Сучасний стан села Стара Гута.

В 1951 році колгоспи були об’єднані в одне господарство –колгосп ім. Чапаєва. В 1953 році Старогутівська та Сукачівська сільські ради були об’єднані в Старогутівську сільську раду з центром в с. Стара Гута.

обеліска слави

9 травня 1985 року відкриття обеліска слави в с. Стара Гута, в честь 40-річчя перемоги.

До складу сільської ради входить с. Сукачі, розташоване на відстані 2,5 км в західній частині. Точних звісток про заснування сіл сільської ради не виявлено. На території сіл пролягають дороги з твердим - щебеневим покриттям збудовані в 1982 році.

православний храм Успіння Пресв’ятої Богородиці

У 1991 році завершено будівництво та освячено православний храм Успіння Пресв’ятої Богородиці на місці зруйнованої памятки архітектури сімнадцятого століття, першим настоятелем був отець Василій (Швець).

Із сфери освіти селі діють: ЗОШ І – ІІІ ступеня с. Стара Гута та ДНЗ «Пролісок». Територія школи знаходиться при в’їзді в село, приміщення школи були збудовані в 1933 р. За часів Радянської України були збудовані – нове приміщення школи на чотири класи, шкільна їдальня, майстерня, інші господарські будівлі.

1999 році було збудовано новий корпус на вісім класів, в одному з яких розміщений комп’ютерний клас, який підключений до інтернету.

В селі Стара Гута переважає жіноче населення чисельністю 744 осіб, над чоловічим 504 особи. Головною тенденцією зміни структури населення протягом 2004 – 2009 років є зростання старшої вікової групи і зменшення частки дітей. Кількість населення постійно зменшується внаслідок високої смертності і трудової міграції

Демографічні показники населення с. Стара Гута

Роки	Кількість населення (осіб)	Народжуваність (осіб)	Смертність (осіб)	Прибуло (осіб)	Вибуло (осіб)

Населення села зайняте у сільському господарстві (94 % жителів не мають роботи, ведуть підсобне господарство, 6% зайняті сферах послуг (вчителі, вихователі дитячих садків, працівники сільської ради, медпрацівники, працівники пошти, різний обслуговуючий персонал), Чоловіча частина населення здійснює сезонну міграцію з метою заробітку. В 2009 році 113 осіб їздили на сезонні роботи, з них 77 осіб займалися трудової діяльністю за межами держави.

ІІ. Видатні постаті нашого села

Ветерани-орденоносці Великої вітчизняної війни.

1. Кардаш Юхим Федорович, (нагороджений орденом Червоної Зірки);

2. Томчук Антон Потапович, приймав участь в боях за місця Катовіце, Краків. Пройшов з боями Чехословаччину. Біля Берліну брав участь в оточенні і знищенні великої групи німецьких солдат і офіцерів за що був нагороджений орденом Червоної Зірки і чотирма медалями.

3. Москалюк Федір Павлович;

4. Міцкевич Марія Вікторівна;

5. Ковальчук Петро Степанович – в перші дні війни брав участь в боях у складі 98-го Любомльського прикордонного загону 61-го стрілецького полку. Потрапив в полон і до кінця війни знаходився у концтаборах.

6. Рудець Ананій Лукашевич – нагороджений чотирма медалями та багатьма подяками.

7. Томчук Роман Трохимович – брав участь у форсуванні річки Одер. Нагороджений багатьма медалями.

8. Рудець Тимофій Микитович – брав участь в боях проти німецьких військ. В січні 1944 року був поранений. Нагороджений декількома медалями.

Степан Дружинович – талановитий поет, працював вчителем української мови і літератури. Знімав кімнату в будинку Тарасюка Миколи Дем’яновича. Першу збірку своїх віршів він присвятив Старій Гуті.

Воїни-афганці.

1. Янчук Василь Іванович;

2. Хомич Станіслав Іванович;

3. Дичка Анатолій Васильович;

4. Шнайдер Іван Павлович;

ІІІ. Туристсько-краєзнавчі об’єкти

В ході історико-географічних досліджень, які проводились на території с. Стара Гута було виявлено велику кількість топонімів та описано етимологію їх походження. Особливо велику кількість становлять назви урочищ в околицях с. Стара Гута. В минулому назви ніколи не давались випадково. Вони влучно відтворювали особливості природи, економічні, історичні, культурні та побутові умови життя людей. На території села знаходиться понад 30 урочищ. Серед них можна виділити урочища гідрологічного типу:

1. Криниця – тут вода береться більше двохсот років. Вода освячена і за переказами цілюща.

