Технологія зведення монолітних будівель та споруд при ковзній опалубці.

Опалубка — тимчасова допоміжна конструкція для забезпечення форми, розмірів і положення в просторі монолітної конструкції, що вводиться. До складу опалубки входять: щити (форми), які забезпечують форму, розміри та якість поверхні монолітної конструкції; риштування для підтримування опалубних форм; риштування для розміщення бетонників; елементи кріплення

До опалубки ставляться такі вимоги: внутрішні контури опалубних форм мають відповідати

проектним розмірам монолітної конструкції; якість внутрішньої площини опалубних форм (палуба)

має забезпечу­вати потрібну якість зовнішньої поверхні монолітної конструкції; міц­ність і жорсткість

опалубки мають бути достатні для забезпечення по­стійних розмірів і форми від впливу навантажень,

які виникають у процесі виконання робіт; прогинання зібраної опалубки і формоутворю­вальних елементів

не повинне перевищувати ¹/₄₀₀ прогону для верти­кальних поверхонь монолітних конструкцій і '/₅₀₀ — для перекриттів;

конструкція опалубки має забезпечувати мінімальні витрати на її вла­штування, незначну трудомісткість

виконання робіт.

Ковзна опалубка (рис. VIII.6, г, д) відрізняється від інших тим, що при переміщенні по висоті вона не відділяється

від конструкції, яку бетонують, а ковзає по її поверхні за допомогою підйомних пристроїв. Таку опалубку

застосовують для бетонування висотних будинків і спо­руд з незмінною за висотою формою плану (ядра жорсткості

будівель, силосні башти, елеватори, багатоповерхові будівлі тощо).

Ковзна опалубка складається з опалубних щитів, підвішених до П-по-дібних домкратних рам,

домкратів, робочого майданчика та підвісних риштувань. Опалубні щити звичайно 1,1... 1,2 м заввишки,

виготовлені з металу, встановлюють по зовнішньому і внутрішньому контурах споруди, яку бетонують.

Для зменшення зусиль тертя при підйомі опалубки щитам надають конусності від ¹/₅₀₀ до ¹/₂₀₀

висоти щита розширенням донизу, що зменшує можливість обривання бетону. При зведенні споруди

опалубку піднімають за допомогою домкратів, які спираються на домкратні стрижні.

Домкратні стрижні — основні несівні елементи опалубки, їх виготовляють із сталі діаметром 25...32 мм

і розміщують вертикально в каналах стіни конструкції, що бетонується, на відстані 1,5...2 м один від одного.

Під час піднімання забетонованої конструкції домкратні стрижні нарощують. Швидкість бетонування в

ковзній опалубці становить до 3 м на добу, а виробіток на одного робітника в день — 1...1.2 м³ бетону./ — стіна,

що бетонується; 2 — щит опалубки; 4 — робочий настил; 5 —підвісні зовнішні риштування; 6 — те саме, внутрішні;

8 — зовнішні риштування; 19 — гідравлічний домкрат; 20 — домкратна рама; 21 — домкратний стрижень;

При бетонуванні стін у вертикально ковзної опалубці необхідно виконувати наступні правила:
при початку бетонування опалубку протягом 2,5...3,5 год заповнюють у два-три шари на половину висоти, після чого, піднімаючи опалубку, перевіряють на ділянках виходить з-під опалубки стіни відсутність оплывов (з-за недостатньої міцності бетону) і зривів (з-за підвищеного зчеплення бетону з опалубкою). Надалі огляд проводять по висоті ділянок не більше 10 м з необхідною коректуванням, результати огляду заносять в журнал виробництва робіт;
ущільнювати суміш починають негайно після її укладання; особливо ретельно її ущільнюють у опалубки, що сприяє отриманню якісної поверхні і щільності захисного шару бетону. Щоб уникнути деформації опалубки не слід проводити одночасне вібрування суміші кількома вібраторами в межах захватки між домкратными рамами;
суміш укладають безперервно. У разі вимушених перерв уникнути зчеплення бетону з опалубкою останню слід піднімати повільно. Перерви між підйомами опалубки повинні бути не більше 8 хв;
кладку ведуть рівномірними шарами товщиною не більше 25 см, а при товщині стін менше 20 см - шарами не більше 20 см. Кожний наступний шар укладають після закінчення укладання попереднього, але до початку його схоплювання, час укладання шару - не більше 6 год. Верхній рівень суміші повинен бути нижче на 6 см верху щитів опалубки;
піднімати опалубку можна після її заповнення бетонною сумішшю по всьому периметру бетонируемой конструкції на однакову висоту. Не допускається починати укладання наступного шару бетонної суміші, якщо не закінчена повністю укладання попереднього шару.

