Стаття 1. Визначення основних термінів

ПРОЕКТ

Станом на 12 березня 2012 року

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про адвокатуру та адвокатську діяльність

Цей Закон визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Розділ I. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Визначення основних термінів

1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

1) адвокат – фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, передбаченому цим Законом;

2) адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту;

3) адвокатське самоврядування – гарантоване державою право адвокатів самостійно вирішувати питання організації та діяльності адвокатури в порядку, встановленому цим Законом;

4) договір про надання правової допомоги – домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов’язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах та в порядку, визначених договором, а клієнт зобов’язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору;

5) захист – вид адвокатської діяльності, який полягає у забезпеченні захисту прав, свобод та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу в іноземну державу (екстрадицію), та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, при розгляді справ про адміністративні правопорушення;

6) інші види правової допомоги – види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод та інтересів клієнта, недопущення їх порушення, а також сприяння їх відновленню у разі порушення;

7) клієнт – фізична або юридична особа, держава, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, в інтересах яких здійснюється адвокатська діяльність;

8) конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами адвоката та його професійними правами і обов’язками, наявність якої може вплинути на об'єктивність або неупередженість при виконання адвокатом своїх професійних обов'язків, а також на вчинення чи невчинення ним дій під час здійснення адвокатської діяльності;

9) представництво – вид адвокатської діяльності спрямований на забезпечення реалізації процесуальних прав і обов’язків клієнта у цивільному, господарському та адміністративному судочинстві, прав і потерпілого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Дата добавления: 2015-08-20