Постанова

Святе Причастя — синонім щастя:

Діти: Сьогодні запричащаюсь на Святій Літургії.

Молодь: Прийму Христа сьогодні до свого серця і подякую Господеві за цей дар.

Дорослі: Візьму постанову частіше сповідатись та причащатись.

НЕДІЛЯ

(5-ий тиждень Посту)

· Тропар

Царство Боже – не їжа ані напій, але правда і стриманість із святістю. Тому багаті не ввійдуть у нього, але ті, що свої скарби вкладають в руки вбогих. Цього навчає й пророк Давид, кажучи: Муж праведний ввесь день вчиняє милість, тому приємний він Господеві; а той, хто в світі ходить, не спіткнеться. Все це записане нам для повчання, щоб ми в пості чинили добрі діла, а Господь замість земного дасть нам небесне. (З Вечірні суботи 5-го тижня посту).

· ДУМКА

Здавалося б, що на словах, стихира зовсім права. Вона наче б то подає риси кожного, що хоче правильно в житті сповняти Христові веління. Ніхто не буде заперечувати, що треба жити у «правді та стриманості», що треба «складати свої скарби в руки вбогих» та «чинити добрі діла»! Жоден християнин не буде дискутувати стосовно доцільності таких вказівок та відповідних вчинків, але, о Боже… як тяжко все те практикувати в житті! Кажеться, що найбагатші люди не вміють посміхатися, що вони завжди сумні, нежиттєрадісні, хоч, згідно з нашим мисленням, хто має гроші, той не повинен, а то й не може, бути сумним чи нарікати на свою долю. Але як ми помиляємось! Розповідають, що люди ніколи не бачили усміхненого найбагатшого чоловіка у світі, Павла Геті Юнійор! Інший багатій годинами висиджував у своєму спеціальному сейфі, щоб дивитись рідкісні художні картини не одного з найзнаменитіших. Можна зустріти серед найбагатших людей у світі доказ, що грошима не можна купити собі щастя. Є багатії, які, згідно слів стихири «вкладають свої скарби в руки убогих». Таким можна вважати сьогодні магната комп’ютерів Біла Ґейтса, якого вважать найбагатшим чоловіком у світі. Він роздає більшість із своїх скарбів на добродійні цілі. От закупив цілу документальну колекцію Леонарда Да Вінчі і подарував музеєві, щоб усі могли відвідати колекцію. «Здобутки світових геніїв на те, щоб люди могли те бачити і щось навчитись від них» ― повторяє він часто.

Перші християни можуть нас навчити, як ми повинні розпоряджатись своїми грішми. Були посеред них багатії, та вони давали із свого лишнього на утримання християнської спільноти в Єрусалимі, давали милостиню, ще й підтримували інші християнські спільноти у світі, які потребували такої допомоги. Є багато християнських заможних людей, які згуртовуються в братерства чи рухи, як наприклад «Опус Дей», щоб прийти Церкві та вбогим на допомогу. Ми отці-Салезіяни, духовні сини св. Івана Боско, головною метою яких є піклуватись про добро молоді, особливо ж найбільш потребуючої, досвідчили такої доброти від не одного заможного християнина. У нас у Львові є притулок для дітей без батьків, і Господь через добрих людей завжди нам допомагає. Однаково можна сказати про нашу Гімназію чи Професійну школу. Є люди, які допомагають і хочуть допомагати, бажають чинити добрі діла.

Доки живу ніколи не забуду пожертви однієї пані з Німеччини. Коли я був Директором Малої семінарії в Римі, уперше прийняли ми хлопців-студентів з України. Треба було подбати про всі потреби наших вихованців. Одного разу одна пані з Німеччини, що умирала від раку, прочитавши мою статтю в газеті, вирішила вислати всі свої заощадження до Риму на потреби хлопців з України. Скільки добра було зроблено тими грішми! Скільки священиків вийшло з семінарії завдяки її пожертві! От приклад християнської жінки, для якої було важливим та напевно радісним сповнити Христовий заклик допомагати бідним та чинити добрі діла.

А як ми розпоряджаємося нашими грішми? Ми чинимо добрі діла з любові до Христа, тому що ми хочемо Його наслідувати у тому? Чи хочемо при кожній милостині, що ми даємо, «рекламувати» свою доброчинність? Чинімо добрі діла лише з любові до Бога та ближнього.

Дата добавления: 2015-08-17