Український Партизан. Мережа

Одним с головних ворогів партизана є бронитехніка агресора, у відкритому бою партизан займає укріпленні чи малозамітні позиції з хорошим оглядом для тактичного спостереження за бронитехнікою ворога. Бронитехніка ворога завжди переміщається колоною з вихідним піхотно-саперним розрахунком, що унеможливлює конфронтацію в лобому бою- ваше знищення так і пряму закладку фугасного чи брезентного ВП. Місцями в яких техніка проходяча в боєвому порядку є найбільш вразлими: переходи в місті по вулицях, провулках, переїзди мостів чи понтонних забудов, стоянки для поповнення пальним чи боекомплектом. В таких місцях партизан займає тактичне місце для створення засади одного з 3 класів та завдає ударів по уразливих точках техніки ворога. На іллюстрації зображено уразливі точки техніки РФ що були використані партизанами в період Чеченських воен та Афганістану. Слід зазначити що танкова гармата не здатна вразити партизана якщо він знаходиться ближче 20 метрів до танка, а танковий кулемет не може бити билижче 10 метрів - даний простір називається сліпою зоною в більшості танків.

Найпоширеніші рецептури запалювальної суміші:
рецептура Че Гевари — 3/4 бензину на 1/4 мастила
рецептура Вазовського — 2/4 бензину, 1/4 мастила, 1/4 етилового спирту + 10-20 грам сухої суміші дрібних алюмінієвих і залізних ошурок в тонкостінній скляній ампулі
фінська рецептура — до бензину додають 10-20 мл гудрону
радянська рецептура — рівні частини бензину, гасу і лігроїну, запал — тонкостінна ампула з сумішшю сірчаної кислоти, бертолетової солі і цукрової пудри
французька рецептура — бензин і ацетон змішують в пропорції 1:1, додають 50 мл скипидару, потім поступово розчиняють у суміші подрібнений пінополістирол до утворення густого сиропу
турецька рецептура — 70% бензину, 10% парафіну, 20% мастила
одеська рецептура (варіант французької; використовувалася, зокрема, в ході сутичок на вул. Грушевського) — 70% бензину, 30% подрібненого пінопласту, розчиненого до максимальної можливої концентрації в ацетоні.

ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВІЙСЬКОВИЙ РОЗВІДКИ

Всі питання, які доводиться вирішувати органам військової розвідки, в кінцевому рахунку зводяться до наступного: своєчасно добути відомості про противника, місцевості, населенні та місцевих засобах; вивчити їх і систематизувати, а потім доповісти своєму командуванню, вищестоящому штабу і довести до військ. Успішно виконати ці завдання розвідка може тільки за тієї умови, якщо робота всіх її органів і засобів чітко організована і злагоджено проведена.
Всі зусилля військовий розвідки мають бути спрямовані на те, щоб сприяти вирішенню основної бойової задачі частини (з'єднання).
Основи організації військової розвідки. При організації військової розвідки потрібно враховувати:

Необхідність дотримання загальних принципів розвідки.

Вид і характер майбутнього бою.

Необхідність чіткої постановки завдань розвідувальним органам і застосування саме тих методів ведення розвідки, які відповідають даній конкретній обстановці.
Розглянемо, якою мірою організація розвідки залежить від кожного з основних положень.

1. Загальні принципи розвідки:

