Читайте также:
|
|
З усіх існуючих видів трудових відносин трудове право у повному обсязі регулює лише відносини так званої найманої праці або точніше відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору. Усі інші відносини, що пов'язані з використанням праці, але мають в основі виникнення відмінні від трудового договору юридичні факти, можуть бути об'єктом правового забезпечення норм трудового права лише за умови, що спеціальним актом, яким вони регулюються, буде зазначено про можливість застосування щодо них трудового законодавства.
Отже, предметом трудового права є суспільно-трудові відносини, які виникають в результаті укладення трудового договору між працівником і роботодавцем.
Трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, становлять основу предмета трудового права, його "ядро", однак лише ними предмет цієї галузі не вичерпується. Існує ще ціла низка суспільних відносин, які забезпечують функціонування трудових відносин, що теж регулюються нормами трудового права. Особливістю цих відносин є те, що за відсутності трудових відносин вони існувати не можуть. Тобто за своєю природою це — відносини допоміжного характеру.
До таких відносин, що виконують допоміжну роль у забезпеченні трудових відносин, належать: відносини працевлаштування; навчання, підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників на виробництві; нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства; вирішення трудових спорів; соціального партнерства.
Усі ці суспільні відносини разом з трудовими і формують предмет правового регулювання нормами трудового права. Таким чином, предметом трудового права є трудові відносини, що виникають на підставі укладення трудового договору, і відносини, що тісно пов'язані з трудовими: працевлаштування, навчання і підвищення кваліфікації та перекваліфікації працівників, щодо контролю за дотриманням законодавства про працю, вирішення трудових спорів, а також відносини соціального партнерства.
Відносини, що тісно пов'язані з трудовими як предмет трудового права України
1) Суспільні відносини працевлаштування передують виникненню власне трудових відносин. Вони поділяються на З
групи взаємопов'язаних відносин: 1) між громадянином і органом працевлаштування; 2) між органом працевлаштування і
роботодавцем з приводу скерування на роботу; 3) між роботодавцем і громадянином з приводу направлення трудового до
говору.
Ці відносини, крім того, регулюються Законом України від 1 березня 1991 р. "Про зайнятість населення".
2) Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфікації або перекваліфікації певною мірою пов'язані з відносинами
працевлаштування та можуть виникати як в період існування
трудових відносин, так і з приводу їх припинення, коли особа
набуває статусу безробітного. Так під час існування трудових
відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору,
працівник може тимчасово не виконувати свої трудові функції,
а навчатися безпосередньо на виробництві або ж підвищувати
власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах. Такого
виду відносини виникають на основі розпорядження або наказу
адміністрації і підлягають правовій регламентації. У тому випад
ку, коли відносини з навчання і перекваліфікації виникають у
період тимчасового припинення трудових відносин і підставою
їх виникнення є відповідне розпорядження (за згодою громадянина) органу працевлаштування, вони належать до складу
відносин працевлаштування. В обох випадках відносини з підготовки кадрів і підвищення кваліфікації незалежно від того, в
який період і на якій підставі вони виникають, є предметом
трудового права.
3) Відносини з вирішення трудових спорів (або процедурні
відносини). Вони також належать до предмета трудового права.
Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових
процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових
спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового розгляду. Для цього створюються уповноважені органи, які розглядають трудові спори безпосередньо на підприємствах. Це —
комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які і виступають
одним із суб'єктів таких відносин. Законом визначено спеціальний порядок створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішень.
4) Відносини соціального партнерства, або їх ще називають колективно-трудові відносини. Ці відносини пов'язані із встановленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства шляхом укладення колективних договорів та угод, що містять правові норми, які визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо. їх суб'єктами є колективні органи (об'єднання працівників, профспілки) та роботодавці
чи уповноважені ними органи. В умовах переходу до ринкової економіки розширюється коло відносин соціального партнерства, які тим самим збагачують предмет трудового права, роблять його більш соціально спрямованим, гуманним.
5) Відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. Основною функцією трудового права є захист трудових прав громадян, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових гарантій. Для контролю за дотриманням норм трудового права створюються спеціальні державні і недержавні органи. Це —
спеціалізовані державні інспекції при Міністерстві праці та соціальної політики України і громадські органи профспілок та трудових колективів. Саме вони і виступають суб'єктами відносин щодо нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.
Дата добавления: 2015-08-27; просмотров: 72 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Поняття трудового права. | | | Відмежування ТП від суміжний галузях права. |