Анкета села Стара Гута

І. Історія села Стара Гута ………………………………………………... 4

1. Стара Гута і його околиці в найдавніші часи ……………………… 4

2. Етимологія назви села Стара Гута ………………………………….. 6

3. Стара Гута в кінці ХVІ – на поч. XX c. …………………………… 7

4. Село Стара Гута в роки Другої Світової війни ………………… … 8

5. Сучасний стан села Стара Гута……………………………………… 9

ІІ. Видатні постаті нашого села ………………………………………… 11

ІІІ. Туристсько-краєзнавчі об’єкти ……………………………………. 12

Список використаної літератури ……………………………………… 15

Додатки ……………………………………………………………………. 16

І. Історія села Стара Гута

1. Стара Гута і його околиці в найдавніші часи.

Історія появи первісних людей в околицях с. Стара Гута сягає багатьох тисячоліть. На Поліссі відомо багато верхньопалеолітичних стоянок (14 – 10 тис. років тому), які утворюють скупчення на берегах поліських річок і озер, та, ймовірно, були мисливськими таборами на міграційних шляхах північних оленів. Фінальний палеоліт на Волині представлений такими культурами – Лінгбі, Аренсбург, Красносілля, Свідер [1; 404].

В дослідженнях О. Цинкаловського [ 1 ], 30-ті рр. ХХ ст. описуються події від пізнього палеоліту Рівненщини, зокрема Кременеччини, продовжуються описом фінального палеоліту та мезоліту Полісся Волині (Смідин, Сераховичі, Сапанів, Гаї Лев’янисті); неоліту – культура гребінцево-накольчатої кераміки (Стара Гута, Невір). Крім того О. Цинкаловський обстежив села Яревище, Кримне, Стара Гута, Шкроби, Грабове. Матеріали досліджень викладено у працях автора:

1) «Матеріали до передісторії Волині і Волинського Полісся», Варшава,1961.

2) «Стара Волинь і Волинське Полісся», Вінніпег, Канада, 1986.

3) «Краєзнавчий словник Волині і Волинського Полісся», Варшава, 1960 [2; 111].

Підтвердженням наявності стоянок палеоліту - неоліту в Старовижівському районі, зокрема в околицях с. Стара Гута є археологічні розвідки Я. Пастернака – ним були відкриті пізньопалеолітичні стоянки, неолітичні поселення біля сіл Смідин, Сереховичі, Невір, Стара Гута – розвідки Я. Пастернака [2; 106].

Ранньомезолітичних памяток на Волинському Поліссі відомо небагато. Багато крем’яних знарядь праці знайдено біля сіл Галина Воля, Стара Гута, Шкреби, Кримне (мезоліт, неоліт) [ 3 ].

Епоха неоліту на Волині представлена кількома культурами: 1) культура лінійно-стрічкової кераміки, 2)волинська неолітична культура, 3) німанська

культура, 4) лінійно-ямкова культура [1; 404].

Цікавими є дані про наявність покладів плиточного кременю в крейдових шарах на малій глибині на Поліссі в смт. Стара Вижва [1; 227]. Це говорить, про те що місцеві мисливці широко його використовували для виготовлення знарядь полювання, а також для первісного обміну.

До місць із значною кількістю матеріалів належать окремі пам’ятки та вузли раннього палеоліту у районі Швацьких озер, на берегах о. Самари Ратнівського р-ну, о. Луки біля с. Лютка, с. Яревище Старовижівського р-ну. Цілком можливо, що поблизу знаходились не лише місця переправ, а й інші важливі для господарства вигоди, які сприяли появі початкових форм рибальства. Спостерігається поліваріантне розміщення пам'яток, що може певною мірою вказувати на різні періоди стоянок (літні, зимові), на рівень води, особливості господарсько мисливського укладу. Можливо, в несприятливі періоди, пов’язані з відсутністю поблизу оленів-раніферів, полювали на птахів – лебедів, гусей, качок; ловили велику рибу [1; 728].

Поселень та стоянок «лісового неоліту» - Волинської неолітичної культури (ВНК) відкрито близько 100. Це було рухливе мисливське населення, яке мігрувало в ті місця, де було більше звірини. Проте розташування поселень і стоянок ВНК біля боліт, річок, озер дає підстави для припущення, що рибальство, добування водоплавної птиці було важливою підмогою в харчуванні [1; 730].

Енеолітичні пам’ятки Полісся дуже рідкісні, вони розміщені в тих умовах, що й неолітичні – на вищих або ледь піднесених дюнах [1; 730].

Волинське та Мале Полісся можна назвати важливою контактною зоною двох великих етноісторичних спільнот – лісового неоліту та ранньоземлеробських культур пізнього Трипілля [1; 281].

У ранньобронзовому віці, населення цієї низовинної зони було не чисельне, а етнічне його походження досить різне. В районі Шацьких озер і меншою мірою в басейні Стиру знаходять памятки культури лійчастого посуду [1; 281].

Аналіз історичних праць показує, що територія Старовижівського району, зокрема й околиці с. Стара Гута, були заселені людьми ще пізньому палеоліті. Місцевість мала багато озер, річок, підвищень зручних для стоянок, а це в прадавні часи в першу чергу приваблювало людей, які вели кочовий спосіб життя. За день первісні мисливці і рибалки у пошуках здобичі проходили десятки кілометрів, тож можна з впевненістю сказати, що людина з'явилась тут дуже давно.

2. Етимологія назви села Стара Гута

Орієнтовно село було засноване в кінці 15 - на початку 16 століття. За переказами на території де тепер міститься село був сосновий ліс, багатий на дичину. А за обеліском слави (центр села), була велика галявина. Це місце називалося Заліссям. Цю місцину і облюбував один пан, який проїздив повз нього. Сюди зі свого маєтку цей пан привіз декілька сімей, які тут оселилися, і створили поселення, до якого на перших порах входило 16 дворів.

