створення і функціонування ІСБО.

Закони України та нормативні акти, на яких базується

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Закон про бухгалтерський облік визначає, що національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку є основним нормативно-правовим документом у системі регулювання бухгалтерського обліку, який визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам.

Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, яке затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку та інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Питання бухгалтерського обліку, які не охоплені чинними ПСБО регулюються чинними на сьогодні нормативно-правовими актами в частині, що не суперечить затвердженим ПСБО.

При веденні бухгалтерського обліку згідно з ПСБО необхідно також враховувати вимоги інших нормативних документів Міністерства фінансів України:

«План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій» та «Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій», затверджені наказом Міністерства фінансів України від 31.11.99р. №291;

Наказ Міністерства фінансів України від 29.11.2000р. №302 «Про примітки до річної фінансової звітності»;

«Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку", затверджені наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2000 р. №356;

Наказ Міністерства фінансів України від 28.03.2001р. №143 «Про кореспонденцію рахунків» та інші.

Порядок подання фінансової звітності затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 р. №419 (остання редакція від 13.10.2009), згідно з якою строк подання квартальної фінансової звітності (крім зведеної та консолідованої) встановлено на 25 число місяця, наступного за звітним кварталом, а річного – 20 лютого.

2. Електронний документообіг в Україні регламентується Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22 травня 2003 року N 851-IV.

3. Закон України “Про авторське право і суміжні права” охороняє права фізичних осіб (авторів), пов’язані зі створенням та використанням програмного забезпечення.

Авторське право і право власності на матеріальний об’єкт, в якому воно виражається, не залежить одне від одного. Отже, дискета і комп’ютер можуть належати підприємству, дані чи комп’ютерна програма, записані на них, належать авторові або будь-якій третій особі, що їх придбала.

Без дозволу автора чи іншої особи, якій належить авторське право на комп’ютерну програму, можна відтворити лише один примірник цієї програми, а також адаптований законним власником цього примірника для використання на певному комп’ютері відповідно до призначення програми, для архівних цілей чи для заміни законно придбаного примірника програми у випадку його втрати або пошкодження.

Вільна декомпіляція (розкладання на складові частини та вивчення) комп’ютерної програми законним власником допускається тільки з метою одержання інформації, яка потрібна для досягнення взаємодії створеної комп’ютерної програми з іншими. Такі дії обмежуються тільки тими елементами програми, які необхідні для її взаємодії. Не можна, щоб одержану в результаті декомпіляції інформацію надавали іншим користувачам або використовували для розроблення (удосконалення) чи виготовлення комп’ютерної програми, суттєво подібної до декомпільваної чи було використано будь-яким іншим способом, що порушує авторське право.

За порушення авторського права суд може прийняти рішення про відшкодування суми збитків, враховуючи виплату втраченої вигоди, на вимогу позивача вилучити і спрямувати на його користь прибутки, одержані в результаті порушення авторського права і суміжних прав, або сплатити компенсацію в розмірі від 10 до 50 000 сум мінімальної заробітної плати.

4. Згідно із Законом України “Про інформацію” інформація, створена кількома громадянами або юридичними особами, є колективною власністю її творців. Порядок і правила користування такою власністю визначаються договором, укладеним між співвласниками. Інформація, створена організаціями (юридичними особами) або придбана ними іншим законним шляхом, є власністю цих організацій; створена на кошти державного бюджету – державна власність; створена на правах індивідуальної власності – може бути віднесена до державної власності у випадках передачі її на зберігання у відповідні банки даних, фонди або архіви на договірній основі.

Власник інформації має право призначити особу, яка володітиме, використовуватиме та розпоряджатиметься інформацією; визначатиме правила опрацювання інформації та доступ до неї.

5. Мета Закону України “Про захист інформації в автоматизованих системах” – визначити основи регулювання правових відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України та юридичних осіб на інформацію і права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також визначеного чинним законодавством обмеження доступу до інформації.

Цей закон визначає, що відносини власності і користування інформацією визначають на підставі угоди між власником автоматизованої системи і власником інформації. Доступ до інформації, яку зберігають, опрацьовують і передають у системі, відбувається лише згідно з правилами розмежування доступу, визначені власником інформації.

Без дозволу власника доступ до інформації, яка обробляється в системі, відбувається лише у випадках передбачених чинним законодавством.

Власник автоматизованої системи повинен забезпечити захист інформації згідно з вимогами і правилами, що обумовлюються угодою з власником інформації і зобов’язаний повідомляти його про всі факти порушення захисту.

Власник системи не несе відповідальність за шкоду, заподіяну власникові інформації, якщо не були порушені визначені власником інформації правила її захисту.

Згідно з угодою власник інформації має право контролювати дотримання вимог щодо захисту інформації, а також забороняти чи зупиняти опрацювання інформації у разі порушення цих вимог.

Власник або розпорядник автоматизованої системи надає користувачам можливість доступу до інформації, що обробляється в автоматизованій системі, в межах повноважень, визначених власником інформації.

Власник автоматизованої системи визначає порядок взаємодії користувачів з системою за погодженням з власником інформації.