а) Розвідка повинна вестися постійно і, безперервно.
Ні стомленість військ, ні час доби, ні стан погоди - ніщо не може бути причиною для припинення розвідки. Безумовно, надавати свій вплив на характер дій розвідувальних органів будуть і зміна часу доби (день чи ніч), і погода (дощ, сніг, туман або ясна погода), і характер місцевості (відкрита, пересічена, наявність водної перешкоди, боліт, лісових масивів, гір), і ступінь укомплектованості розвідувальних органів, і стан технічних засобів і т п.
Ці умови необхідно врахувати, щоб застосувати такі способи і методи дій розвідки, які відповідають сформованій обстановці.
Щоб домогтися безперервності розвідки, треба встановлювати різні терміни роботи для окремих розвідувальних органів, своєчасно замінювати їх за рахунок резерву розвідувальних засобів, а також зосереджувати на найважливіших об'єктах і напрямах основні зусилля різних засобів розвідки.
Практика Великої вітчизняної війни, в якій, як відомо, маневрена рухливість військ різко зросла, свідчить про збільшений значенні безперервної розвідки.
Наведемо приклад. На одній з ділянок фронту відбувалася зміна наших з'єднань. У цей період розвідка велася тільки спостереженням. Між тим інформацію про противника, передані розвідувальними органами змінилися з'єднань, були вкрай мізерні. Так, наприклад, зовсім незрозуміло було, де розташовані резерви противника та який їх склад, якими є завдання противника на найближчий час, і не була перевірена угрупування на передньому краї. Авіаційна розвідка, яку мав на час зміни з'єднань організувати відповідний штаб, також була відсутня. Таким чином, активна розвідка наземними засобами (дії розвідувальних партій), а також розвідка засобами авіації протягом 3-4 діб фактично не велась. В результаті противник сконцентрував значна кількість танків і самохідних гармат і абсолютно несподівано для наших військ, перейшов у наступ. Лише згодом було встановлено (з показань полоненого німецького офіцера), що противник підготовляв наступ на цій ділянці фронту протягом декількох днів, поставивши перед собою завдання - ліквідувати плацдарм, займаний нашими військами. Він зумів ущільнити бойові порядки своїх військ, розташованих на передньому краї оборони, введенням нових піхотних частин, а в тактичному тилу зосередив до 300 танків і самохідних гармат.
Тільки завдяки вмілому керівництву командирів, а також стійкості в бою наших частин і підрозділів наступ противника було зірвано. Ворог, зазнавши великих втрат, змушений був перейти до оборони.

б) Розвідка повинна бути цілеспрямованою, т. е. спрямованої на з'ясування саме тих питань, які є вирішальними для майбутнього бою.
Безумовно, цілеспрямованість розвідці може надати тільки командир, який приймає рішення на бій. Саме він зобов'язаний визначити мету розвідки і вказати засоби для її досягнення. Порушення цього правила може призвести до неприємних наслідків для військ.

в) Зусилля розвідки повинні бути зосереджені на вирішальному напрямі. Однак, поряд з цим, не можна припиняти розвідку на широкому фронті. Цього не можна робити не тільки тому, що постійно повинен бути освітлений весь фронт супротивника, але також і за наступними обставинами: надмірне дію розвідки на одному і тому ж ділянці або напрямку викликає у противника підвищену пильність, і досягти раптовості при бойових діях розвідувальних органів в цих умовах стає вкрай важко, а часом і неможливо.

г) За своїм діям розвідка повинна бути активною, енергійною, сміливою і зухвалої; якщо вимагає обстановка, розвідка завжди повинна бути готова виконати задачу боєм. Розвідка повинна проводитися приховано, з розрахунком на раптовість. Всі відомості, здобуті органами розвідки, повинні бути правдивими і доставлятися відповідному командиру або штабу своєчасно.

2. Залежність організації розвідки від виду майбутнього бою.

Розвідувальна служба покликана забезпечити майбутні бойові дії військ необхідними даними про противника. Тому саме майбутній бій, вид його (наступ, оборона, марш), мета і завдання, які повинні бути досягнуті цим боєм, - ось що є відправним пунктом в організації розвідки, в доцільному використанні всіх її засобів і в систематизації її результатів, ось що визначає ті чи інші способи ведення її. Так, при настанні способи розвідки будуть одні, в оборонному бою - інші.
Кожен начальник розвідки організовує розвідку на основі оперативно-тактичного задуму командування; тому розвідувальне відділення (відділ) має працювати в тісному зв'язку з оперативним відділенням (відділом) свого штабу.
Частини і з'єднання завжди ведуть бій в певних оперативно-тактичних рамках. Наприклад, стрілецька дивізія за своїми бойовими властивостями в більшості випадків виконує тактичні завдання; це вимагає відповідної тактичної кваліфікації від штабників-розвідника.
Досвід роботи показує, що діяльність офіцера-розвідника найбільш продуктивна в тому випадку, коли його військова підготовка на щабель вище, ніж займана ним посада. Так, начальник розвідки дивізії в процесі своєї роботи, особливо при вивченні дій противника, повинен вміти розібратися в обстановці не менше як в смузі корпусу; лише в цьому випадку він зуміє зробити найбільш правильні висновки з наявних конкретних відомостей.

3. Чітка постановка задач розвідувальним органам і застосування саме тих методів ведення розвідки, які відповідають даній конкретній обстановці.

