Відносини, що тісно пов'язані з трудовими як предмет трудового права України

Більш конкретно відносини, що забезпечують функціону­вання трудових відносин, виглядають наступним чином:

Суспільні відносини працевлаштування передують ви­никненню власне трудових відносин. Вони поділяються на З групи взаємопов’язаних відносин: 1) між громадянином і ор­ганом працевлаштування; 2) між органом працевлаштування і роботодавцем з приводу скерування на роботу; 3) між робото­давцем і громадянином з приводу направлення трудового до­говору.

Ці відносини, крім того, регулюються Законом України від 1 березня 1991 р. “Про зайнятість населення”.

1) Суспільні відносини з навчання, підвищення кваліфіка­ції або перекваліфікації певною мірою пов’язані з відносинами працевлаштування та можуть виникати як в період існування трудових відносин, так і з приводу їх припинення, коли особа набуває статусу безробітного. Так під час існування трудових відносин, що виникли на підставі укладення трудового договору, працівник може тимчасово не виконувати свої трудові функції, а навчатися безпосередньо на виробництві або ж підвищувати власну кваліфікацію в інших спеціалізованих установах. Такого виду відносини виникають на основі розпорядження або наказу адміністрації і підлягають правовій регламентації. У тому випад­ку, коли відносини з навчання і перекваліфікації виникають у період тимчасового припинення трудових відносин і підставою їх виникнення є відповідне розпорядження (за згодою грома­дянина) органу працевлаштування, вони належать до складу відносин працевлаштування. В обох випадках відносини з під­готовки кадрів і підвищення кваліфікації незалежно від того, в який період і на якій підставі вони виникають, є предметом трудового права.

2) Відносини з вирішення трудових спорів (або процедурні відносини). Вони також належать до предмета трудового права. Особливістю, яка відрізняє їх від подібних цивільно-правових процесуальних відносин, є те, що для вирішення трудових спорів закон передбачає спеціальний порядок досудового роз­гляду. Для цього створюються уповноважені органи, які роз­глядають трудові спори безпосередньо на підприємствах. Це — комісії по розгляду трудових спорів (КТС), які і виступають одним із суб’єктів таких відносин. Законом визначено спе­ціальний порядок створення КТС, встановлено процедуру розгляду спору, прийняття і виконання рішень.

3) Відносини соціального партнерства, або їх ще називають колективно-трудові відносини. Ці відносини пов’язані із вста­новленням умов праці з урахуванням специфіки конкретного підприємства шляхом укладення колективних договорів та угод, що містять правові норми, які визначають умови робочого часу, часу відпочинку, оплати праці тощо. їх суб’єктами є колективні органи (об’єднання працівників, профспілки) та роботодавці чи уповноважені ними органи. В умовах переходу до ринкової економіки розширюється коло відносин соціального партнер­ства, які тим самим збагачують предмет трудового права, роблять його більш соціально спрямованим, гуманним.

4) Відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства. Основною функцією трудового права є захист трудових прав громадян, які працюють за наймом. З цією метою трудове законодавство встановлює цілу систему правових га­рантій. Для контролю за дотриманням норм трудового права створюються спеціальні державні і недержавні органи. Це — спеціалізовані державні інспекції при Міністерстві праці та соціальної політики України і громадські органи профспілок та трудових колективів. Саме вони і виступають суб’єктами відносин щодо нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства.

Дата добавления: 2015-08-27