Читайте также:
|
Тема:
Мета: освітня –
виховна –
розвиваюча –
Вид заняття:
Тип заняття:
Наочність:
Обладнання:
Міжпредметні зв’язки:
Місце проведення:
Час проведення:
Хід заняття:
І.Організаційний момент.
ІІ. Вступний інструктаж
Перевірка вивченого матеріалу
Актуалізація опорних знань студентів
Мотивація пізнавальної діяльності студентів
Повідомлення теми заняття:
Завдання (для студентів)
Видача інструкційних карт
Пояснення ходу виконання лабораторної роботи
Повторення правил техніки безпеки
ІІІ. Поточний інструктаж (самостійна робота студентів)
Викладач здійснює обходи робочих місць студентів і надає (в разі необхідності) допомогу студентам. Здійснює індивідуальний, груповий інструктаж.
ІV. Заключний інструктаж
Здача звітів, виставлення оцінок
V. Підведення підсумків заняття
VІ. Домашнє завдання
VІІ. Прибирання робочих місць
Традиційне лабораторне заняття має такі особливості:
- мета роботи наперед точно визначена;
- обладнання, прилади, інструменти наперед підібрані і в підготовленому вигляді запропоновані студентам;
- методика та послідовність операції наперед точно відпрацьовані і зведені в інструкційну карту, підготовлені і форми звітної документації;
- характером роботи є операції, що підтверджують закони, що студенти раніше вивчали;
- результат, який повинен бути одержаний у роботі, відомий студентам.
Дослідне (експериментальне) лабораторне заняття має такі особливості:
- визначена тема і мета роботи;
- студенти самостійно під керівництвом викладача розробляють відповідні вимоги до виконання роботи;
- прилади та інструменти, що зберігаються в лабораторії, видаються студентові на вимогу;
- методику і послідовність роботи, форми фіксації її результатів розробляє сам студент під керівництвом викладача на основі досвіду, одержаного при виконанні проведених раніше робіт;
- характер роботи – дослідження явищ з метою надходження невідомих студентові залежностей;
- результат роботи студентові наперед невідомий.
Основою успішного виконання лабораторної роботи є вміле керівництво роботою з боку викладача, яке здійснюється завдяки інструктуванню студентів протягом всього заняття.
Інструктаж – це діяльність викладача, спрямована на організацію, коригування та вдосконалення навчально-практичної роботи, необхідна для засвоєння знань, умінь, і навичок, передбачених програмою.
Розрізняють три види інструктажів:
- вступний;
- поточний;
- заключний.
Вступний інструктаж має на меті перевірити засвоєння теоретичного матеріалу з даного питання, мобілізувати опорні знання для успішного заняття; підготувати студентів до самостійної роботи; повідомити їм тему, мету, послідовність виконання завдання; ознайомити з інструкційно-технологічною картою; дати вказівки, як і коли користуватися обладнанням, приладами, посібниками.
При проведенні вступного інструктажу викладач знайомить студентів з правилами техніки безпеки, пояснює, як вести записи, розрахунки, креслити графіки тощо. Тут же необхідно пояснити, як вести підготовку матеріалів та оформити звіт про виконану роботу. У цій частині заняття викладач перевіряє зошити для лабораторних і практичних занять.
Поточний інструктаж ведеться в ході роботи. Він здійснюється під час виконання завдань студентами.
Такий інструктаж може бути індивідуальним або груповим. При такому інструктуванні викладачеві не слід займатися однією ланкою чи студентом і не бачити всієї групи. Не можна перетворювати допомогу в підказування. Якщо в студентів виникли труднощі, то викладачеві потрібно шляхом невідомих питань домогтися того, щоб вони вияснили причини такого становища і намітили шляхи виходу з нього.
Заключний інструктаж проводиться після виконання завдання всіма студентами. При цьому викладач аналізує роботу всієї групи, ланок і окремих студентів. Звертає увагу на успіхи чи окремі невдачі, на відхилення в роботі від інструкційно-технологічної карти тощо.