42.Технологія бетонування колон і плит перекриттів каркасних багатоповерхових будівель

Колони,як правило, повинні бетонуватися на всю висоту поверху без перерви. Робочі шви можуть влаштовуватися тільки або у самого низу колон (на рівні верху фундаменту або перекриття), або зверху колони, на декілька сантиметрів нижче за рівень примикання балок перекриття. В підтримуючих безбалочні перекриття колонах з капітелями робочий шов влаштовується у низу капітелі. Сама капітель повинна бетонуватися одночасно з плитою перекриття. Колони промислових цехів можуть мати робочі шви на рівні верху підкранових балок або на рівні низу консолей (виступів), що підтримують підкранові балки.

Для бетонування густоармірованих колон перетином менше 0,6х0,6 м звичайно застосовують бетонні суміші з осіданням конуса 6-8 см. При більшому перетині колон може застосовуватися бетонна суміш з осіданням конуса 4-6 см.

Перед укладанням бетонної суміші місце примикання колони до фундаменту через нижнє вікно в коробі опалубки очищається від будівельного сміття. Потім в опалубку укладають шар цементного розчину або шар дрібнозернистого бетону завтовшки 5-20 см (це виключає утворення раковин у підстави колони). Колони заввишки до 5 м і перетином з розмірами сторін до 0,8 м бетонують відразу на всю висоту до низу примикаючих прогонів, балок або капітелей. При цьому суміш подають баддями і розвантажують в приймальний бункер хобота. Ущільнюють бетонну суміш внутрішніми вібраторами.

Колони заввишки більше 5 м бетонують ярусами, до 2 м - із загружением бетонної суміші і її вібрацією через бічні вікна в стінках короба (рис.2).

Рис.2. Бетонування колон

а - бетонування зверху; б - бетонування через хобот; в --бетонування через кишені; 1 - опалубка; 2 - баддя; 3 - гнучкий шланг вібратора; 4 - вібратор; 5 - хобот; 6 - воронка; 7 - зовнішній вібратор; 8 - приймальна кишеня; 9 - мотор вібратора; 10 - знімний щит

Плити перекриття бетонують відразу на всю товщину і ущільнюють поверхневими вібраторами.

Бетонувати перекриття можна наступними способами: в переставній опалубці з відставанням від бетонування стін на 2—3 поверхи; безпосередньо після зведення стін кожного поверху із зупинкою ковзаючої опалубки; зверху вниз в опалубці, закріплюваній на вищерасположеному перекритті; в опалубці, від'єднуваній на кожному поверсі від ковзаючої; підйомом плит перекриттів, бетонованих в підвальному приміщенні, лебідками і монтаж їх.

Найбільш поширений метод бетонування перекриттів з відставанням процесу від бетонування стін. Часто застосовують також спосіб бетонування на кожному поверсі із зупинками ковзаючої опалубки. Цей спосіб має ряд переваг.

Застосовують і інші методи бетонування; деякі з них відрізняються оригінальністю, проте складні у виконанні. Одним з таких методів є бетонування плит перекриттів у вертикальному положенні в ковзаючій опалубці з подальшим поворотом їх навкруги шарнірного пристрою і установкою в робоче положення.

При бетонуванні перекриттів з відставанням від процесу зведення стін ковзаючу опалубку зупиняють на відмітці верху перекриття другого або третього поверху від поверху, на якому бетонують перекриття, і після «кроку на місці» опалубку без бетонної суміші піднімають на 30—40 см і зупиняють. Після цього розбирають настил робочої підлоги і вмонтовують опалубку перекриттів.

Бетонну суміш подають будь-якими способами через отвори в робочій підлозі. Якщо замкнуті осередки невеликі і опустити баддю з бетонною сумішшю неможливо над люком в робочій підлозі або на спеціальній траверсі, що спирається на стіни, встановлюють воронку, від якої опускають хобот, що направляє бетонну суміш (мал. 11-10). До траверсі, що спирається на стіни будівлі, можна підвішувати також опалубку перекриттів.

