Прикордонник

Там, де море, там, де гори,

Де в долинах цвіт-розмай,

Прикордонник на сторожі

Береже наш рідний край.

Ми пошлем йому вітання —

До морів, долин і гір:

Бережи Вітчизну рідну,

Бережи наш труд і мир.

Згадують тебе матуся,

Вірні друзі, отчий край.

Будь, солдате, на сторожі,

Землю всю оберігай!

В ДЕНЬ НЕЗАБУТНІЙ ПЕРЕМОГИ

Встеляйте квітами дороги,

дзвінкі заспівуйте пісні:

сьогодні Свято Перемоги,

найкраще свято навесні!

В цей день травневий, любі діти,

по всьому світу вість пішла:

- Фашисти, вороги розбиті!

- Радянській Армії — хвала!

Вона Вітчизну врятувала,

ішла на смерть за неї в бій,

щоб всі під сонцем виростали

в країні, всім нам дорогій.

НАЙВЕЛИЧНІШИЙ ДЕНЬ

Найвеличніший, великий,

День життя, краси і волі.

Він — у пам’яті навіки,

Він, мов сонце,— в нашій долі

І забуть його незмога,

Він — мов пісня над землею... Перемога! Перемога! —

Скрізь батьки і діти з нею.

Все вона в собі вмістила:

Цвіт землі, і небо чисте,

І дитячі мрії-крила

Над просторами Вітчизни.

Щоб і нам у світ летіти,

Щоб завжди раділа мати.

Щоб і нам у щасті жити —

Жити і перемагати!

* * *

Пливуть по Дніпру пароплави,

Над хвилями чайка летить,

І пам’ятник Вічної Слави

На схилах крутих височить.

Горіти вогню, не згасати,

Трояндам довкола цвісти –

Тут сплять наші мужні солдати,

Вклонись їм зі мною і ти.

КВІТИ ПАМ’ЯТІ

Квіти на граніті, на броні.

Сонце усміхається мені.

Поруч з ветеранами стою,

Наче клятву мужності даю.

Ветерани в світлій сивині,

А на грудях сяють ордени,

Пам’ять серця...

Пам’ять сивини...

Пам’ять тих, що не прийшли з війни.

* * *

В сорок п’ятім,

Ранком, в синь повитим,

В час, як ворог

Був розбитий впрах,

Став солдат наш

І підняв над світом

Дівчинку німецьку на руках.

Став солдат –

Й завмер у бронзу втілений,

І навік

Залишаться в серцях

Вдячний погляд

Радої дитини

І лице відважного бійця...

СОЛДАТСЬКИЙ ОБЕЛІСК

Стоїть солдатський обеліск.

На обеліску сонця блиск.

Ти принеси сюди, як всі,

Осінні айстри у росі.

Під обеліском зупинись:

Солдатській славі уклонись...

В спокої села і міста...

Солдат не сходить із поста,—

Щоб стяг достойно ми несли,

Трудились, вчились і росли!

ВИРОСТАЄМО НА ЗМІНУ

Ви сміливі і завзяті,

Як в минулім — дідусі.

Буде ворог пам'ятати

Ваші подвиги усі!

Щоб не тьмарились світанки,

Тінь не впала до землі,

На сторожі — наші танки,

І ракети, й кораблі.

За штурвалом — наші тата.

Дощ їм, буря — ніпочім!

Ех, скоріше б виростати

І на зміну стати їм!

СОЛДАТСЬКОМУ РОДУ НЕМА

Дата добавления: 2015-09-05