За характером навчальних задач, що розв’язуються при їх виконанні лабораторні роботи поділяються на:
- ознайомчі (по вивченню конструкцій і будови засобів виробничої і дослідницької діяльності; по складанню і розбиранню обладнання пристроїв і пристосувань; по налагодженню, настроюванню і регулюванню засобів виробничої і дослідницької діяльності);
- експериментальні (по вивченню і відпрацюванню методики дослідження об’єктів та вимірювання їх властивостей; по конструюванню, доконструюванню і переконструюванню схем пристроїв, пристосувань, обладнання; по проведенню досліджень: навчальних експериментів по визначенню впливу різних факторів на властивості об’єктів, вивченню залежностей, експериментальній перевірці вивчених законів і закономірностей);
- проблемно-пошукові (по вивченню нових для студентів об’єктів; по вивченню поведінки відомих студентам об’єктів в нових умовах; по експериментальній перевірці гіпотез).
1.5. Індивідуальне заняття
Індивідуальне навчальне заняття проводиться з метою підвищення рівня їх підготовки та розкриття індивідуальних творчих здібностей студентів.
Індивідуальні навчальні заняття організовуються за окремим графіком з урахуванням індивідуального навчального плану студента і можуть охоплювати частину або повний обсяг занять однієї чи декількох навчальних дисциплін, а в окремих випадках повний обсяг навчальних занять для одержання освітнього кваліфікаційного рівня.
Види індивідуальних занять, їх обсяг, форми і методи проведення, форми та методи поточного контролю, підсумкового контролю (крім державної атестації) визначаються індивідуальним планом студента.
Індивідуальний навчальний план студента складається на підставі робочого навчального плану і включає всі нормативні навчальні дисципліни та частину вибіркових навчальних дисциплін, вибраних студентом з обов’язковим урахуванням структурно-логічної схеми підготовки.
За виконання індивідуального навчального плану відповідає студент.
Консультації
Консультація – форма навчального заняття, при якій студент отримує відповіді від викладача на конкретні запитання або пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування.
Консультація може бути індивідуальною або груповою, залежно від того чи викладач консультує студентів з питань, пов’язаних із виконанням індивідуальних завдань чи з теоретичних питань навчальної дисципліни.
Обсяг часу відведений викладачу для проведення консультацій з конкретної дисципліни, визначається навчальним планом.
Види консультацій
Групові – передбачають роботу в дидактичній системі “група”, “малі групи”.
Індивідуальні - передбачають роботу з окремими студентами.
Розділ 2.
Психолого-педагогічний аналіз відвіданого заняття
Критерії оцінки лекції:
- відповідність теми лекції навчальній програмі дисципліни;
- професійний рівень лектора, ступінь вільного володіння лектором матеріалу, що викладається;
- науковий рівень лекції (зв’язок змісту навчального матеріалу з сучасними дослідженнями;
- методологічний рівень лекції, логічність викладу змісту навчального матеріалу;
- активізація пізнавальної діяльності студентів;
- ясність викладання матеріалу, чистота мови і дикція викладача;
- уміння викладача використовувати і представляти наочні матеріали;
- використання технічних засобів навчання;
- контакт лектора з аудиторією, оволодіння увагою студентів, активність студентів в ході лекції;
- контроль лектором відвідування і дисципліни студентів.
Рекомендована схема аналізу лекції
Група ________ Курс________
К-сть студ.____ Дата __________
Викладач ____________________________________
Дисципліна___________________________________
Мета відвідування _____________________________
_____________________________________________
1. Тема лекції.
2.Відповідність теми і змісту лекції програмним вимогам.
3.Яке місце даної лекції в розділі? Як це заняття пов”язане з попереднім, як воно працює на наступні заняття?
4.Мета лекції (відповідність змісту теми, визначеність формулювання, ясність, наукова обгрунтованість).
5.Стислий аналіз організаційного моменту.
6.Особливості планування та побудови лекції:
- план (вірність формулювання головних питань);
- наявність переліку літературних джерел;
- послідовність і логічність змістовних частин.
