Патогенез

Ехінокок розвивається з участю дефінітивних і проміжних живителів. Дефінітивні живителі виділяють у навколишнє середовище з фекаліями велику кількість зрілих члеників та яєць ехі­нокока, що потрапляють на траву, інші корми, у воду, на підстилку, волосяний покрив собаки. Зрілі членики паразита здатні самостійно рухатися на віддаль до 25 см, розсіюючи при цьому яйця. Проміжні живителі заражаються ехінококами личинкової стадії при заковтуванні яєць разом із кормом або водою. В їхньому шлунку зародок звільняється від яйцевих оболонок, заглиблюється у стінку кишечнику і течією крові розноситься в різні внутрішні органи — печінку, легені, селезінку тощо. Потім починається ріст ехінококового міхура, який триває кілька років. У свиней інвазійним (фертильним) міхур стає через 11—12 міс, у великої рогатої худоби та овець — через 1,5—2 роки. М'ясоїдні заражаються ехінококозом (статевозрілою стадією) при поїданні внутрішніх органів забитих або загиблих сільськогосподар­ських тварин, інвазованих ехінококами в личинковій стадії — фер­тильними ехінококовими міхурами. Із заковтнутих міхурів у кишечни­ку м'ясоїдних розвиваються стьожкові ехінококи, які через 2—3 міс після зараження починають виділяти в навколишнє середовище зрілі яйця. В організмі одного собаки може розвиватися велика кількість статевозрілих паразитів — до 20 тис. Живуть статевозрілі ехінококи в організмі дефінітивного живителя (собаки) 5—6 міс.

Дата добавления: 2015-08-18