Задачі розвідки не вигадувати, а випливають з конкретних умов, що передують бою, або виникають в ході самого бою. Треба завжди пам'ятати, що завдання розвідки в будь-яких умовах бою завжди тісно і нерозривно пов'язані з бойовою діяльністю своїх військ, точніше, з головною метою, до якої прагнуть свої війська. Тому кожен офіцер-розвідник, організовуючи розвідку, перш за все, повинен ясно уявляти собі цілі і завдання, які належить виконати як окремим частинам, так і з'єднанню в цілому.
Усвідомлення природи майбутнього бою, з'ясування задуму і рішення командира на бій, знання тактики противника в різних формах бою - ось що по суті зумовлює для начальника розвідки намітку майбутніх завдань ще до того моменту, як ах поставить сам командир або вищестоящий штаб.
Досвід бойових дій показує, що нерідкі випадки, коли (по ряду причин) командир або вищестоящий штаб не можуть своєчасно поставити завдання на розвідку. Це зобов'язує начальника розвідки вміти самому визначити, які відомості про противника в даний період часу необхідні для частин, для всього з'єднання, а також для вищого штабу. Ось чому офіцер-розвідник повинен знати положення своїх військ, їх завдання, ступінь виконання цих завдань. Тільки знання оперативної обстановки допоможе офіцерам-розвідникам правильно організувати розвідку, чітко визначити і поставити завдання кожному виконавцеві.
В будь-якому вигляді бою (наступ, оборона або зустрічний бій) органи розвідки повинні спрямовувати всі зусилля на те, щоб сприяти своїм військам в досягненні головної мети.
Розглянемо виникнення завдання на розвідку в настанні, виходячи з основної мети і задач бою і враховуючи, в яких умовах буде розвиватися процес бойових дій.
Мета і завдання наступального бою - атакувати, оточити і знищити живу силу противника, з подальшим закріпленням за собою місцевості. Це досягається:

а) парализацией всіх протидіючих вогневих та інженерно-технічних засобів противника, а також його резервів, призначених для контратак;
б) ураженням противника вогнем і ударом на всю глибину його оборони.

Уявляючи собі ясно мета і завдання наступального бою, вже неважко визначити і спільні завдання на розвідку.
Отже, мета бою - атакувати, оточити і знищити живу силу противника. Отже, до завдань розвідки увійдуть: виявити атакуемую силу даного рубежу або об'єкта атаки (кого атакувати?), Як розташована ця сила на передньому краї оборони, тобто встановити бойові порядки першого ешелону противника, де проходить передній край головної оборонної смуги.
Задачі бою:

а) Паралізувати протидія всіх вогневих та інженерно-технічних засобів противника. Отже, завдання розвідки будуть: встановити, де розташовані вогневі точки, кулеметні гнізда, як групуються вогневі позиції артилерії, мінометів і протитанкових гармат, який характер оборонних споруд, де знаходяться ділянки інженерних перешкод (мінні поля, дротяні загородження та інші), т.е. необхідно повністю розкрити вогневу систему противника, а також характер і систему його інженерних споруд і загороджень.
б) Уразити противника вогнем і ударом на всю глибину його оборони. Звідси завдання розвідки - визначити, де проходять проміжні рубежі оборони і відсічні позиції, райони зосередження резервів, особливо рухливих танкових і моторизованих частин, силу і склад їх.

Систематизуємо спільні завдання розвідки в наступальному бою. Вони можуть зводитися до наступного:

встановити, де проходить передній край головної смуги оборони противника;

визначити, які є угрупування і нумерація частин і з'єднань противника, що знаходяться в обороні, і їх бойовий склад;

встановити, де проходять найбільш зручні підступи до переднього краю оборони противника;

розкрити вразливі місця в бойових порядках противника, фланги і стики між частинами і з'єднаннями;

вивчити вогневу систему: розташування кулеметних точок, вогневих позицій артилерії, мінометів і протитанкових гармат;

визначити характер оборони і розташування штучних перешкод і загороджень противника;

виявити наявність і райони розташування тактичних резервів, особливо танків і мотопіхоти, силу і склад їх;

встановити місцезнаходження тилових оборонних рубежів і відсічних позиції, а також визначити ступінь їх готовності;

встановити, де розташовані командні і спостережні пункти противника.
Такі загальні завдання розвідки в наступальному бою. Якщо настання відбуватиметься в умовах подолання смуги інженерних загороджень (передпілля), то загальні завдання розвідки будуть доповнені завданнями з розвідки цієї смуги, а саме необхідно буде встановити:

характер інженерних перешкод в передпіллі і на яку глибину вони поширюються;

розташування вогневих засобів в смузі загородження;

силу і бойовий склад підрозділів і частин прикриття (ПО);

розташування позицій бойової охорони, силу і склад його, а також нумерацію частин, від яких воно виділено.
На закінчення можна зробити наступний висновок. Якщо начальник розвідки буде завжди знаходитися в курсі оперативної обстановки своїх частин, то йому неважко буде визначити кількість окремих напрямків і завдань з розвідки, виділити з них головні, а виходячи з цього - правильно розподілити наявні засоби розвідки, т. Е. Визначити кількість і склад окремих розвідувальних органів.
Надалі начальнику розвідки залишається встановити терміни дії кожного розвідувального органу, порядок доставки донесень і виділити резерв розвідки. В цьому по суті і полягає організація розвідки.

