Види фінансових посередників

1) За видами фінансових установ:

а) банківські установи:

- універсальні банки;

- спеціалізовані банки (інвестиційні, іпотечні, ощадні, земельні тощо).

б) небанківські установи:

Банк─ це фінансовий посередник, що виконує комплекс базових операцій, які в сукупності представляють закінчений процес посередництва: - акумуляцію грошових коштів економічних суб’єктів з правом вільного розпорядження ними; - вільне розміщення їх у дохідні активи від свого імені і під свою відповідальність; - безумовне виконання розпоряджень власників акумульованих коштів щодо їх використання ─ повернути власникові готівкою, перерахувати на рахунки третіх осіб чи на власні рахунки інших видів у цьому чи іншому банках.

- інститути спільного інвестування (інвестиційні фонди та ком­панії);

- довірчі товариства;

- страхові компанії, пенсійні фонди;

- установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

- ломбарди.

2) За видами пропонованих послуг:

а) депозитно-кредитні установи:

- універсальні банки;

- спеціалізовані банки;

- установи кредитної кооперації (кредитні спілки, кооперативні банки, ощадно-кредитні асоціації);

- ломбарди;

б) контрактно-ощадні установи:

- страхові компанії;

- пенсійні фонди;

- установи кредитної кооперації (кредитні спілки, ощадно-кре­дитні асоціації);

в) інвестиційні установи:

- інвестиційні банки;

- інститути спільного інвестування тощо.

Відмінності між банківськими і небанківськими фінансовими посе­редниками:

1) тільки банки відкривають і ведуть розрахункові рахунки своїх клієнтів, депонують грошові кошти і кредитують позичальників у грошовій формі.

Проведення банками зазначених операцій безпосередньо впливає на обсяг грошової маси в обігу і відповідно на рівень монетизації еко­номіки. Роль банків у творенні грошового капіталу та підтримці його кругообороту є виключною. Небанківські структури не мають таких можливостей впливу на обсяги грошової маси.

2) банки беруть на себе весь ризик ліквідності, тоді як небанківські посередники, наприклад, інвестиційні компанії і фонди, пере­розподіляють ризики щодо зміни вартості чистих активів порів­ну між засновниками і учасниками;

3) відмінності у переліку фінансових послуг, пропонованих банків­ськими і небанківськими фінансовими посередниками: кредиту­вання, інвестиції, операції з цінними паперами, страхування тощо;

4) відмінності у характері та підзвітності органам державного регу­лювання діяльності фінансових установ у країні, зокрема, діяль­ність банківських установ регулюється Національним банком України, кредитних спілок ─ Державною комісією з регулюван­ня ринків фінансових послуг тощо;

5) відмінними є державні регулятивні норми та вимоги щодо діяль­ності банківських і небанківських фінансових посередників. Зокрема, вимоги до банківської діяльності є більш жорсткими та містять більше обмежень. Наприклад, згідно з Постановою НБУ № 209 від 7 березня 2001р. «Про встановлення перехідних строків виконання вимог Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» до 17.01.2003 р. банки повинні зафіксувати співвідношен­ня між розміром капіталу і територією діяльності. Для небан­ківських структур подібних географічних «шлагбаумів» немає.

Дата добавления: 2015-08-20