Власник або розпорядник автоматизованої системи повинен інформувати власника і користувачів інформації про властивості методів опрацювання інформації та межі їх використання, а власник і користувач інформації повинні підтвердити свою згоду на застосування запропонованих методів опрацювання.

Розпорядник автоматизованої системи в обов’язковому порядку інформує власника інформації про технічні можливості захисту інформації в його автоматизовані системі.

Типові правила, визначені для персоналу автоматизованої системи:

· обчислювальна техніка, програмне забезпечення, засоби зв’язку, автоматизована система в цілому і засоби захисту інформації повинні відповідати визначеним вимогам щодо захисту інформації (мати відповідний сертифікат);

· надійність систем захисту інформації повинна періодично перевірятись;

· повинен проводитись постійний контроль захисту інформації.

Отже, автоматизовані системи та засоби захисту інформації повинні пройти державну сертифікацію. Якщо інформація є власністю держави, або її захист гарантується державою, то така сертифікація є обов’язковою.

2. Організація побудови облікової системи.

Побудова ОС в умовах застосування інформаційних систем передбачає такі стадії:

Ø формування вимог до системи;

Ø розроблення концепції системи;

Ø ескізний проект;

Ø технічне завдання;

Ø технічний проект;

Ø робоча документація;

Ø введення в експлуатацію;

Ø супроводження системи.

З метою вивчення взаємозалежних прийомів і методів канонічного проектування ІС перераховані вісім стадій можна згрупувати в часто використовувані на практиці чотири стадії процесу розробки ІС (рис. 2.1). Традиційно етапи дослідження предметної області - підприємства, обґрунтування проекту ІС для нього й розробки технічного завдання поєднують терміном «Передпроектна стадія» («Передпроектне обстеження»), оскільки результати виконання робіт на даних етапах не є закінченим проектним розв'язком. Основне призначення «Передпроектної стадії» полягає в обґрунтуванні економічної доцільності створення ІС і формулюванні вимог до неї.

На першої «Передпроектний стадії» прийнято виділяти два основні етапи: збір матеріалів обстеження; аналіз матеріалів обстеження й розробка техніко-економічного обґрунтування (ТЕО) і технічного завдання (ТЗ).

Умовні позначення:

Д1.1 - предметна область; Д1.2 - матеріали обстеження; Д1.3 - ТЕО, ТЗ на проектування; Д1.4 - ескізний проект; Д2.1 - техноробочий проект (ТРП); Д3.1 - виправлений ТРП, переданий в експлуатацію; Д3.2 - акт приймання проекту у промислову експлуатацію; Д4.1 - модернізований ТРП.

Рис. 2.1. Стадії і етапи канонічного проектування ІС бухгалтерського обліку

У результаті виконання першого етапу проектувальники одержують матеріали обстеження (Д1.2), які повинні містити повну й достовірну інформацію, що описує досліджувану предметну область - підприємство, у тому числі: ціль функціонування; організаційну структуру системи й об'єкта керування, тобто його управлінські відділи, цехи, склади й господарські служби; функції керування, виконувані в цих підрозділах технологічні процеси, що протікають у них, опрацювання управлінської й економічної інформації, а також матеріальні потоки й процеси їх опрацювання, ресурсні обмеження.

Після виконання другого етапу проектувальники одержують кількісні і якісні характеристики інформаційних потоків, опис їх структури й місць опрацювання, обсягів виконуваних операцій і трудомісткості їх опрацювання. На основі цих матеріалів розробляються два документи: «Техніко-економічне обґрунтування проектних розв'язків» (ТЕО) обґрунтування, що містить розрахунки й, необхідності розробки ІС для підприємства й обраних технологічних і проектних рішень (Д1.3), і «Технічне завдання» (ТЗ), до складу якого входять вимоги до створюваної системи і її окремим компонентам: програмному, технічному й інформаційному забезпеченню й цільова настанова на проектування нової системи (Д1.4). Ці документи є основними для наступного проектування ІС відповідно до заданих вимог.

Для складних ІС іноді на цій стадії включають третій етап -розробку «Ескізного проекту». На етапі «Ескізного проекту» сформульовані раніше вимоги є основою для розробки попередніх рішень по ІС у цілому й окремим видам забезпечення. Ці рішення проробляються на логічному рівні, включаючи алгоритми опрацювання інформації, опис інформаційних потреб користувачів на рівні назв документів і показників.

Друга стадія «Техноробоче проектування» виконується у два етапи: технічне проектування й робоче проектування.

На етапі «Технічне проектування» виконуються роботи з логічної розробки й вибору найкращих варіантів проектних рішень, у результаті чого створюється «Технічний проект». Етап «Робоче проектування» пов'язаний з фізичною реалізацією обраного варіанта проекту й одержанням документації «Робочого проекту». При наявності досвіду проектування ці етапи іноді поєднуються в один, у результаті виконання якого одержують «Техноробочий проект» (ТРП) - Д2.1.

