Компетентність дошкільника у мовленнєвій діяльності

Для дитини дошкільного віку мовлення виступає засобом пізнання світу та самої себе. Метою мовленнєвого розвитку є формування мовленнєвої особистості, здатної слухати, розповідати й пояснювати. На кінець дошкільного віку дитина має усвідомлювати необхідність оволодіння мовою як засобом спілкування та пізнання, позитивно ставитися до правильного мовлення як показника людської культури; володіти початковими орфоепічними, лексичними, граматичними навичками рідної (української) літературної мови, мовленнєвого етикету.

Мовлення дитини на кінець дошкільного віку має бути:

· змістовним (інформативним, цікавим, смисловим);

· логічно вибудуваним (речення мають узгоджений зміст, що передає закінчену думку, логічно пов’язані, послідовно викладені);

· граматично правильним (правильно вживані, поєднані та узгоджені різні частини мови);

· точним (відповідним задуму та дійсності);

· виразним (забарвленим яскравими і переконливими засобами);

Мовленнєва діяльність дошкільника визначається відповідною віку мовленнєвою та мовною зрілістю, рівнем оволодіння елементами грамоти, сформованістю ставлення до використання слова у взаєминах з дорослими та дітьми, розвиненістю комунікативних здібностей.

Мовна компетентність як складова мовленнєвої діяльності дитини передбачає сформованість фонетичної, лексичної та граматичної її складових. Їх єдність забезпечує розуміння дитиною мовлення партнерів по спільній діяльності, розвиває її зв’язне розмовне мовлення, його чіткість, сприяє оволодінню вмінням читати, а згодом й писати.

Мовленнєва компетентність як складова мовленнєвої діяльності, забезпечує вміння дитини підтримувати мовленнєву взаємодію з іншими, вибудовувати логіку висловлювань, забезпечувати мовленнєве взаєморозуміння з дорослими та однолітками, формувати комунікативні здібності, мовленнєве самовираження, розвивати соціальне мовлення (вміння презентувати себе оточуючим, виражати особисту позицію по відношенню до інших тощо).

Становлення мовленнєвої особистості в дошкільному віці передбачає оволодіння рідною мовою, яка здебільшого є побутовою, ситуативною, експресивною, уривчастою за своєю суттю. Вдосконалення мовленнєвої діяльності має базуватися на активному поєднанні слова з практичною діяльністю дошкільника, на урізноманітненні й зростанні її змістовності, наявності належних мовленнєвих еталонів.

Окремий напрям формування мовленнєвої компетентності пов’язаний з навчанням дитини-дошкільника читанню, підготовкою руки до письма, що є одним з показників шкільної зрілості.

Особливість мовленнєвої діяльності полягає в її «обслуговуючому» характері, інтеграції в усі сфери життєдіяльності дитини – «Природа», «Культура», «Люди», «Я Сам». Це стосується як мовної, так і мовленнєвої діяльності дитини дошкільного віку. Компетентний дошкільник може вербалізувати свої знання про світ та самого себе, забарвити свої висловлювання інтонаційно, супроводити їх відповідною мімікою та жестами.

Дата добавления: 2015-08-17