Набуття правового статусу особи.

Основу правового статусу особи складають її права, свободи і обов'язки, закріплені в Конституції та інших найважливіших законодавчих актах, проголошені в Декларації прав людини і громадянина. Це головним чином і визначає правове положення особи в суспільстві, її роль, можливості, участь в державних справах. Зрозуміло, це положення залежить і від ряду інших чинників.
Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді таких елементів: правосуб'єктність; права; свободи; обов'язки. Відповідальність (має вторинний характер — реалізується в результаті вчиненого правопорушення або в зв'язку з невиконанням компетенції чи перевищенням її обсягу. В останньому разі йдеться про правовий статус посадової особи). Деякі автори у якості елементів правового статусу включають також правове зобов’язання, законність, правопорядок, правосвідомість, гуманізм, справедливість. Що, не є виправданим на думку інших авторів, оскільки законність, правопорядок, демократизм є умовами або передумовами правового статусу, що забезпечують його нормальне функціонування та реалізацію⁷.

Але, у всіх розглянутих підходах основними (базовими) елементами змісту правового статусу особи є права, свободи та обов’язки, тому більш докладніше зупинимось саме на їх визначенні.

Права суб’єкта суспільних відносин у структурі правового статусу – це формально визначені та юридично гарантовані можливості користуватися соціальними благами і реалізовувати суб’єктивні інтереси.

Це, по-перше, – певні можливості суб’єкта діяти певним чином або утримуватись від певних вчинків з тим, щоб забезпечити власне нормальне

__________________

⁷Витрук Н.В. Общая теория правового положения личности. – Москва: Норма, 2008. –С.25

існування, свій розвиток, задоволення тих потреб, що сформувались.

Самі ж потреби, як результат історично-природного та соціального розвитку людини є змінними. По-друге, зміст і обсяг можливостей суб’єкта залежать, насамперед, від можливостей усього суспільства, переважно, від рівня його економічного розвитку. І з цього боку, права суб’єкта – явище перед усім соціальне, що породжується самим суспільством та тим ступенем і характером взаємодії суб’єктів, що сформувався. По-третє, вони не повинні відчужуватися, відбиратися будь-ким, не можуть бути і предметом «дарування» з боку держави або будь-якої іншої організації чи особи. Свободи особи – нормативно закріплені можливості, що мають певні особливості у порівнянні з правом. Надаючи свободи, держава робить акцент на значенні людини у певних сферах суспільної діяльності. Це виявляється у самостійному виборі суб’єктом способу життя, діяльності та поведінки в умовах що забезпечуються державою і суспільством. Свободи, у свою чергу, надають можливість встановити певну межу, що визначає способи вибору того варіанту поведінки, котрий найповніше забезпечує реалізацію суб’єктивних інтересів.
Юридичні обов'язки – міра розумної, корисної, об'єктивно обумовленої поведінки, покликаної вносити порядок і «заспокоєння» в життя. Вона – законна перешкода на шляху хаосу, свавілля, неорганізованості, всього деструктивного і того, що заважає нормальному розвитку суспільства⁸.

Обов'язки тісно пов'язані з суб'єктивним правом; це парні, взаємозалежні поняття. Відомо, що будь-яка правова норма носить представницько-зобов'язальний характер і вже тому передбачає як можливу, так і належну поведінку. Обов'язок – спосіб забезпечення прав, умова їх реальності та ефективності. Якщо суб'єктивне право – це сфера влади та свободи індивіда, то юридичні обов'язки – область необхідності і підпорядкування. Носій обов'язків повинен розуміти і усвідомлювати свою «несвободу» і зв'язаність заради загального блага. У трактуванні правового статусу особи серед вчених немає єдності. Нерідко до його структури вводяться, крім прав, свобод, обов'язків, ще

___________________

⁸Матузов Н.И. Правовая система и личность – Саратов: Издательство Саратовского университета, 1987.-С.294.

й громадянство, законні інтереси, гарантії. Зазначені категорії є або передумовами правового статусу, або його умовами, супроводжують його,

примикають до нього, але не складають його структуру.

Громадянство як певний політико-юридичний стан є передумовою набуття індивідом правового статусу громадянина конкретної держави в повному обсязі. Воно визначає формування правового становище особи і особливостей конституційних основ її статусу.

Дата добавления: 2015-08-02