Третя стадія «Впровадження проекту» містить у собі три етапи: підготовка об'єкта до впровадження проекту; дослідне впровадження проекту й здача його в промислову експлуатацію.

На етапі «Підготовка об'єкта до впровадження проекту» здійснюється комплекс робіт по підготовці підприємства до впровадження розробленого проекту ІС. На етапі «Дослідне впровадження» здійснюють перевірку правильності роботи деяких частин проекту й одержують виправлену проектну документацію й «Акт про проведення досвідченого впровадження». На етапі «Здача проекту в промислову експлуатацію» здійснюють комплексну системну перевірку всіх частин проекту, у результаті якої одержують дороблений «Техноробочий проект» (Д3.1) і «Акт приймання проекту в промислову експлуатацію» (Д3.2).

Четверта стадія - «Експлуатація й супровід проекту» включає етапи: експлуатація проекту; супровід і модернізація проекту.

На етапі «Експлуатація проекту» одержують інформацію про роботу всієї системи в цілому й окремих її компонентів і збирають статистику про збої системи у вигляді рекламацій і зауважень, які накопичуються для виконання наступного етапу. На етапі «Супровід проекту» виконуються два види робіт: ліквідуються наслідки збоїв у роботі системи й виправляються помилки, не виявлені при впровадженні проекту, а також здійснюється модернізація проекту. У процесі модернізації проект або допрацьовується, тобто розширюється по составу підсистем і завдань, або проводиться перенос системи на іншу програмну або технічну платформу з метою адаптації її до мінливих зовнішніх і внутрішніх умов функціонування, у результаті чого одержують документи модернізованого «Техноробочого проекту» (Д4.1).

До питань організації ОС підприємстві належать: структурування системи з виділенням підсистем, комплексів задач, задач; обліковий процес; форма обліку; організаційна регламентація функціонування системи.

Інформаційна облікова система складається з таких типових підсистем:

“ Облік основних засобів і нематеріальних активів ”;

“ Облік матеріальних цінностей ”;
“ Облік праці й заробітної плати ”;

“ Облік фінансово-розрахункових операцій ”;

“ Облік витрат на виробництво ”;

“ Облік готової продукції та її реалізації ”;

“ Зведений облік та складання звітності”.

У перші дві підсистеми входять комплекси задач з руху, використання, оцінки об’єктів обліку; в третю підсистему – комплекс задач обліку відпрацьованого часу та розрахунків заробітної плати за погодинно-преміальною системою оплати праці; у четверту підсистему – комплекс задач розрахункових операцій за короткостроковими і довгостроковими зобов’язаннями та розрахунків з покупцями, обліку дебіторської і кредиторської заборгованостей; п’ята підсистема містить комплекс задач обліку матеріальних і трудових витрат виробництва та формування виробничої собівартості напівфабрикатів, готової продукції за попередільним методом обліку витрат відповідно до технологічних фаз процесу шкіряного виробництва; до шостої підсистеми увійшли комплекси задач з обліку випуску готової продукції і її реалізації з формуванням фінансового результату; сьома підсистема містить комплекс задач узагальнення облікової інформації в аналітичному і синтетичному розрізах за багатоаспектними ознаками відповідно до потреб контролю, аналізу, аудиту, а також, комплекс задач складання форм звітності усіх видів обліку на підприємстві.

Інформаційні зв’язки між підсистемами, що реалізуються на базі трирівневого програмно-технічного комплекса АРМ проілюстровані на рис. 2.2.

Інформаційні зв'язки комплексів облікових задач закладені в самій методології бухгалтерського обліку, системі ведення рахунків і виконання проведень, де кожна господарська операція відобража­ється двічі: у кредиті одного рахунку та дебеті іншого.

На першому рівні здійснюється оперативне управління структурними підрозділами На цьому рівні формуються первинні дані, здійснюються їх оброблення і відображення інформації для прийняту управлінських рішень на місці виникнення інформації (АРМ І категорії). АРМ І категорії потрібне для формування й підготовки первинної інформації безпосередньо на місці виникнення (основні і допоміжні виробничі підрозділи, склад, обслуговуючі підрозділи), а також для розв’язання потрібних облікових і аудиторських задач. Первинні дані реєструються безпосередньо на робочому місці, де вони виника­ють, і передаються певним ланцюжком. У процесі вирішення за­дач на кожному робочому місці виявляють відхилення, а також причини та винних у них, відомості для оперативного управління процесом виробництва.

На другому рівні управління інформація систематизується й узагальнюється за комплексами завдань, ділянками обліку, вико­нуються контроль і внутрішній аудит. На цій стадії формується й відображається інформація для прийняття конкретних управлінських рішень за комплексом завдань (АРМ ІI категорії). На АРМ II категорії здійснюється контроль проходження первин­ної інформації та розв'язується ряд аналітичних і аудиторських задач, тут також виявляють відхилення від нормальних умов ро­боти по ділянках обліку (комплексах задач). На цьому етапі одер­жувана інформація підлягає логічному контролю на коректність, а також здійснюється автоматичний аудит за даними аналітичного й синтетичного обліку.