Назву села відносять до топонімів промислового походження. В давні часи існував промисел – гутництво. Майстри цього ремесла вправно виготовляли скляні вироби: шибки, посуд, ємності, прикраси та ін. Виплавка скла складний технологічний процес, який потребував точності у визначенні пропорцій складників, температури. Плавлення проходило в спеціальних печах – гутах, саме від цього слова німецького походження і виникла назва села.

Загалом потрібно звернути увагу на високий рівень розвитку виробництва в регіоні. Сусідні села – Сукачі – від слів сукати (нитки, мотузки); Рудня, Рудка – видобуток болотної руди для виплавки заліза; Смолярі – виробництво смоли; ці назви також промислового походження.

3. Стара Гута в кінці ХVІ – на поч. XX c.

Точної дати заснування села встановити не вдалося. Найбільш ймовірним періодом виникнення є середина ХVІ ст. На час прийняття Люблінської унії 1596р. село було в складі Польщі,майже на кордоні з Литовськими землями. За таких умов жителі нашого села змушені були відробляти панщину. Територія на якій знаходиться наш район була густонаселенною (більше 10 чол. на 1кв.км.). Люди в основному сповідували православ'я. Період історії села ХVІ –ХVІІІ ст. маловідомий, в архівах надзвичайно рідко зустрічаються відомості про нього. Вочевидь, це пояснюється тим, що в період розквіту панщинно –фільваркової системи село не могло бути привабливим з точки зору поміщиків, адже існувала проблема відсутності родючих земель.

архівними даними

За архівними даними в 1759 році в селі Стара Гута коштами прихожан було побудовано дерев’яну церкву, яка перебудовувалася в 1877 році.

Внаслідок Третього поділу Польщі (1795), село увійшло до складу Російської імперії, для нього розпочиналися нові часи, не виключено, що в 1794р через територію району проходили війська Російської імперії, які прямували до Берестя. Далі територія села фігурує в війні Російської та Французької імперій 1812р. За даними переказів через територію села проходили французькі війська в напрямку Луцька (корпуси Шварценберга і Реньє), в лісах діяли партизанські загони з місцевих селян, які боролись заохочені брехливими царськими обіцянками про звільнення від кріпацтва після війни.

Волинська губернія була розташована на території південного заходу європейської частини тодішньої Росії яка займала територію існуючих нині Житомирської Волинської, частини Тернопільської, і Хмельницької областей. центром губернії було місто Житомир.

За даними опису 1912р. 92,2% населення губернії становили селяни. На Волині панувало феодально-поміщицьке господарство. 1914 рік – жителі нашого села є захисниками честі імперської Росії. Існують перекази, що на горі. Базилянка (в напрямку с. Кукуріки) були закопані знамена, казна та скарби розформованої імперської армії. До нашого часу зберігаються ями на горі сліди пошуків людей з навколишніх сіл - зайшли скарб чи ні невідомо.

4. Село Стара Гута в роки Другої Світової війни

Польський жовнір

Влітку 1919р. Польща захопила частину Білорусі та Україну до Житомира. Село Стара Гута, Сукачі входили до Любомльського повіту. В 1939 р. західні області України були зайняті Червоною Армією. Було встановлено радянську владу на Волині, в тому числі в селі Стара Гута. Першим головою Старогутівської сільської Ради був обраний селянин Зінчук Омелян Гаврилович. В 1940 році було організовано колективне господарство ім. В. І. Чапаєва. Першими членами колективного господарства були 15 селян. Першим головою Старогутівського колгоспу ім.. Чапаєва був обраний бідняк Романюк Лазар Андрійович.

Багато наших односельчан віддали своє життя за перемогу у Великій Вітчизняній війні, серед них: Барчук Гордій Г.,Веремко Омелян П., Гайдук Іван М., Горщарук Федір, Гнатюк Григорій А., Карпук Роман Д, Ковальчук Григорій, Лазарук Андрій Л., Романюк Юхим, Скрипка Мирон, Томчук О. П.,

Томчук Юхим О., Шнайдер Володимир П. / с. Сукачі /, Чабан Михайло Ф.,.Яговець Юхим, Лазарук Іван Д. / с. Сукачі / Ковальчук Оконон /с. Сукачі /.

Весною 1943 року на хуторі Кримниця німці спалили 7 житлових будинків і в них згоріло 13 чоловік, в тому числі 3 дітей.

Старожили с. Стара Гута розповідають, як в роки окупації це село і довколишня місцевість була під захистом українських повстанців.

Тут проходили вишкіл командири УПА і навіть донині збереглося приміщення, де все це відбувалося.

В урочищі «Острів» 26 квітня 1943 р. відбувся бій між українськими вояками і німцями. У запеклому поєдинку перемогу святкувала «українська партизанка». За свідченням очевидців убитих гітлерівців було з півсотні.

Особлива в цьому другому бою відзначився Константин Ясинський, він прикривав товаришів відступ кулеметним вогнем, їм вдалося вирватися із оточення.

братська могила вояків УПА

Вбитих поховали на сільському кладовищі, так з’явилася братська могила вояків УПА, (див. дод. УПА 2), але донині невідомо скільки загиблих знайшли тут свій спочинок: одні твердять шестеро, інші – восьмеро, а ще дехто, більше десяти осіб.

25 серпня 1948 року було відновлено колгосп ім. Чапаєва, головою було обрано Томчука Євгена Лук’яновича.

11 вересня 1948 року в с. Сукачі було організовано колгосп ім. Крупської, головою обрано Бондарука Павла.

---

Дата добавления: 2015-08-20