювоти;

- Абдомінальний біль;

- Функціональна диспепсія;

- Синдром подразненого кишечника;

- Абдомінальна мігрень;

- Функціональний запор та нетримання калу;

Синдром румінації.

Румінація – це постійна регургітація недавно з”їденої їжі, яку дитина знову пережовує та повторно ковтає, але при цьому відсутні ознаки якого-небудь явного органічного ураження.

У немовлят синдром зустрічається досить рідко й переважно у хлопчиків.Він характеризується періодичними приступами скорочень м”язів черевного пресу, діафрагми та язика, що призводить до закиду шлункового вмісту в ротову порожнину, де він знову пережовується й проковтується.

У підлітковому віці синдром румінації частіше зустрічається у дівчат.У дітей старшого віку звичайно виникає через 15-20 хвилин після їди і триває протягом 40-60 хв.,поки вміст шлунку не стає кислим.

Нерідко у дітей з румінацією виявляються психічні розлади у вигляді депресії,занепокоєння,які характерні для третини хворих.

Діагноз синдрому румінації немовлят встановлюють за наявності ознак протягом трьох місяців (для немовлят):

1. Повторні скорочення м”язів черевного пресу, діафрагми та язика;

2. Закид шлункового вмісту в ротову порожнину, що або відкашлюється або пережовується та повторно проковтується;

3. Не супроводжується нудотою або ознаками дискомфорту;

4. Румінація не відбувається протягом сну та коли дитина спілкується з навколишніми;

Діагностичні критерії синдрому румінації у підлітків:

1.Повторювана безболісна регургітація їжі в ротову порожнину,пережовування або її вигнання, що починається незабаром після прийому їжі;

2.Відсутність позивів на блювоту;

3.Відсутність доказів запального, анатомічного, метаболічного або неопластичного процесів, що змогли би пояснити ознаки захворювання.

Діагноз встановлюється за наявності всіх вищезазначених ознак.

Проблема синдрому румінації вирішується комплексно із залученням педіатра, гастроентеролога та невропатолога, нормалізується психологічний стан дитини, ведеться харчовий щоденник, призначаються прокінетики, ферменти, спазмолітини, антацидні препарати.

Аерофагія - відчуття розпирання в епігастрії,що виникає внаслідок надмірного заковтування повітря та зменшується після відрижки повітрям.Аерофагія не часто спостерігається у дітей- її частота приблизно складає 1,3% серед пацієнтів гастроентерологічних клінік.

Звичайно аерофагія проявляється голосною відрижкою повітрям, що може підсилюватись при психоемоційному навантаженні. Пацієнт скаржиться на почуття переповнення шлунка, здуття верхньої частини живота після їди.Ці скарги зменшуються після відрижки.

Іноді при аерофагії виникають прояви з боку серцево-судинної системи - це можуть бути перебої в серці, відчуття посиленого серцебиття, біль в серці після прийому їжі.

Діагноз аерофагії здебільшого ґрунтується на даних анамнезу і факті заковтування повітря.Необхідно виключати психічне захворювання,особливо депресивний синдром.

Дата добавления: 2015-09-05