Крім того, на АРМ II категорії здійсню­ється моделювання облікового процесу, проведення аудиту, а та­кож прийняття управлінських рішень з окремого комплексу задач.

Примітки:

– напрям облікового інформаційного потоку;

– напрям контрольного інформаційного потоку;

– використання АРМ в підсистемах інформаційної системи бухгалтерського обліку та інших системах;

– зони використання комплекса АРМ.

Рис. 4.2. Структурно-функціональна будова облікової системи

На третьому рівні здійснюються формування зведених даних, контроль, аналіз і аудит фінансово-господарської діяльності під­приємства. На цьому рівні управління здійснюється управління підприємством у цілому, визначається зовнішня політика, розроб­ляються перспективні плани та стратегія їх виконання (АРМ III категорії). АРМ III категорії призначене для аналізу роботи структурних підрозділів і підприємства в цілому, для узагальнен­ня зведених даних, пов'язаних із розв'язанням регламентних задач із складання оперативної та періодичної звітності. На цьому АРМ здійснюється оперативний контроль із використання тру­дових, матеріальних і грошових ресурсів, здійснюються аудит за виконанням показників структурними підрозділами і додержан­ням умов чинних норм матеріальних і трудових витрат, виявлен­ня негативних відхилень від чинних систем нормування або пла­нування, розв’язуються задачі управлінського обліку.

Інформаційні зв'язки комплексу облікових задач дають мож­ливість виокремити три основні фази опрацювання, відповідно до стадій облікового процесу, що закладаються в основу програмних продуктів. На першій фазі виконуються: пер­винний облік, складання первинних документів, їх опрацювання та складання відомостей аналітичного обліку за кожною ділянкою обліку (наприклад, по обліку заробітної плати складається розра­хунково-платіжна документація, звіти нарахувань та утримань заробітної плати тощо).

Наступна фаза опрацювання — складання проведень та їх роз­міщення в регістри аналітичного та синтетичного обліку. Комп'ютерне опрацювання дає можливість повністю автоматизувати цей процес, формувати проведення, закінчивши розв'язання кожної дільниці обліку.

Третя фаза опрацювання — це зведений синтетич­ний облік із складанням звітно-сальдових відомостей за рахунками головної книги, балансу та форм фінансової звітності

В умовах автоматизованого опрацювання облікових даних організаційно-методичні функції бухгалтерського обліку перед­бачають виконання таких робіт: методичне керівництво та контроль за діяльністю посадових осіб структурних підрозділів, пов'язаних з організацією та веденням бухгалтерського обліку;

методичне керівництво з організації внутрішньогосподар­ського обліку, внутрішнього аудиту (контролю і аналізу) в конкретних підрозділах та на підприємстві в цілому;

ведення обліку у виробничих (структурних) підрозділах;

забезпечення контролю терміну надання відповідної інфор­мації структурними підрозділами;

організація підготовки та проведення інвентаризації;

методичне керівництво організацією моделювання обліко­вих даних для забезпечення управлінських функцій;

В умовах автоматизованого опрацювання даних інформаційні функції бухгалтерського обліку забезпечують облікові працівни­ки завдяки виконанню таких робіт:

збирання, реєстрація та передавання даних первинного об­ліку господарських операцій, що здійснюються та оформ­ляються окремими структурними одиницями підприємства; контроль, аналіз та коригування первинної інформації;

формування електронної нормативно-довідкової інформації коригування;

автоматизований контроль введеної інформації;

формування інформації в регламентному режимі та режимі запиту; на­дання працівникам підприємства довідок та пояснень за розрахунками господарських операцій;

контроль та аудит результатної інформації на предмет ї, повноти та достовірності і складання періодичної та річної звітності;

архівування облікової інформації.

3. Участь бухгалтера на стадіях створення комп’ютерної системи обліку

Виділимо найважливіші точки взаємодії проектувальників і користувачів ОС, що відображають особливості створення АРМ. Необхідність автоматизації робіт обґрунтовується аналізом результатів обстеження робочих місць. В якості результатів обстеження зацікавлені користувач і проектувальник, оскільки в АРМ, що проектується, повинні бути закладені можливості автоматизації першочергового набору робіт та його розширення, в тім числі і самим користувачем.

Функціональна діяльність користувачів характеризується технологічністю виконавчих процедур під час реалізації відповідних функцій. Тобто, на робочому місці виконується певний набір технологічних операцій над інформацією під час розв’язання функціональних задач (або їхніх частин), які визначають відповідно до графіка роботи підрозділу і посадових обов’язків у рамках функціонально-завершеного технологічного циклу робіт, які реалізують відповідну функцію. Впровадження АРМ призводить до змін у традиційному складі і змісті технологічних і функціональних процесів. Тому під час обстеження функціональних підрозділів (відділів, секторів) враховувався функціонально-технологічний аспект роботи їхнього персоналу і проводилося детальне обстеження інформаційно-обчислювальних, логічних та інших процедур, які підлягають формалізації.

