Читайте также:
|
|
Теперішньому мешканцю Харківщини важко уявити собі, як багато усіляких кріпостей було у 17-18 столітті в Слобідській Україні. Будування їх коштувало дуже дорого, і майже ще дорожче було їх як слід підтримувати. Усі міста, як полкові, так і сотенні, були кріпостями.
Щоб прикрити селища від спустошливих набігів, будували по кордону, протягом 300-400 верст, дерев'яні фортеці, між фортецями копали рови, робили засіки з рубленого лісу, забивали киями броди на річках, через які переправлялися звичайно татари. За такою сторожовою межою на казених маєтках селили дворян і нижчих військово-службових людей.
Харків мав кріпость на своєму старинному городищі, де тепер собор «Університетська горка». Стіни його навкруги мали 475 сажнів і складалися з дубових паль з обламами і котками. За стіною був викопаний рів, по стінах було 10 дерев’яних башт. В одній із башт, Тайницький, був тайник, таємний хід до води. У 1668 році у Харківській кріпості все дерево потрухло, а у тайнику води не було, довелося її лагодити. У 1709 році Петро Великий, прибувши до Харкова, звелів розширити та зміцнити Харківську кріпость, обвести її високим валом, ровами, 5 бастіонами, але у 1767 році усе дерево кріпості знову потрухло.
Охтирська кріпость мала стіну навкруги в 1618 сажнів; 14 башт, 9 гармат. Після пожару була збудована в Охтирьці нова кріпость, трохи менша.
Кріпость у Сумах була більша - стіна навкруги мала 3426 сажнів; 27 башт і 12 гармат; біля посаду йшов рів на 3500 сажнів.
Острогозька кріпость мала стіну навкруги в 407 сажнів з 9 баштами; біля стіни йшов рів з частоколом, 14 гармат. У 70-х роках кріпость стала ще міцнішою.
П’яте полкове місто – Ізюм – мав 2 кріпості: велику і малу, які будував відомий харківський полковник Григорій Донець. Ізюмська кріпость існувала доволі довго.
Серед сотенних міст найліпша і найбільша кріпость була у Лебедині: стіна її йшла навкруги на 1250 сажнів, 20 башт, 9 гармат.
Слобідська Україна швидко заселилася, і через те з’явилася потреба для її захисту в новій лінії, яка й була збудована в кінці 70-х років. На початку 80-х років ХVІІ століття Цареборисів, Солоний (теперішній Слов’янськ), Савинськ, Балаклея, Лиман, Бишкин, Зміїв, Соколов, Валки, Новий Перекоп, Ольшана, Золочів, Водолаги, були введені у цю лінію. Найбільша кріпость була в Цареборисові – стіна її йшла на 364 сажня, а посадська на 1003 сажня. Стіни останніх були зроблені не з дуба, а з сосни, гармат і усілякої зброї було обмаль, бо людей було небагато. Кріпості були не тільки в сотенних містах, а іноді і у слободах – у Остропіллі, Дворічній Каменці, але не відрізнялись від сотенних кріпостей. Були навідь кріпості у деяких панських селах.
Для берегової оборони треба було берегти ліси, не вирубати їх, не робити в них просік, щоб татари не могли пройти по них, бо ліси спиняли кочівника. Ліси були об’явлені заповідними, і слобожани ніяк не могли упросити скасувати цей наказ.
У Слобожанщині було 4 стана українських козаків: вартові, станичні, городові, полкові. Як тільки вартові і станичні дізнавалися про наближення татар, вони повинні були докласти цю звістку городовим, а ті у свою чергу полковим. Так вісті швидко передавалися з одного міста в друге, щоб усі приготовилися, а потім це докладали й московському воєводі.
Селяни, отримавши звістку, що на них йдуть татари, мусили у тікати у свої міста – кріпості, бо там їм було безпечніше, але не завжди це було так. Наприклад, у 1694 році мешканці сотенного міста Полатова прохали перенести їх місто на інше місце, бо татари завжди на них нападають і води у них (на випадок облоги) немає, адже кріпость, за наказом, збудували у степу, і для облоги у місті води бракує.
За наказом 1723 року треба було збудувати на кожному форпості 3 маяка, або піраміди, у 3 сажня заввишки. Їх треба було будувати так, щоб дим з одного було видно на другому.
На пашні і сінокоси городян можна було відпускати тільки діставши гарні вісті й великими групами. Їх попереджали аби ті остерігалися татарського нападу, щоб і на пашнях і на сінокосах і в дорозі не побили і в полон не забрали – мусили вони усі мати рушницю і усяку зброю. На пашнях і сінокосах були вартові, котрі стежили за порядком.
Надзвичайно тяжке було життя слобожан в часи повстання гетьманів Виговського, Брюховецького, Мазепи, Орлика, донських отаманів Степана Разіна і Булавіна. За ті часи були знищені: Цареборисів, Маяцьк, Зміїв, Валки, Мурахва, Борове, Мартове, Красний Кут, Тор, Мерехва, Васищево.
Дата добавления: 2015-08-20; просмотров: 50 | Нарушение авторских прав
<== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
Українці у неволі. | | | Оборона проти татар. |