Вокально-хоровий аналіз.

Склад хору – чотириголосний однорідний жіночій (або дитячій) – С І, ІІ, А І, ІІ.

Загальний діапазон хору – до ¹ - фа²

Сопрано І - фа ¹ фа ²

Сопрано ІІ - фа ¹ ре ²

Альт І - до ¹ до ²

Альт ІІ - до ¹ ля ¹

Як видно по діапазонах партій, теситурні умови для співу сприятливі.

Насамперед, повинен бути унісонний ансамбль, тобто повне злиття голосів за висотою, динамікою, темпом, метроритмом при єдиних вокальних і дикційних засобах. Під час викладу музичної теми окремими тембровими групами, найбільш повно розкриваються специфічні особливості кожної з них. Для сопрано характерна м’якість, легкість звучання; для альта – глибина, соковитість.

В даному творі ми маємо тісне розміщення акордів - це безперечно впливає на зручність гармонічного ансамблю, тому, що академічно правильне розміщення акорду дає найспрятливіші умови для благополучного і правильного звучання акорду

Дихання у творі пофразове і ланцюгове.

Виконавський план

Твір диригується за дводольною схемою, характер жесту – поштовхо-подібний.

Фразування. Музична мова, по аналогії з розмовною мовою, підлягає певним законам розчленування та об’єднання. З ними пов’язані поняття музичного мотиву, фрази, речення. В хоровій музиці співзвуччя не сприймають ізольовано, а в злитті їх в інтонації та речення, або ж фрази. Фраза, звичайно,

утримує в собі декілька мотивів. У кожнії фразі мелодія рухається хвилеподібно – досягає певної вершини і знову спадає, тому у кожній фразі відчувається місцева кульмінація. Заключна фраза сприймається як послаблення енергії, спад динаміки, що вказує на сповільнення темпу, яке не визначене композитором, а відноситься до виконавської інтерпретації.

Динаміка. Завдяки динамічному розвитку, твір сприймається як широке полотно із наскрізним динамічним розвитком. Динамічний діапазон хору від р до f f. Вміння диригента користуватись динамікою допомагає об’єднати окремі фрази в більш тривалі музичні побудови.

Починається твір на f, в 9 такті вступає альтова партія на f; в 11- 12 тактах динамічне зростання: mp - crescendo - f, наступна динамічна хвиля - з 15 по 18 такти: mp – crescendo - mf - crescendo – f. В 27такті - mp, в 29 такті - mf (переклички альтової і сопранової партій), аналогічно і з 31 по 33 такти - mp - mf, в 36 такті– f. 37 такт починається на sub p (раптово тихо), 38-43 такти - poco a poco crescendo (поступово збільшуючи силу звуку). 44 такт – mf. 45такт звучить на f. 60 такт - diminuendo приводить до mf в 62 такті. 63такт починається на f, в 79 такті - sub f (раптово голосно), закінчення твору - 81 – 82 такти – кульмінація твору f-ff.

Завдання диригентської техніки в цій партитурі:

- показ динаміки

- відтворення емоційного плану твору

Цей твір можна виконувати як середнім так і великим складом хору, кваліфікація професійний, навчальний, самодіяльний.

Дата добавления: 2015-08-26