7.Оцінка якості навчальної інформації:
- науковий рівень (високий, достатній, середній, задовільний, низький);
- доступність викладання (повна, обмежена, важка);
- мова викладача (багата - бідна, грамотна - неграмотна, чиста - засмічена, лаконічна, багатослівна, логічна - недостатньо логічна, емоційна - не емоційна тощо);
- впровадження нових технологій навчання;
- якість і доцільність засобів наочності;
- зв”язок з життям і виробництвом, з іншими дисциплінами.
8.Ступінь ефективності керування пізнавальними процесами:
- врахування принципу „значущості” інформації;
- утворення ситуацій, що стимулюють інтерес;
- факти включення мимовільної та довільної уваги, їх доцільність і частота;
- посилення зворотного зв”язку за рахунок постановки контрольних питань;
- створення проблемних ситуацій, їх доцільність;
- факти використання діалогічних форм навчання, частота перетворення монологу в діалог, його доречність на лекції;
- доцільність стилю викладання, що вибрав викладач;
- дотримання викладачем педагогічного такту;
- прагнення захопити студентів прикладом власної особистості як громадянина та вченого.
9.Особливості діяльності та поведінки студентів на різних етапах лекції:
- прояв розумової активності;
- ступінь зацікавленості;
- ступінь адекватності засвоєння;
- факти задоволення, уважності, здивування, непорозуміння тощо.
10.Чи раціонально було розподілено час на всі питання лекції?
11. Наявність робочих програм, конспекту лекції.
12.Висновки. Як оцінюєте результати лекції? Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання лекції? Якщо не вдалося, то, на Вашу думку, чому?
13.Пропозиції.
Рекомендована схема аналізу семінарського заняття
Група ________ Курс________
К-сть студ.____ Дата ________
Викладач ____________________________________
Дисципліна___________________________________
Мета відвідування _____________________________
_____________________________________________
1.Тип заняття:
2.Мета заняття: - освітня
- розвиваюча
- виховна
(відповідність змісту теми, визначеність формулювання, ясність, наукова обгрунтованість).
3.Стислий аналіз організаційного моменту (час).
4.Відповідність питань, винесених на семінар змісту навчальної програми.
5.Перехід до обговорення теми семінару:
- чи було здійснено актуалізацію опорних знань студентів;
- чи була здійснена мотивація пізнавальної діяльності студентів;
- чи була названа тема семінару і його план.
6.Обговорення питань, винесених на семінар (час).
7. Обладнання та унаочнення на занятті.
8.Активізація пізнавальної діяльності студентів.
9.Науково-методичний рівень семінарського заняття.
10. Вміння викладача організовувати і спрямовувати дискусію
11. Змістовність вступного і заключного слова викладача, характеристика доповідей студентів;
12.Глибина розгляду вузлових питань;
13. Чи здійснювались міжпредметні зв”язки;
14.Активність студентів;
15.Форми організації пізнавальної діяльності студентів на занятті.
16.Підведення підсумків заняття (час).
17.Домашнє завдання (повідомлення теми наступного семінару, питань до неї та рекомендованої літератури)
18. Чи досягнута мета заняття.
19.Наявність і стан навчальної документації на занятті; -
20.Виділення науково-обґрунтованого об’єму літератури рекомендованої студентам для самостійної роботи при підготовці семінару;
21.Висновки, пропозиції.
Рекомендована схема аналізу практичного заняття
Група ________ Курс________
К-сть студ.______ Дата ________
Викладач _____________________________________
Дисципліна___________________________________
Мета відвідування _____________________________
_____________________________________________
1.Тип заняття.
2.Тема заняття, її відповідність програмі. Місце даного заняття в темі? Як це заняття пов”язане з попереднім, як воно працює на наступні заняття?
3.Мета заняття, її відповідність змісту теми, визначеність формулювання, ясність, наукова обгрунтованість.
4.Наявність методичних вказівок або розробок до заняття.
5.Стислий аналіз організаційного моменту.