2. Попове багно – в цій місцевості знаходилося помешкання попа, в центрі знаходиться джерело.

3. Багна – болотиста місцевість, росте багато багна.

4. Кізлик – урочище, де знаходиться джерело з крижаною водою.

Історичного типу:

1. Чорна гора – до неї їздили за піском для виготовлення скла. В цьому місці його пропалювали і везли в село до печей. Тому земля від постійних вогнищ стала чорна.

2. Бойкове – від слова бой (бій). На цьому місці відбулась невідома битва. Ще й зараз там є дві могили.

3. Порубка – історична частина населеного пункту. Назва склалась історично – було порубано багато людей в бою 1812 року, під час російсько-французької війни.

Рослинного походження:

1. Ясенок – росли могутні сосни;

2. Залісся – коли треба добиратися до Круглика, то говорили він за лісом. Колись давно в цих місцях росли дерева, зараз там сільськогосподарські угіддя.

3. Жипилка – було місцем сівби зернових культур, а саме жита.

4. Дубина – тут росли дуби. Раніше в цьому місці був хутір. Доказом є залишки садів. Знаходиться біля дороги на село Любохини.

5. Кустичі – колись були хутори. На їх місці залишився невеликий пагорбок, де ростуть яблуні і груші.

Ґрунтового типу:

1. Глинище – зосереджені поклади глини, тут глиняні грунти. За переказами раніше поле на глинищах надавалось тільки знатним людям (наприклад священикові).

2. На горі – в цій місцевості жив Нагора.

3. Пісочна гора – підвищення з піску на рівнинному рельєфі (див.дод. 6 Піщана гора).

4. Дреня – люди використовували дерн для побутових потреб, який вирізували в цьому урочищі.

5. Гниле – назву отримало через поклади торфу. Земля пухка, торф’яна, наче гнила.

Побутового походження:

1. Круглик – нагадує великий круг; за іншою версією на цьому місці був хутір, будівлі розміщувались кругом, а посередині невиткий лісок. В 1948-1951 рр. люди переселились в село. На місці будинків залишилися горбики і кілька фруктових дерев.

2. Сацьове – до війни проживали сім’ї Саців. Брати Яків Сацьов, Юрко Сацьов з сім’єю, Явдоха з Петром.

2. Ферма – випасали худобу, хата Гриця.

Михайлове – проживав Михайло; за переказами садив там картоплю і мав гарні врожаї.

3. Недільчина нивка – поле господаря Недільки.

4. Пастовень – місце для випасу худоби.

5. Телиця – знаходився випас худоби.

6. Галинбир – безлісна територія, на якій росте переважно безсмертник.

7. Кучівська хвоїна – походить від назви хутора, в якому жив Остап Кучин.

8. Кузьомка – проживав коваль Кузьма.

9. Ляди – під час вирубки лісу для підняття великих колід, робітники використовували спеціальні важелі – ляди.

10. Скула – назва склалась історично і походить від прізвища поміщика, який там мешкав.

Список використаної літератури

1. 900 – ліття Православія на Волині, Житомир, 1892 арк. 67. Державний архів Волинської області.

2. Державний архів Волинської області. Ф-35 оп 5 спр. 88, арк. 271 – 275;

3. «Минуле й сучасне Волині і Полісся». Науковий збірник. Вип.. 21, Луцьк, 2006. – 270 с.

4. М. Кучинко, Г. Охріменко. «Археологічні пам’ятки Волині», Луцьк, 1995.

5. «О. Цинкаловський та праісторія Волині»,

6. Розповіді жителів села Стара Гута: Данилюк Петро Микитович 1924 р. н., Денисюк Марія Устимівна 1923 р.н.

7. «Фольклористичні зошити», №7, 2004 (збірник наукових праць)

Н.Шкляєва: «Історія та економіка Західного Полісся у народній топонімічній прозі»

8. Цехмійструк Ю. «Ой на горі ряст цвіте». Народні пісні Рівненської та Волинської областей. Рівне, 1995. – 116 с.

9. Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся. Краєзнавчий словник – від найдавніших часів до 1914р. – Вінніпег (Канада), 1986.

Дата добавления: 2015-08-20