Завдання 2. 1. В. Невідомий «Регулювання ринку рейтингових послуг»

1. В. Невідомий «Регулювання ринку рейтингових послуг»

Останніми роками у розвинених країнах все більшої актуальності набуває питання визначення форм та методів регулювання діяльності рейтингових агентств (РА). За словами генерального директора РА «Кредит-Рейтинг» С. Дубка, ще донедавна у світі провідними гравцями на ринку рейтингових послуг були три міжнародні рейтингові агентства – Standard&Poor’s, Moody’s Investors Service та Fitch Ratings. Однак сьогодні спостерігається поява нових рейтингових агентств у Європі та Японії [8].

Поряд із цим почали формуватися підходи до регулювання учасників ринку рейтингових послуг. Зокрема у грудні 2004 р. Міжнародною організацією комісій з цінних паперів (IOSCO), постійним членом якої є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України, був прийнятий Кодекс засад діяльності рейтингових агентств. Кожна країна – член зазначеної організації – має орієнтуватися на цей документ при розробці механізмів регулювання рейтингових агентств.

Найкращою у цій сфері є практика регулювання РА у США. У 2006 р. в цій країні було прийнято нормативно-правовий документ: Акт про реформу рейтингових агентств, що врегулював діяльність цих установ та встановив посилені вимоги для компаній, які мають намір набути статусу рейтингового агентства [8].

Згідно з ним компанія, яка бажає офіційно зареєструватися як рейтингове агентство, повинна мати трирічний досвід роботи на ринку рейтингових послуг. Крім того, така компанія має надати письмові підтвердження не менш як від десяти кваліфікованих інвесторів, які засвідчують, що вони використовують її кредитні рейтинги у своїй діяльності.

У Європі перші законодавчі норми щодо регулювання ринку рейтингових послуг – Правила щодо нагляду за діяльністю кредитних рейтингових агентств – були прийняті лише восени 2009 р. Документ встановлює вимоги до рейтингових агентств та визначає, що їх регулятором є Комітет європейських регуляторів ринку цінних паперів (CESR).

Європейський комітет банківського нагляду у своєму консультаційному документі зазначає, що з метою отримання рейтинговим агентством достатнього рівня довіри та визнання учасників ринку воно повинно визначати кредитні рейтинги протягом періоду (хоча б п’ять років), за який довіра та визнання можуть стати широко розповсюдженими та сталими, при цьому бажано – у кожному ринковому секторі [8].

Варто зазначити, що сьогодні вимоги щодо обов’язковості отримання кредитних рейтингів у різних країнах світу різняться. Найбільш ефективним варіантом є встановлення певного балансу регулювання у цій сфері, яке, з одного боку, передбачало б чіткі норми щодо діяльності РА, а з другого – сприяло розвитку конкуренції між рейтинговими агентствами. При цьому у вітчизняних емітентів має з’явитися розуміння того, що отримання кредитного рейтингу напряму сприятиме покращенню доступу до ринків капіталу.

У 2009 році було створено Європейську асоціацію рейтингових агентств. Це єдина подібна асоціація у Європі. Її членами є рейтингові агентства з Німеччини, Італії, Іспанії, Туреччини та України (РА «Кредит-Рейтинг») [8].

Світова фінансова криза винесла на порядок денний ряд проблем на ринку рейтингових послуг, що спонукало необхідність вдосконалення правового поля Європейського Союзу у цій сфері. Нове законодавство фокусується на методології визначення рейтингів. Воно містить системні та послідовні підходи щодо регулювання діяльності рейтингових агентств, а також передбачає норми щодо уникнення конфлікту інтересів між РА та емітентами, які отримують кредитні рейтинги.

Європейський Парламент ухвалив нову модель нагляду за фінансовими ринками ЄС. Вона передбачає створення нового регулятора з нагляду на ринку цінних паперів – Європейське агентство з цінних паперів та ринків (European Securities and Markets Authority (ESMA)), яке розпочало діяльність у 2011 році. Цей орган регулює діяльність рейтингових агентств [8].

Відповідно до законодавства Європейського Союзу кредитні рейтинги, які стосуються об’єктів чи фінансових інструментів, емітованих у третіх країнах, і які визначаються кредитним рейтинговим агентством з третьої країни, можуть використовуватися у ЄС за кількох умов. Зокрема рейтингове агентство має бути зареєстроване у третій країні та перебувати під наглядом регулятора. Крім того, CESR має визначити юридичну та наглядову систему третьої країни, яка відповідає вимогам, встановленим у ЄС.

У Верховній Раді України зареєстровано проект закону «Про державне регулювання ринку рейтингових послуг». Кредитні рейтинги є важливим атрибутом ринкової економіки. При цьому вдосконалення механізмів регулювання діяльності рейтингових агентств сьогодні є актуальним у всьому світі. Зокрема у ЄС посилюються вимоги щодо відповідальності та якості роботи цих установ.