6.Перевірка домашнього завдання чи раніше вивченого матеріалу (в якій формі
було організоване опитування). Активність студентів.
7. Обладнання та наочність на занятті.
8.Перехід до вивчення нової теми:
- чи було здійснено актуалізацію опорних знань студентів;
- початкова мотивація пізнавальної діяльності студентів;
- повідомлення теми і завдань заняття.
9.Вивчення і засвоєння нового матеріалу. Методи та прийоми викладання.
10.Зв”язок змісту навчального матеріалу з сучасними досягненнями науки і техніки.
11.Активізація пізнавальної діяльності студентів.
12.Закріплення нового матеріалу. Методи та прийоми.
13.Самостійна практична робота студентів. Проведення
інструктажів. Чи забезпечувалась відповідна самостійність студентів і
самоконтроль за якістю виконання вправ, контроль з боку викладача.
14. Виконання правил техніки безпеки та контроль з боку викладача за їх дотриманням.
15. Підведення підсумків заняття.
16.Домашнє завдання (оптимальність об’єму, його складність,
диференційованість)
17. Чи досягнута мета заняття.
18. Чи раціонально було розподілено час на всі етапи заняття?
19.Використання на занятті нових педагогічних технологій.
20.Готовність викладача до практичного заняття (наявність робочої програми, плану заняття, методичних рекомендацій до практичного заняття тощо).
21.Уміння викладача пояснити матеріал, правильність, чистота, логічність, емоційність мови.
22.Стиль спілкування викладача із студентами.
23.Культура записів на дошці.
24.Висновки. Як оцінюєте результати заняття? Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання практичної роботи? Якщо не вдалося, то, на Вашу думку, чому?
25.Пропозиції.
Рекомендована схема аналізу лабораторного заняття
Група ________ Курс________
К-сть студ._________ Дата ________
Викладач ____________________________________
Дисципліна___________________________________
Мета відвідування_____________________________
_____________________________________________
1.Тип заняття.
2.Тема заняття, її відповідність програмі. Місце даного заняття в темі? Як це заняття пов”язане з попереднім, як воно працює на наступні заняття?
3.Мета заняття, її відповідність змісту теми, визначеність формулювання, ясність, наукова обгрунтованість.
4. Обладнання та наочність на занятті. Чи в достатній кількості обладнання і пристроїв для проведення лабораторної роботи?
5.Стислий аналіз організаційного моменту.
6.Проведення викладачем вступного інструктажу. Звернення уваги студентів на дотримання правил техніки безпеки.
7.Перехід до вивчення нової теми:
- чи було здійснено актуалізацію опорних знань студентів;
- початкова мотивація пізнавальної діяльності студентів;
- повідомлення теми і завдань заняття.
8.Вивчення і засвоєння нового матеріалу. Методи та прийоми викладання.
9.Зв”язок змісту навчального матеріалу з сучасними досягненнями науки і техніки.
10.Активізація пізнавальної діяльності студентів.
11.Поточний інструктаж студентів під час самостійної роботи. Чи забезпечувалась відповідна самостійність студентів і самоконтроль за якістю виконання завдань, контроль з боку викладача.
12.Заключний інструктаж.
13.Домашнє завдання (оптимальність об’єму, його складність, диференційованість)
14. Чи досягнута мета заняття.
15. Чи раціонально було розподілено час на всі етапи лабораторного заняття?
16.Наявність робочої програми, плану заняття, інструкцій чи методичних рекомендацій до практичного заняття тощо.
17.Висновки. Як оцінюєте результати заняття? Чи вдалося реалізувати всі поставлені завдання лабораторної роботи? Якщо не вдалося, то, на Вашу думку, чому?
18.Пропозиції.
Розділ 3.
Практичні рекомендації викладачеві
При мотивації результату
Особливо важливим для навчання є мотивація результату, оскільки вона є релятивною для будь - якого навчання, котре є одночасно процесом досягнення результату.
Складною проблемою, вирішення якої потребує великої майстерності викладача, є зацікавленість студента на заняттях. В цій складній сфері завдань ми хочемо розкрити проблему збудження мотиву до результату через організації заняття.
