Визначення подачі по водогонам

Всмоктуюча лінія відсутня тому розраховуємо тільки напірну.

Для визначення діаметрів трубопроводів задаємося швидкостями руху рідини на напірній лінії V_н = 2,5 м/с.

Виходячи з цих швидкостей та враховуючи довжини водогонів згідно ДБН 360-92 проводимо подальші розрахунки.

Подача на напірному водогоні визначається за формулою:

Обчислюємо діаметр напірного та всмоктуючого трубопроводів за формулою:

, м,

Відповідно до ДБН 360-92 вибираємо труби, які мають найближчий більший внутрішній стандартний діаметр:

Вираховуємо дійсну швидкість рідини в трубопроводі:

,

Швидкість на напірному трубопроводі:

Визначаємо втрати напору по довжині для напірного трубопроводу.

Втрати напору по довжині водогону розраховуються за відомою

формулою:

, де

d – діаметр, м;

- швидкість руху, м/с;

- довжина напірних водогонів, м;

- коефіцієнт гідравлічного тертя (коефіцієнт Дарсі);

розраховується залежно від режиму руху рідини. Як відомо, таких режимів два: ламінарний і турбулентний. До турбулентного відносяться три зони:

ü зона гідравлічно гладких труб;

ü перехідна зона;

ü зона розвиненої турбулентності (зона квадратичних опорів);

У кожній із цих зон за індивідуальною формулою визначається коефіцієнт гідравлічного тертя . Основним критерієм, за допомогою якого розділяють режими є число Рейнольда, яке визначається за формулою:

, де

м²/с – кінетична в’язкість рідини (для стічних вод);

Дата добавления: 2015-08-20