Програма обстеження охоплювала як кожне робоче місце, так і конкретний підрозділ і передбачала:

· вивчення організаційної та функціональної структур підрозділу;

· вивчення складу функціональних завдань підрозділу і ступеня їх розподілу за виконавцями;

· вивчення інформаційних і технологічних процесів розв’язання функціональних завдань у підрозділах з урахуванням їх розподілу за робочими місцями;

· виявлення форм документації, техніки їх заповнення й опрацювання на конкретних робочих місцях;

· визначення досягнутого рівня автоматизації робочих місць.

При сумісному обстеженні організаційної та функціональної структур системи управління підприємством вивчалися функції (задачі) управління, що виконувалися на певних ділянках роботи окремими посадовими особами. Вивчення проводилося з метою вироблення рекомендації щодо впорядкування послідовності виконання і змісту функцій, їх меж і взаємозв’язків застосування АРМ.

Показниками стану функціональної діяльності підрозділу є повнота охоплення ним функцій управління ступінь відповідності функціональної й організаційної структур змісту професійних робіт. Тому на початку обстеження з’ясовано перелік, порядок і періодичність виконання функцій посадовими особами, а також кількість зайнятих людей, їхня освіта, посадові оклади. Ці дані використані і для визначення рівня концентрації і спеціалізації робіт, а також співвідношення між централізованим і децентралізованим виконанням робіт у підрозділі. Таке оцінювання робіт мало суттєве значення для обґрунтування вибору та локалізації окремих видів робіт, які передбачалися виконувати на АРМах, і вибору структури системи АРМ.

Для збору даних про виконувані функції та розв’язувані задачі використані опитувальні листи і документацію, що застосовується у

проектуванні системи управління: штатний розклад підрозділів, положення

про підрозділи, що визначають завдання (задачі), функції, права, відповідальність, кваліфікацію та інші сторони діяльності технічних виконавців, спеціалістів і керівників. Функціональна характеристика підрозділу була подана як документ, який відображає позадачну і процедурну реалізацію функцій управління і містить назви функцій управління, функціональних задач (підзадач), окремих процедур управління, технологічних переходів, виконавців. На цьому етапі обстеження увагу надано вивченню функціональних обов’язків кожної посадової особи, що безпосередньо стосується досліджуваних функцій і задач, виявленню перевантаження облікового персоналу, а також недоліків існуючої організаційної структури.

Під час обстеження інформаційних і технологічних процесів, які супроводжують розв’язання функціональних задач на конкретних робочих місцях, дані обстеження заносили в інформаційно-технологічні карти робочих місць та інформаційні карти документів. Зміст інформаційно-технологічної карти робочого місця становлять дані: про його структурний склад, вхідну та вихідну, документовану і не документовану інформацію, яку використовують на робочому місці; про склад задач (підзадач), інформаційно-часові характеристики виконуваних робіт (операцій), технологічні зв’язки з іншими робочими місцями, про рівень автоматизації виконуваних робіт.

В інформаційну карту документа заносили форматні дані, об’ємні параметри інформації, його вид і деякі часові характеристики процесів переміщення і зберігання.

Вихідним матеріалом для отримання інформаційних і технологічних характеристик робочих місць і документів слугувала така документація: таблиці, графіки, форми, які відображають структуру та зміст зовнішнього і внутрішнього документообігу; інструкції, рядок складання, підписування, передачі, реєстрації і зберігання документів; інструкції з виконання недокументованих операцій; оперограми і структурні інформаційно-часові схеми, що відображають порядок переміщення, процедури опрацювання та зберігання документів у підрозділі; технологічні карти масових операцій (за видами робіт); нормативні документи, що містять норми часу за окремими операціями.

Для отримання функціональної структури ІС використана модель управління економічним об’єктом. За моделлю, відповідно до циклів управління виділяють функціональні задачі, які входитимуть до складу функціональних підсистем.

Розглядаючи задачі фінансового обліку з погляду задоволення результатами їх розв’язання інформаційних потреб центрів, треба врахувати те, що дані, які формуються для складання зовнішньої звітності, становлять управлінський інтерес. Отож, у частині фінансового обліку можна чітко виділити лише ті задачі, які безпосередньо належать до отримання зовнішньої фінансової звітності. Інші задачі, що пов’язані з виробленням, прийняттям і реалізацією господарських рішень, назвемо їх управлінськими, можна умовно поділити на два класи: перші – ті, що стосуються зовнішніх господарських зв’язків об’єкта (кредитування, інвестування, маркетинг та ін.); другі – ті, що мають відношення до внутрішніх зв’язків об’єкта в рамках управління виробничо-технологічними й організаційно-економічними процесами. Функції, що реалізуються за допомогою таких задач, також відображаються в моделі управління і структуруються з закріпленням за відповідними центрами. Не виключено, що до одного центру увійдуть, згідно з моделлю, взаємопов’язані задачі різних класів.

Центри управління виступають зонами функціональної інтеграції інформаційній системі фінансового й управлінського обліку. Локалізація в центрах сегментно-орієнтованої систематизованої інформації та технологічні можливості автоматизованих робочих місць центрів щодо реалізації процесу вироблення господарських рішень і контролю за їх виконанням створюють передумови для інтеграції облікової функції з іншими функціями управління.