Поміж ситуативних збуджуючих факторів особливо важливою є ймовірність успіху та притягальна значимість завдання.
Згідно досліджень психологів, мотивація буває найбільшою за середнього рівня складності завдання, тобто коли ймовірність успіху досягає 50%.
Дуже легкі завдання швидко стають нудними, а дуже складні призводять до перевтоми.
Мотивація результату особливо збуджує у випадку постановок таких завдань, вирішення яких ймовірне такою ж мірою, як і невирішення. Таким чином, на заняттях слід віддати перевагу завданням середньої складності.
Під час проведення занять важливими є також ті обставини, що студенти, які мотивовані на результат, охоче працюють "блоками", тобто протягом конкретного періоду часу, який потрібен " в інтересах справи".
Студенти з низькою мотивацією віддають перевагу регулярному щотижневому, щоденному та погодинному плану роботи.
Викладачі повинні також усвідомлювати, що їхня поведінка під час занять, крім усього іншого, має відбиток їхнього особистого домінантного мотиву.
Для посилення мотивації слухачів можуть бути запропоновані такі заходи, які слід враховувати під час підготовки виступу або заняття;
• оцінити рівень підготовки слухачів і привести у відповідність з нею ступінь складності поданого матеріалу (середня складність матеріалу складає найбільшу мотивацію);
• додатково збуджувати увагу слухачів, наприклад, через викладання матеріалу образною мовою, через використання різноманітних технічних засобів;
• створювати у слухачів "переживання успіху";
• збуджувати цікавість та інтерес до представленої інформації тощо.
Особливо важливим для будь-якого повідомлення є мотивуючий виступ, під час якого мотивація пізнавальної діяльності студентів більш успішною за умов використання способів "ставлення доособистості" (дуже важливим для слухачів є те, що їх цікавить, що їх стосується, як відповідає їх життєвому досвіду, що для них актуально) та "звернення до ситуації" ( якщо слухачі пережили разом якусь подію і якщо вони відчувають при цьому свою єдність. то органічне включення цієї події в матеріал є добра можливість ефективного входження в тему повідомлення).
Мотивацію також посилює вступ під гаслом "інакше, ніж очікувалось"
"Приголомшення" у вступі, безумовно, збуджує увагу слухачів, здивування, викликає цікавість, інтерес до повідомлення.
Мотивуючим також є вступ з "проблемою". При цьому активність слухачів може збуджуватись завдяки постановці завдання, яке розв'язується Вами, або проблеми.
Вступ з "цитатою" - особливо, якщо знайти відповідну цитату, також позитивно впливає на мотивацію.
Для зберігання мотивації слід грунтовно пов'язати вступ з темою самого виступу. Майстерно створений вступ, "Удар в литаври", без його змістовного відношення до теми, далеко не ідеальне рішення.
Вступ повинен мотивувати слухачів і насамперед інформувати їх про цілі виступу.
Під час проведення заняття
Для успішного сприйняття інформації студентами важливо знати навчальну групу (цільову групу), де Ви читаєте лекцію або проводите заняття. По можливості, враховуйте завжди найважливіші соціопсихологічні особливості Ваших студентів. В цьому розумінні особливу увагу звертайте на таке:
♦ Уникайте поспішності, не дуже кваптесь.
Якщо під час заняття швидкість потоку інформації від викладача до студентів буде перевищувати швидкість апперцепції, учні будуть перевантажені й ефективність сприйняття ними матеріалу знизиться.
♦ Використовуйте короткі речення.
Якщо Ваші речення будуть довгими і складними, Ви можете перейти межі "теперішнього часу" в пам'яті й тим самим буде ускладненим розуміння й сприйняття матеріалу студентами. З цієї причини занадто довгі запитання викладача ускладнюють відповіді студентів
♦ Повторюйте навчальний матеріал - особливо найважливіші його частини.