При бетонуванні будівель, що складаються з декількох захваток, роботи планують так, щоб на одній захватці бетонувалися стіни, а на інших готували опалубку і бетонували перекриття. Застосовують звичайно декілька комплектів опалубки перекриттів (3—4), які послідовно переставляють. Тоді як бетон перекриттів в одному комплекті опалубки набирає міцність, інший комплект розпалублюют, а третій вмонтовують для бетонування наступного перекриття.

Для пристрою перекриттів послідовно на кожному поверсі із зупинкою ковзаючої опалубки потрібно застосовувати опалубку з підвищеною жорсткістю, оскільки опалубку без бетонної суміші виводять вище за відмітку перекриття і вона зависає на домкратних стрижнях значної довжини. При цьому зависла опалубка повинна сприймати горизонтальні і вертикальні навантаження, у тому числі вітрові, без зміни робочого положення, деформацій і перекосів.

Щити опалубки зовнішніх стін по контуру споруди виконують більшої висоти на 300—350 мм Вони служать опалубкою торця перекриття і фіксують підняту опалубку по контуру споруди. Схема бетонування перекриттів по цьому методу в чотири етапи, вперше застосованому фірмою «Торнтон» (Англія)

43. Для забезпечення монолітності бетонувати конструкцію бажано безперервно. Укладання наступного шару бетонної суміші допускається до початку схоплювання бетону попереднього шару. Але це можливо лише при незначних обсягах робіт і в порівняно простих конструкціях. У всіх інших випадках перерви в бетонуванні неминучі. При необхідності влаштування перерв в бетонуванні конструкцій вдаються до так званих робочих швів.

Робочим швом називають площину стику між затверділим і новим (свіжоукладеним) бетоном, утворену через перерви в бетону ванні. Робочий шов утворюється в тому випадку, коли подальші шари бетонної суміші укладають на повністю затверділі попередні. Зазвичай відбувається це при перервах в бетонуванні від 7 годин.

Робочі шви є ослабленим місцем, тому їх повинні влаштовувати в перетинах, де стики старого і нового бетону не можуть негативно впливати на міцність конструкції.

Робочі шви допускаються при бетонуванні:
• колон - на рівні верху фундаменту, низу прогонів, балок і підкранових консолей, вверху підкранових балок, низу капітелей колон безбалкових перекриттів;
• балок великих розмірів, монолітно сполучених з плитами – на 20 … 30 мм нижче позначки нижньої поверхні плити, а при наявності в плиті вутовів – на позначці низу вута плити;
• плоских плит – в будь-якому місці паралельно меншій стороні плити;
• у випадку ребристих перекриттів можливі два випадки – якщо бетонування йде в напрямку, паралельному другорядним балкам, робочий шов допускається в межах середньої третини прольоту балок; при бетонуванні в напрямку, паралельному головним балкам (прогонам) - в межах двох середніх чвертей прольоту балок і плит;
• у випадку окремих балок – в межах середньої частини прольоту балок, в напрямі, паралельному головним балкам і прогонам, в межах двох середніх чвертей прольоту прогонів і плит;
• у випадку масивів, арок, склепінь, бункерів, мостів, інших складних інженерних споруд і конструкцій – у місцях, зазначених в проектах.

В безбалкових перекриттях робочі шви роблять в середині прольоту плити. Робочі шви в балках і плитах утворюють у вигляді вертикального зрізу.
Відновлювати перерване бетонування можна після того, як в раніше покладеній бетонній суміші закінчиться процес схоплювання і бетон придбає міцність не менше 1,5 МПа (здатний сприймати незначний динамічний вплив без руйнування).

Поверхня робочого шва повинна бути перпендикулярна осі колон і балок, що бетонуються, а в стінах і плитах – їх поверхні. Для цього встановлюють щитки – обмежувачі з прорізами для арматурних стрижнів, прикріплюючи їх до щитів опалубки.

Для надійного зчеплення бетону в робочому шві поверхню раніше покладеного бетону ретельно обробляють: край схопленого бетону очищають від цементної плівки і оголюють великий заповнювач, протираючи дротяними щітками; продувають стисненим повітрям і промивають струменем води. Особливо ретельно обробляють поверхню бетону навколо випусків арматури; арматурні стрижні очищають від розчину. Очищену поверхню стику перед початком бетонування(коли проводиться підготовка до укладання бетонної суміші) покривають цементним розчином, який має такий же склад, як бетонна суміш, що буде укладатися.

Дата добавления: 2015-09-05