Висновки.

На підставі викладеного теоретичного матеріалу можна зробити наступні висновки.

Правовий статус людини (від лат. "status" - положення, стан) - юридично закріплене становище людини в суспільстві, відповідно до якого фізична особа як суб'єкт права вступає у правовідносини, координує свою діяльність і поведінку в суспільстві.

Ознаками правового статусу є такі:

1) залежить від сутності соціального ладу, в умовах якого він складається і функціонує; зазнає впливу безлічі чинників, основними з яких є праця і власність як основа формування громадянського суспільства;

2) виступає як юридична міра соціальної свободи суб'єкта права;

3) установлюється спеціально уповноваженими органами держави, його зміст змінюється з волі законодавця, а не окремих суб'єктів права, на яких він поширюється;

4) відображається у правових нормах і принципах, формально закріплених у приписах нормативно-правових актів, нормативно-правових договорів та в інших джерелах (формах) права;

5) має визначену структуру, ядро якої становлять суб'єктивні права, законні інтереси, обов'язки, що є однаковими для всіх його носіїв одного виду;

6) встановлює межі, за які не повинні виходити діяльність і поведінка людини в суспільстві.

Правовий статус людини ґрунтується на сучасному вченні про свободу, в основі якого лежать ціннісні ідеї: 1) усі люди вільні від народження, і ніхто не має права відчужувати їх природні права. Забезпечення реалізації, охорони і захисту цих прав - головний обов'язок держави; 2) свобода особи полягає у можливості робити все, що не завдає шкоди іншій особі; 3) межі свободи можуть бути визначені законом, який відповідає праву (природженим правам людини), а право є мірою свободи, достатньою для повного самовираження людини; 4) обмеження прав можливе винятково з метою сприяння досягненню загального добробуту в демократичному суспільстві та перешкоджання усяким спробам особи використовувати надану їй свободу на шкоду суспільству, державі, співгромадянам. Суспільство, забезпечуючи свободу особи, не може допускати анархії, беззаконня, обмеження прав і законних інтересів інших громадян, свавілля держави. Ці ідеї є витоками і осердям принципу верховенства права.

У всіх підходах основними (базовими) елементами змісту правового статусу особи є права, свободи та обов’язки. Права суб’єкта суспільних відносин у структурі правового статусу – це формально визначені та юридично гарантовані можливості користуватися соціальними благами і реалізовувати суб’єктивні інтереси.

Свободи особи – нормативно закріплені можливості, що мають певні особливості у порівнянні з правом. Надаючи свободи, держава робить акцент на значенні людини у певних сферах суспільної діяльності. Це виявляється у самостійному виборі суб’єктом способу життя, діяльності та поведінки в умовах що забезпечуються державою і суспільством. Свободи, у свою чергу, надають можливість встановити певну межу, що визначає способи вибору того варіанту поведінки, котрий найповніше забезпечує реалізацію суб’єктивних інтересів. Юридичний обов'язок є встановлена законом міра належної, суспільно необхідної поведінки, а також вид (лінія) поведінки. Це владна форма соціальної регуляції, яка спирається на «силовий» початок, тобто на можливість державного примусу. В обов'язках виражаються як особисті, так і загальнозначущі інтереси. Через обов'язок задовольняється інтерес уповноважених осіб в будь-яких правовідносинах. Дослідження поняття правового статусу особи в Україні дозволяє, більш чітко передбачити у Конституції механізми реалізації прав, свобод та обов’язків. Адже визнання і закріплення в законах кожного права людини (або групи однойменних прав) повинно одночасно супроводжуватись встановленням усіх елементів юридичного механізму їх забезпечення: юридичних процедур реалізації, юридичних засобів охорони і захисту.

Список використаних джерел:

1. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України (ВВР). - 1996. - № 30. - 192 c.

2. Коментар до Конституції України. - 2-ге вид. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. - 580 с.

3. Загальна декларація прав людини. Прийнята і проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Кучеренко. – 2-ге вид. – К.: Юрінформ, 1992. – 250 с.

4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права. Прийнятий генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 р. в Парижі // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. / Упоряд. Ю.К. Кучеренко. – 2-ге втд. – К.: Юрінформ, 1992. – 270 с.

5. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 10-е, доповнене. – Львів: Край, 2008. – 294 с.

6. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. — Харків: Консум, 2004. — 856 с.

7. Витрук Н. В.. Общая теория правового положения личности. – Москва: Норма, 2008. – 50 c.

8. Камя’нець Т.В. Загальнотеоретична характеристика правового статусу осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі. // Форум права – електронне наукове фахове видання. – 2010. – №4. – 538 c.

9. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Права, свободи і обв’язки громадянина в Україні: Підручник.– Київ: Правова єдність, 2008. – 665 с.

10. Матузов. Н. И. Правовая система и личность – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987. – 394 с.

11. Матузов Н. И., Малько А. В. Теория государства и права – М.: Юрист, 1997. – 842 с.

12. Оніщенко Н. М., Зайчук О. В.. Теорія держави і права: Академічний курс: Підручник.– Київ: Юрінком Інтер, 2008. – 888 с.

13. Панчишин А.В. Поняття, ознаки та структура категорії «правовий статус» // Часопис Київського університету права. – 2010. – №2. – 297 с.

14. Р. Ієрінг "Мета в праві" (1877р)//Вісник київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка. - 74 c.

15. Тарнавська А. Н. До питання про юридичний статус особи. // Адвокат. – 2009. - №3(102) – 79 с.

16. Любченко П.М. Конституційний принцип «людина – найвища соціальна цінність» як передумова формування й розвитку громадянського суспільства // Право і суспільство. -2006 -№3. - 52 c.

17. Шукліна Н.Г. Правовий статус людини і громадянина як інститут конституційного права //Бюлетень Міністерства юстиції України. -2004. - №12. - 58 c.

18. Князєв В. Питання та елементи конституційного статусу людини і громадянина в Україні // Право України - 1998. - № 12. - 92 c.

19. А. Тарасова "Сутність поняття конституціно-правового статусу особи та його структура"// Науковий блоґ НаУ «Острозька Академія»

19.06.2012р. - 84 c.

20. Мартинюк Р. С. Теорія прав людини. Навчальний посібник. – Острог, 2008. – 582 с.

21. Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа «ФОРУМ» – «ИНФРА-М», 1998. – 556с.

22.. Ярмол Л.В "Свобода віросповідання: юридичне забезпечення в Україні (загальнотеоретичне дослідження)"// Видавництво "СВІТ" 2006р. - 75 с.

[1] Коментар до Конституції України. - 2-ге вид. - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України, 1998. - С.114

[2]Р. Ієрінг "Мета в праві" (1877р)//Вісник київського національного університету ім. Т.Г.Шевченка С.34

[3]А. Тарасова "Сутність поняття конституціно-правового статусу особи та його структура"// Науковий блоґ НаУ «Острозька Академія» 19.06.2012р.- С. 24

[4]Мартинюк Р. С. Теорія прав людини. Навчальний посібник. – Острог, 2008. – C.301

[5]Арановский К. В. Государственное право зарубежных стран: Учебник для вузов. – М.: Издательская группа «ФОРУМ» – «ИНФРА-М», 1998. – С. – 356.

Дата добавления: 2015-08-02