Швидкість переведення інформації в довгострокову пам'ять у Ваших слухачів менше швидкості її надходження в короткострокову пам'ять. Шляхом повторення важливіших розділів матеріалу в іншій формі (інші акценти, інші приклади і т.д.) викладення можна зробити пристосованішим до невеликої швидкості процесу запам'ятовування. Перше повторення матеріалу повинно відбутися одразу ж після його викладу - це зменшить імовірність його забуття.
♦ Прохати адресатів робити записи.
Завдяки записам під час заняття (конспектування) можна уповільнити процес сприйняття матеріалу й тим самим наблизитись до швидкості його надходження в довгострокову пам'ять.
♦ Не відволікайте своїх адресантів.
Подання "заважаючої інформації", наприклад, незвичайна зовнішня поведінка викладача, його "гучне розмірковування" біля дошки над несуттєвими питаннями тощо, призводить до того, що (через обмежену потужність сприйняття інформації) може бути менше "бажаної" інформації.
♦ Спонукайте до "вирішення проблеми"
Під час вирішення проблемних завдань сприйнята інформація може довше зберегтись у "теперішньому часі", тим самим підвищується імовірність її розуміння й засвоєння пам'яттю.
♦ Не завищуйте своїх вимог.
Надто складний і надто простий зміст матеріалу призводить до зниження мотивації студентів. Найбільша мотивація виявляється в умовах середнього рівня складності.
♦ Робіть паузи.
Надто довгий, без перерв виступ може стомити студентів і знизити їхні можливості сприйняття й запам'ятовування інформації. Час концентрованої уваги не повинен бути перебільшеним.
♦ Враховуйте час початку заняття.
Під час зниження працездатності – щодня, особливо опівдні – по можливості, не слід пропонувати учням монодиректальну активність (монолог).
♦ Не бійтесь аудиторії.
Промовець не повинен боятися аудиторії! Страх руйнує Вашу природню привабливість, не дає Вам повністю підключити свої здібності. Крім того, від учбової групи неможливо нічого приховати. Навряд чи існує мовне або немовне повідомлення, навіть якщо воно послане неусвідомлено, яке б не сприймалось студентами.
♦ Намагайтесь налагодити дружню атмосферу.
Доброзичливе оточення стимулює навчальний процес. При цьому дійовими шляються не тільки раціональні, але і інші, зокрема, емоційні фактори. Не будьте авторитарними, але й не давайте навчальному процесу пливти за течією. Намагайтесь користуватися переважно соціально-інтегрованим (демократичним) стилем викладання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Артюх С.Ф., Коваленко Е.Э., Белова Е.К., Изюмская Г.В., Беликова Е.В. Педагогические аспекты преподавания инженерных дисциплин.- Х.: УИПА, 2001.- 210 с.
2. Атанов Г.А. Деятельностный подход в обучении. - Донецк: ЕАИ -пресс, 2001.-158 с.
3. Безрукова В.С. Педагогика. Проективная педагогика: учеб. пособие для инженерно-педагогических инст-тов и индустр.- пед. техникумов.- Екатеринбург: Деловая книга, 1996.- 342 с.
4. Коваленко Е Э. Методика профессионального обучения. - Х.: Штрих, 2003.-480 с.
5. Кондрашова Л.В. Процесс обучения в высшей школе. – Кривой Рог: И.В.И, 2000. – 170 с.
6. Мелецинек А. Инженерная педагогика. - Х.: 1998.-185 с.
7. Профессиональная педагогика /Под ред. С.Я. Батышева.- М.: Ассоциация «Профессиональное образование», 1997.- 520с.
8. Скакун В.А. Преподавание специальных и общетехнических предметов в училищах профтехобразования. - М.: Высшая школа, 1976.- 280 с.
9. Сушенцева Л.Л. Форми організації професійного навчання в сучасному професійно-технічному навчальному закладі.- Кривий Ріг: Поліграфічний центр, 2003.- 74 с.
Дата добавления: 2015-09-05; просмотров: 208 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Практичне заняття | | | Качественные и количественные соотношения между буквами и звуками в русском языке |