Для задач фінансового обліку характерною є ознака типовості, оскільки вони зорієнтовані на отримання регламентованої фінансової звітності. У цій частині обліку проектувальники переважно мають найбільший досвід і їх рекомендації можуть бути суттєвими. Виділення задач управлінського обліку вимагає знання специфіки діяльності підприємства, яким володіє користувач. Структурування цієї частини ІС повинно відбуватись відповідно до концепції організації обліку за центрами відповідальності, що є прерогативою користувача.

Для структурування забезпечуючої частини ОС виконується декомпозиція облікового процесу на процедурно-позадачні елементи в рамках його стадій. Композиція системи повинна ґрунтуватися на інтеграції інформаційно-технологічних зв’язків, що передбачає розроблення інтегрованого інформаційного середовища та уніфікованих технологій розв’язання задач. Така робота здебільшого, покладається на проектувальника, а за користувачем залишається право на контроль того, чи закладені його вимоги у забезпечуючі підсистеми (інформаційного, програмного, організаційного та іншого забезпечення), що розроблятимуться.

Процес розв’язання функціональних задач на АРМ розглядається з позиції користувача як послідовне виконання процедур за сценаріями діалогу, які задають порядок потрібних для цього дій користувача й ЕОМ. Діалог повинен полегшувати адаптацію користувача до системи, зручність у роботі, можливість самонавчання. Тому користувач і проектувальник узгодили основні елементи діалогової технології, що реалізовуватимуть програмними засобами, які розроблятимуться, чи готовими програмами, які адаптуватимуться.

До етапів ескізного проектування задач, що визначатимуть склад проекту віднесемо такі: характеристика задач, формалізований опис задач, опис вхідної і вихідної інформації, опис організації розв’язання задач користувачем.

Під процедурою, яка формалізується, розуміється сукупність арифметичних і логічних операцій, що реалізує за певним прийомом чи набором прийомів відповідні алгоритми облікового процесу, алгоритми виявлення відхилень від визначених параметрів господарської діяльності, причин відхилень і вибору варіанта їх усунення.

В основу побудови процедур покладено прийоми: подвійний запис, ґрунтування на рахунках, документування, оцінювання й калькуляція, інвентаризація, балансове узагальнення й звітність, перевірка бухгалтерської кореспонденції рахунків, взаємний контроль, балансовий метод контролю, спосіб різниці, прийом ланцюгових підстановок та ін. Облікові, контрольні й аналітичні процедури можуть бути синтезовані у складні процедури.

Інформаційний та алгоритмічний зміст відображають у формалізованому описі їх процедур.

Характеризуючи задачі, зазначають їх перелік, призначення, економічний зміст; інформаційні зв’язки задач; періодичність розв’язання задач і терміни видачі вихідної інформації. До формалізованого опису задачі входитиме: процедурний склад задачі, опис процедур задачі (стислий інформаційно-алгоритмічний зміст процедур); схема послідовності виконання процедур. Системна ув’язка задач, які проектують, у комплексі відбуватиметься на основі функціональних та інформаційних зв’язків задач з урахуванням послідовності дій, які реалізуються за допомогою процедур. Ескізний формалізований опис задач використовуватиметься в описах алгоритмів і діалогової технології розв’язання задач у технічному проекті. Описи вхідної та вихідної інформації безпосередньо пов’язані з формалізованим описом. Їх разом з ескізним форматами документів та інформаційних повідомлень буде використано в описах формалювання задач, інформаційного забезпечення технічного проекту, а також для складання робочих програм автоматизованого документування господарських операцій, автоматизації бухгалтерських проведень, виведення результатів розв’язання задач.

Взаємозв’язок вищеназваних стадій у контексті організації проектування діалогової технології розв’язання задач ілюструє схема, що зображена на рис.4.3.

Знаючи логічну схему розв’язання задач і зміст процедур, користувач самостійно може змоделювати діалог у вигляді граф-схеми й описати сценарії як маршрути руху по графу, які задаватимуть порядок виконання процедур.

Сценарії складають на основі схеми та кадрів діалогу. Схема відображає загальну конструкцію діалогу, тобто послідовність обміну даними через кадри між користувачем і ЕОМ. Вершини граф-схеми описують за допомогою кадрів діалогу. В кадрах повідомлення системи (АРМ), які налаштовують користувача на виконання конкретних дій, запропонованих у цих повідомленнях.

Для побудови граф-схеми діалогу кожній вершині ставиться у відповідність пара В_i^jRN_k, в якій перший елемент i -й крок – вершину j -го рівня схеми, тобто пункт маршруту, а другий k -й крок (мітку в кадрі) – реакцію: дію користувача на повідомлення системи або повідомлення системи на дію користувача в кадрі діалогу RN (N =1, 2, …, Z) (рис. 4.4.).

У схему діалогу, що проектується, закладається можливість повернення з будь-якої вершини на вершини попередніх рівнів.

