Розвиток водного туризму

Україна має понад 70 тис. річок, тисячі озер і водосховищ, її територія омивається двома морями. Існують і підземні водостоки в печерах, які простягаються на сотні кілометрів і майже недосліджені. Густота річкової мережі в різних регіонах суттєво відрізняється, що зумовлено кліматичними особливостями і характером рельєфу. Наша держава володіє великим потенціалом у розвитку водного туризму, основою якого є 163 річки довжиною понад 100 км. Практично безмежні можливості відкриваються у розвитку водних мандрівок з Європи через Дунай і притоки Вісли до Дніпра, Дністра, Південного Бугу тощо. За всім комплексом природних умов для організації водного туризму (похилом русла, сезонним режимом, особливостями течії, наявністю природних перешкод і складністю у їх подоланні тощо) річки України поділяються на три групи: річки низовин, річки височин, річки гірських районів. З погляду їх використання з метою водного туризму кожна з трьох груп має власну туристично-спортивну складність. одний туризм в Україні розвивався спільно з російським – це цілком очевидно, оскільки Україна входила до складу Союзу до 1991 року. Однак і в історії українського є чимало цікавих фактів. На початку 50-х років XX століття була організована група любителів водного туризму з майбутніх народних і заслужених артистів Київського театру ім. Лесі Українки. До цього часу цим видом активного відпочинку займалися лише ентузіасти-одинаки або невеликі групи. Любителі водних видів відпочинку «ходили» в похід на саморобних човнах, рідше на привезених з-за бугра байдарках. Одним з найбільш активних ентузіастів був київський довгожитель Платон Іванович Севбо, який відзначив у 2000-му році столітній ювілей.У 1962 році у продажу починають з'являтися розбірні туристичні байдарки вітчизняного і зарубіжного виробництва. У цьому ж році при клубі туристів Будинку Вчених у Києві створюється секція водного туризму. При клубі «Кіевгастрономторга» утворюється група любителів активного водного туризму. З 1963 року по 1964 байдарочник з Німеччини Отто Раухельд організовує обмін груп водного туризму України та Німеччини. Група туристів з Будинку вчених брала участь у поході по річці Хафель, що протікає по системі озер на півночі від Берліна. Німецька ж група ходила в похід по річці Мещері. У 60-х роках XX століття водний туризм в Україні приваблює все більше і більше охочих. Проводяться навчальні збори байдарочників на Південному Бузі. З'являється багато водних секцій на заводі «Арсенал», в інституті «Гідроприлад», в київських інститутах. Постійно організовуються водні походи вихідного дня. Удосконалюється і спорядження для водного туризму – старі байдарки змінюють нові більш досконалі і якісні.У 1969 році у видавництві «Фізкультура і спорт» виходить збірка «Водні маршрути України». У 60-ті-70-ті роки водний туризм розвивається, як спортивний напрям. Постійно організовуються змагання. При Київській школі туризму створюється група з підготовки інструкторів водних видів активного відпочинку. Організовуються змагання по сплаву і водному слалому на річці Черемош, географія учасників яких, виходила далеко за межі України.У 80-і роки популярними стають сімейні водні походи по річках України. З їх появою водний туризм переходить з практично чисто спортивного в більш спокійний вид відпочинку з туристичним направленням.

64.Спелеотуризм в Україні.

Спелеологічний туризм, як вид спортивного туризму, розвивається в Україні протягом багатьох десятиліть і у своєму розвитку тісно пов'язаний з карстологією та спелеологією, пошуком та дослідженням печер. Саме завдяки розвитку спелеотуризму, пошуку нових та дослідженню вже відкритих печер в Україні на сьогодні проведено туристсько-спортивну класифікацію та в певній мірі досліджено значну частину відомих печер. Україна на рідкість багата на печери. Більш як 1100 печер різного типу від невеликих до гігантських за розмірами відомі на сьогодні в Україні.Кримські гори можуть запропонувати для огляду й обстеження більше восьмисот печер. Практично кожен бажаючий може скористатися з унікальної можливості відкрити для себе красу загадкового підземного миру гірських масивів. Пройшовши підземні, з елементами екстрима, маршрути, можна побачити підземні озера й ріки, почути шум підземних водоспадів, оцінити красу квітів, створених вигадливими за формою кристалами, помилуватися скрупульозно створеними природою сталактитами й сталагмітами, які тягнуться друг до друга й місцями з'єднуються й утворять колони.В юрських вапняках Кримських гірських масивів Карабі-Яйла, Довгоруківська Яйла, Чатир Даг, Ай-Петрінська Яйла, Карадагський Ліс карстовими водами створені провалля у сотні метрів глибиною з підземними залами, річками, озерами та сифонами.На Карабі-Яйлі найбільш цікаві комбіновані печери Солдатська (глибина 508 м, довжина – 2100 м, категорія трудності – 4Б) та Нахимовська (глибина – 338 м, довжина – 460 м, категорія трудності – 3А), а також вертикальні печери Дружба (глибина 270 м, категорія трудності 3А) та Молодіжна (глибина 260 м, категорія трудності 2Б).На Довгоруківській Яйлі найбільш відомою є унікальна пам’ятка природи багатоярусна печера Кизил-Коба (довжина 13850 м, категорія трудності 4Б). З комбінованих печер цікаві Мархосар (глибина 110 м, довжина 1150м, категорія трудності 2Б) та Провал (глина 104 м, довжина – 1150м, категорія трудності 2Б),Чатир-Даг – чудовий навчальний полігон, де є можливість оволодівати різною технікою спелеологічних сходжень. Різноманітними маршрутами відома вапнякова шахта Бездонний колодязь (глибина 195 м, довжина 410 м, категорія трудності 2Б). Печера Хід Конем цікава своїми просторими глибокими колодязями та вузькими складними переходами між прямовисними схилами (глибина 213 м., категорія складності 3А). Надзвичайно цікавими екскурсійними об’єктами є печери Мармурова та Еміне Баір Хосар.

Дата добавления: 2015-08-02