Характеристика шляхів навчання діалогічного мовлення

Існують різні шляхи навчання діалогічного мовлення, з яких можна виділити два основні. Перший шлях – «згори вниз» - навчання діалогічного мовлення розпочинається зі слухання діалогу зразка з його подальшим варіюванням, а згодом і створювання власних діалогів в аналогічних ситуаціях спілкування.

Другий – «знизу вгору» - надання елементів для самостійної побудови діалогу на основі запропонованої навчальної комунікативної ситуації, що не включає прослуховування діалогів – зразків. Відомо, що діалогічна єдність складається з реплік – ініціативних та репродуктивних. За висловом Скалкіна В.Л., учнів насам перед необхідно навчити «реплікування», тобто швидко й адекватно реагувати своєю реплікою на репліку вчителя, а також продукувати ініціативні репліки за зразком вчителя.

Навчання реп лікування можна вважати підготовчим, або нульовим етапом формування навичок та вмінь діалогічного мовлення учнів. Коли учні засвоять репліку – реакцію та ініціативну репліку певної діалогічної єдності, можна переходити до першого етапу формування навичок і вмінь діалогічного мовлення – оволодіння певними діалогічними єдностями. Другим етапом формування навичок і вмінь діалогічного мовлення учнів є оволодіння ними мікродіалогом. На третьому етапі учні мають навчитися вести діалоги різних функціональних типів. (див. табл.. 3)

Під час навчання учнів за комунікативною методикою діалогічного мовлення
слід використовувати такі методичні прийоми, як спілкування в межах певного
контексту чи ситуації (соntехtuаlisеd рrасtісе), складання діалогу з розрізнених реплік (jumblеd dіаlоguеs), наповнення й завершення діалогу (dіаlоguе соmрlеtіоn), складання діалогу "крок за кроком" (disсоursе сhаіns), а також на основі програми чи схеми спілкування, складання діалогів за опорними сигналами (сuеd dіаlоguеs) та письмове складання діалогів.

Дуже важливе місце у процесі навчання діалогічного мовлення необхідно відвести рольовій грі, наприклад, у формі обміну інформацією, на основі сценарної
розробки, у формі встановлення, підтримки й розвитку міжособистісних відносин, а також у вигляді різних ігрових прийомів (дія з предметами, пантоміма, використання фото і малюнків, текстів, газетних публікацій).

Значну увагу треба приділяти моделюванню ситуацій спілкування на міжособистісній основі (sіmulаtіоn), прийомам дискусійного обговорення, дебатам. Слід зазначити, що предметом особливої уваги є навчання самовираження в процесі іншомовного спілкування. Тому на цьому етапі перевагою е використання інтерв'ю, техніки дискусії, техніки розповіді та проектної методики.

Таблиця 3

Діалогічні єдності, характерні для різних

функціональних типів діалогу

Функціональні типи діалогу	Види діалогічних єдностей
1. Діалог – розпитування	Запитання – відповідь Повідомлення – запитання Питання – відповідь є повідомлення Повідомлення – повідомлення Повідомлення – повідомлення у відповідь є додаткове повідомлення
2. Діалог - домовленість	Запитання – відповідь + повідомлення Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення Повідомлення + повідомлення у відповідь є запитання Спонукання – згода Запитання – відповідь Повідомлення – запитання
3. Діалог – обмін враженнями, думками	Повідомлення – повідомлення Запитання – відповідь + повідомлення Повідомлення – запитання Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення Запитання – відповідь
4. діалог – дискусія	Повідомлення – повідомлення Запитання – відповідь Повідомлення – відповідь Повідомлення – повідомлення у відповідь + додаткове повідомлення

Дата добавления: 2015-08-17