Діалогове виконання процедур задачі передбачає закріплення за процедурами відповідних кадрів діалогу. Розв’язання задачі шляхом виконання процедур за сценарієм діалогу описується послідовностями елементів В_i^j, які становитимуть маршрут руху за схемою діалогу. 9999

Ескізний опис діалогової технології розв’язання задач наповнюється технологічними операціями (запис, коректування, знищення, пошук, зберігання, виконання та інше) на стадії технічного проектування, а конкретним задачним інформаційним змістом – під час робочого проектування. З цією метою ескізна схема діалогу розширюється шляхом включення у схему елементів, які вказуватимуть на виконання певних технологічних операцій, пов’язаних з переходом від однієї вершини до іншої.

Такі елементи приписують дугам граф-схеми й означатимуть технологічну клавішу, екранну позначку, яка вказує конкретну технологічну дію.

Рис. 4.4.. Фрагмент схем діалогу

Технологічні елементи входять до кадру і позначаються на схемі як,де k^b – підкрок кроку k, підкроку k^а; k^а = 1,2, …, n, k^b = 2,3, …, n, n+1; k^b > k^a. До маршрутів ескізних сценаріїв діалогу додаються вищеназвані технологічні елементи.

Діалогова технологія дає змогу розробляти різні технологічні варіанти розв’язання задач для будь-якої форми обліку. Варто зауважити, що загальна схема технологічного процесу повинна бути інваріантною до складу розв’язуваних задач із врахуванням специфіки кожної з них і ґрунтуватися на принципах інтегрованого опрацювання інформації.

Для проведення робочого проектування (складання програм, налагодження робочих параметрів) від користувача вимагається володіння професійно-орієнтованою мовою відповідної програмної системи чи іншою мовою (наприклад, для роботи з електронними таблицями), на якій складатимуться програми на основі “експортних” файлів системи чи готуватимуться “імпортні” файли для системи. Мовні засоби повинні містити конструкції, які б дозволяли користувачеві програмувати процедури як елементи знань

Фахівці з обліку, які мають відповідний рівень підготовки в галузі автоматизованого опрацювання інформації, й опанували професійно орієнтовані засоби проектування, тому можуть бути самостійними виконавцями техноробочого проектування. Завдяки конструктивній участі фахівців забезпечується взаємозв’язок процесів проектування й функціонування АРМ.

Основна співпраця між замовником і виконавцем велася на стадії ескізного проектування. До етапів ескізного проектування задач, що визначатимуть склад проекту віднесемо такі: характеристика задач, формалізований опис задач, опис вхідної і вихідної інформації, опис організації розв’язання задач користувачем.

Характеризуючи задачі, зазначають їх перелік, призначення, економічний зміст; інформаційні зв’язки задач; періодичність розв’язання задач і терміни видачі вихідної інформації. До формалізованого опису задачі входить: процедурний склад задачі, опис процедур задачі (стислий інформаційно-алгоритмічний зміст процедур); схема послідовності виконання процедур.

Приклад форми подання опису процедур задач подано на рис. 4.5.

Опис процедурзадач
	Код про- цеду	Операція причина, захід*	Формули розрахунку	Вхідна	інфомація	Вихідна інформація
ри	код	назва	облікового, контрольного, аналітичного показників процедури; бухгалтерські проведення	показни­ки, рек­візити (умовні позначе­ння)	джерело	показники, рек­візити (умовні позначення)	споживач:
*- операція: господарська операція, бухгалтерська технологічна операція; причина: можлива причина відхилення, що виявлена аналітичною, контрольною процедурами; захід: варіант усунення причини.

Рис. 4.5. Форма таблиці для опису інформаційно-алгоритмічного змісту процедур задач

Приклад форми подання опису організації розв’язання задач подано на рис. 4.6.

Опис розв’язання задачі (код задачі) ″ (Назва задачі)″

Код процедури	Назва процедури	Сценарії виконання процедур за стадіями облікового процесу
документування	систематизація	узагальнення
зміст проце-дури на даній стадії	марш-рут на схемі діалогу	зміст проце-дури на даній стадії	марш-рут на схемі діалогу	зміст про-цедури на даній стадії	марш-рут на схемі діалогу

Системна ув’язка задач, які проектують, у комплексі відбувається на основі функціональних та інформаційних зв’язків задач з урахуванням послідовності дій, які реалізуються за допомогою процедур. Ескізний формалізований опис задач використовується в описах алгоритмів і діалогової технології розв’язання задач у технічному проекті. Описи вхідної та вихідної інформації безпосередньо пов’язані з формалізованим описом. Їх разом з ескізним форматами документів та інформаційних повідомлень використано в описах формулювання задач, інформаційного забезпечення технічного проекту, а також для складання робочих програм автоматизованого документування господарських операцій, автоматизації бухгалтерських проведень, виведення результатів розв’язання задач.

4. Оцінка функціонування облікової системи.

Показниками ефективності автоматизації обліку, конт­ролю та аналізу є:

— річна економія;

— річний економічний ефект;

— коефіцієнт економічної ефективності;

— строк окупності.