На думку автора, обов’язкове рейтингування має бути запроваджене при публічних випусках облігацій. Крім того, інституційним інвесторам (банкам, ІСІ, страховим компаніям) доцільно заборонити вкладати активи в цінні папери, які не мають рейтингів. У свою чергу на ринку рейтингових послуг повинні працювати установи зі значним досвідом роботи.

Мета документа – створення правових засад для захисту інтересів учасників ринку рейтингових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку рейтингування, а також правове забезпечення єдиної державної політики у секторі рейтингових послуг України.

На мою думку, запропонований законопроект встановить загальні правові засади у сфері надання рейтингових послуг та використання кредитних рейтингів у цілях здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю визнаних міжнародних та уповноважених національних рейтингових агентств на території України.

2. А. Дубровик «Платимо, як у ЄС, а живемо, як у….»

Народний депутат від Партії регіонів Є. Сігал пропонує запровадити податок у 25% на відсотки з депозитів. Такий крок, йдеться в пояснювальній записці законопроекту, сприятиме тому, що фізичні особи активніше витрачатимуть свої гроші на товари і послуги вітчизняних підприємств. Водночас завдяки такому податку у держбюджеті з’являться додаткові кошти на виплату пенсій, переконаний автор законопроекту [4].

Якщо пропозицію підтримає більшість парламенту, вона почне діяти з 1 січня 2014 року. Відтоді ж, прогнозують фахівці, слід чекати зменшення депозитних вкладів населення, які зараз є єдиним джерелом кредитування української економіки.

Насправді законодавчо в Україні й сьогодні передбачено оподаткування депозитного доходу громадян, як і будь-якого іншого доходу фізичної особи. Але за майже 22 роки незалежності ця норма так і не діяла у зв’язку зі скрутними економічними реаліями: гострий дефіцит ліквідності комерційних банків, високий кредитний «голод» підприємств. Чи змінилась ситуація сьогодні?

Для комерційних банків, особливо в останні 4-5 років кризи, фактично єдиним джерелом поповнення кредитних резервів стали кошти залучені від населення. І банки жорстко воюють за них. Адже абсолютно очевидно, що і можливості, і довіра українців до заощаджень на банківських рахунках, далеко не найвищі.

Практика оподаткування депозитів існує в деяких країнах, але для України, на мою думку, такий крок передчасним.

Зараз завданням номер один є залучення коштів до банківської системи. Враховуючи ті суми коштів, які перебувають поза банківським обігом, як у доларах, так і в гривні, обсяг ВВП, вироблений «тіньовим» сектором, становить 45-55/% від реальної економіки, враховуючи низьку ліквідність фінансової системи загалом, необхідно робити наголос на детінізації економіки, боротьбі із «сірими» зарплатами, запровадженні безготівкових розрахунків тощо. Банківській системі необхідно всіляко залучати ті кошти, які сьогодні перебувають поза системою, щоб використовувати їх для кредитування економіки [4].

Банки намагаються залучати гроші за кордоном, не використовуючи внутрішніх ресурсів. Тому запровадження такої норми передчасне і, можливо, матиме негативний ефект - скоротить приплив депозитів населення, при цьому не вплинувши на рівень пропонованих процентних ставок.

Для того щоб процентні ставки за депозитами знижувалися, необхідно передусім підвищувати довіру населення і суб’єктів підприємництва за рахунок реальної бюджетної політики, а також за рахунок поліпшення стану основних позичальників корпоративного сектору (коли понад 40% підприємств в Україні працюють збитково, говорити про те, що будуть охочі кредитувати їх за низькими ставками, недоречно).

Податок з депозитів уже існує в сусідній Росії та державах Євросоюзу. Там навіть сплачують 35% податку, а в деяких європейських країнах 50%.

Наприклад, у такій країні як Данія, населення якої трохи більше 5 мільйонів, а ВВП вдвічі більший, аніж в Україні, дохід за депозитами оподатковується за загальної ставкою на доходи фізичних осіб, а це - 40%. Але в Данії безкоштовна медицина і освіта справді безкоштовна і якісна, громадський транспорт - комфортний, а на пенсії та стипендії можна спокійно жити. Щоправда, у датських депозитів є один істотний мінус: процентна ставка. Для більшості українців 1-3 відсотки річних, пропоновані в багатьох скандинавських банках, здаються несерйозними. Так само, як про небачені 16-18 відсотків річних за депозитом, звичайні для України, датчани навіть не мріють [4].

Натомість в Росії, процентні ставки в деяких банках за вкладами в рублях сягають 11% річних. І оподатковуються за ставкою в 35%, але лише у випадку, якщо перевищують 12,75% річних [4].

На мою думку, не можна під час кризи зайвий раз «шарпати» фінансовий ринок. Людина, яка отримає в рік за відсотками, наприклад, 10 мільйонів гривень, не захоче віддати 2,5 мільйони гривень державі. Ці люди, знайдуть шлях як обійти закон. Найпримітивніше - до першого січня 2014 роки вони просто заберуть кошти з депозитних рахунків і переведуть їх у валюту. А це навпаки погіршить ситуацію з депозитними вкладами.

Дата добавления: 2015-08-27