Читайте также:
|
Оскільки аналіз СУР вимагає розподілу витрат на змінні та постійні, за аналітичних розрахунків виникає необхідність відділити одні витрати від інших за допомогою проміжного фінансового результату діяльності підприємства. Цю величину називають маржинальним прибутком.
Маржинальный прибуток - це результат від реалізації після відшкодування змінних витрат МП=ЧВ-ЗВ
де МП - маржинальний прибуток;
ЧВ - чистий виторг (без ПДВ і акцизного збору);
ЗВ - змінні витрати.
У деяких джерелах для визначення цього показника застосовують терміни: «валова маржа», «внесок», «розмір покриття».
Економічне значення цього проказника полягає в тому, що його розмір є тією частиною виторгу від реалізації, яку підприємство, з одного боку, використовує для покриття умовно-постійних витрат, а з іншого, наскільки можливо - для формування прибутку. Коли розмір маржинального прибутку більший від величини умовно-постійних витрат, підприємство прибуткове, якщо менша - збиткове. За рівних значень маржинального прибутку і постійних витрат прибуток дорівнює нулю.
Практично, його величина складається з двох частин: умовно-постійних витрат і прибутку (до оподаткування), тому найлогічнішим є використання терміну «маржинальний прибуток».
Головна мета менеджменту - максимізація маржинального прибутку, тому що його зростання в межах релевантного діапазону чисельно дорівнює зростанню прибутку підприємства. Це відбувається внаслідок зменшення в структурі собівартості продукції питомої ваги постійних витрат за зростання обсягу реалізації продукції.
Роль цього показника як досить гнучкого інструмента у вирішенні проблем управління прибутком, витратами, вибору асортименту продукції, аналізу всіх вартісних показників роботи підприємства важко переоцінити. Розглядаючи подальші питання, спробуємо це довести.
Дата добавления: 2015-08-02; просмотров: 53 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Розподіл витрат як основа проведення операційного аналізу | | | Упражнение 2 по теме |