Величина річної економії визначається сумуванням економії, отриманої за рахунок удосконалення управління при викорис­танні інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку та одержаної за рахунок зменшення затрат на обробку облікової інформації.

Річна економія (Ер) визначається формулою:

де Ру — річна економія, отримана за рахунок удосконалення управління при використанні інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку, тис. грн; Р₃ — річна економія, отримана від зменшення витрат на обробку бухгалтерської інформації в умовах автоматизації бухгалтерського обліку, тис. грн. Річний економічний ефект (Е) визначається формулою:

Е = Е_річ = Е_н К

де Еріч — річна економія; Е_н — нормативний коефіцієнт ефектив­ності капітальних вкладень; К— одноразові витрати на розроблення та впровадження проекту, тис. грн.

Строк окупності одноразових затрат (С_ок) визначається за фор­мулою:

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності (К_р) од­норазових затрат визначається за формулою:

Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективності однора­зових затрат (К_р) порівнюється з його нормативним значенням (Е_н). Якщо виконується співвідношення К_р >Е_Н, то затрати на

розроблення (прив'язування) та впровадження проекту автомати­зації бухгалтерського обліку вважаються недоцільними.

Для капітальних вкладень в автоматизовані інформаційні сис­теми обліку та обчислювальну техніку встановлена нормативна величина коефіцієнта економічної ефективності обчислювальної техніки Е_н = 0,3.

Згідно з установленою величиною Е_н допустимий строк окуп­ності затрат на розроблення (прив'язування) та впровадження проекту С_ок = 3,3 року.

Під затратами на створення (прив'язування) та впрова­дження проекту мають на увазі затрати замовника, які пов'язані з розробленням проекту та підготовкою його до впро­вадження, а також налагодження та впровадження засобів пере­дачі даних.

Одноразові витрати на розроблення та реалізацію проекту (К) визначаються за формулою:    

К = К_п + К_к,

де К_п — затрати на розроблення (придбання) проектної докумен­тації та пристосування програми до умов конкретного об'єкта впровадження; К_к — капітальні затрати на придбання обчислю­вальної техніки.

До затрат на розроблення (придбання) проектної документації та програм К_п належать такі:

• затрати на розроблення (прив'язування, придбання) проекту, а також витрати на машинний час, необхідний для налагодження програм;

• затрати на створення нормативно-довідкової інформації та залишків на початок упровадження ІСО;

• затрати на підготовку кадрів.

Економія, яка виникла у зв'язку з удосконаленням фінансово-господарської діяльності, виявляється в зменшені собівартості продукції та визначається за формулою:

де Р_уч — річна економія витрат г-го виду, що входить у собівар­тість, яка виникає у зв'язку з використанням для прийняття рі­шень вихідної інформації:

де К_уз — коефіцієнт зменшення витрат ч -го виду, %; С ч — сума витрат ч -го виду в собівартості, тис. грн.

Значення коефіцієнта зменшення деяких видів затрат у зв'язку з посиленням бухгалтерського контролю за господарською діяль­ністю встановлюється з урахуванням конкретних ситуацій упро­вадження АІСО.

Економія у сфері інформації визначається за формулою:

Си = Со–Сі,

де С_о — річні затрати на обробку бухгалтерської інформації в розрахунковому році за технології та організації праці, яка була до впровадження автоматизованої системи обробки інформації (тис. грн); Сі — річні затрати на обробку бухгалтерської інформації в розрахунковому році в умовах технології та організації праці, яка запроваджена з виконанням автоматизованої обробки інформації (тис. грн).

Річні затрати на обробку бухгалтерської інформації в умовах, які діяли до впровадження автоматизованої системи обробки ін­формації, визначаються за формулою:

де 3 — середньочасова заробітна плата робітника бухгалтерсько­го апарату з урахуванням допоміжної заробітної плати, відраху­вань на соціальне страхування та адміністративно-господарських витрат; D і ° — трудомісткість робіт, виконаних апаратом підпри­ємства щодо і -ої дільниці обліку за технології та організації об­робки інформації (людино-год); п — кількість дільниць обліку.

де D° — трудомісткість робіт, виконуваних бухгалтерським апа­ратом щодо /-ної дільниці обліку за технології та організації пра­ці, які були до впровадження автоматизованої системи обробки інформації, людино-год; Јi — індекс змін обсягу робіт щодо /-ної дільниці обліку.

де Si° Si′, — кількість документорядків відповідно до впрова­дження обробки інформації.

Результати розрахунку економічної ефективності впрова­дження автоматизованої системи обробки інформації наводяться в таблиці 4.1.

Таблиця 4.1.

Показники ефективності впровадження втоматизованої системи облікової

обробки інформації

Найменування показника	Умовне позначення	Числове значення
Річна економія, тис. грн	ЕРіч	(сума)
Річний економічний ефект (тис. грн)	Е	(сума)
Розрахунковий коефіцієнт економічної ефективно­сті одноразових затрат	ЕР	(сума)
Розрахунковий строк окупності одноразових ви­трат, рік	Ток	(сума)

Дата добавления: 2015-08-02