Як правильно вбити ножем.

Ножі бувають різні. Ніж є у всіх і у кожного, користуємося ми їм у побуті щодня. Коли боєзапас розстріляний, а ворог все ближче, залишається остання надія, на шматок холодної гострою стали в руці.

Я розповім вам, як можна дуже просто вбити людину за допомогою ножа, навіть не маючи спеціальних навичок і не володіючи досконало технікою.
Перш за все, необхідно знати особливі точки на тілі людини. Навіть незначне пошкодження цих точок призводить до важких каліцтв або швидкої смерті. Розглянемо по порядку.

Голова.
Ніколи не намагайтеся вбити кого-небудь ударом ножа в голову, якщо ви не професіонал. Череп є досить міцною захистом і ніж, швидше за все, просто зісковзне. Люди спокушені використовують удар в око - в цьому місці кістка дуже тонка і без праці руйнується.
Якщо ви хочете просто залякати противника, то проведіть ріжучий удар по обличчю. Такі удари не небезпечні для життя, але дуже болючі і викликають сильні кровотечі. Противник буквально осліпне від страху, болю і потоків крові, що ллються йому на очі.
Деякі професіонали використовують удар в слуховий прохід. Бити треба дуже сильно, точно і строго перпендикулярно до черепа, а лезо ножа повинно бути не тонким і вельми міцним. Ідеально - стилет, заточка, шило.
Ще один суто професійний удар - удар в точку, де череп ззаду з'єднується з шиєю. Там є невелика западина, але точно потрапити в неї важко. Так ось, при такому ударі пошкоджується довгастий мозок, і смерть настає моментально від зупинки дихання і серця. Диверсанти використовують для цього маленьке міцне шило.

Шия.
Це найвразливіше місце! Практично не зустрічається поранень в шию - будь-яке, навіть незначне пошкодження в цій області смертельно! У шиї проходять такі магістральні судини, як сонна артерія і яремна вена, пошкодження яких призводять до смерті мозку протягом декількох секунд. Зупинити кровотечу з сонної артерії практично неможливо!
Якщо ви стоїте ззаду, то схопите противника за волосся і різко дёрніте назад, щоб задерся підборіддя. Одночасно наносите довгий і глибокий розріз, як би огинає шию спереду від лівого до правого вуха між нижньою щелепою і кадиком.
Інший метод полягає в точному колючі або хлёстком ріжучому ударі в бічну поверхню шиї. Результат той же. Колючий удар трохи нижче кадика в западину (верхня вирізка грудини) пошкоджує блукаючий нерв і викликає моментальну зупинку серця. Для такого удару краще використовувати кинджал або стилет з вузьким і не дуже довгим лезом.

Ключична западина.
Це більш професійний і складний маневр. Удар наноситься зверху, ніж слід тримати зворотним хватом (щоб лезо було знизу кулака). Потрібно потрапити в западину над ключицею. Після вонзанія ніж слід провернути навколо своєї осі на 300гр. і висмикнути з відтяжкою.
Позаду ключиці проходить підключична артерія і нерв. При пошкодженні артерії смерть настає протягом декількох хвилин від кровотечі. Травма нерва призводить до паралічу руки.

Грудна клітка.
Це суто професійна область нанесення ударів. Якби ви дивилися поменше бойовиків, то знали б, що вбити людину прямим ударом в серце дуже важко. Не дарма мати-природа придумала нам ребра. У більшості випадків, при дилетантському ударі в груди, ніж просто зісковзує по ребрам, заподіюючи мінімальні зовнішні ушкодження.
Щоб вразити серце, треба бити злегка знизу, під кутом до ребер. Тут навик надобен. А лезо ножа має бути дуже міцним і тонким. Набагато легше поранити серце, якщо вдарити під саме нижнє ребро знизу вгору. Вам необхідно пробити тільки м'язи живота і шлунок, а це набагато легше, ніж таранити ребра! Цікавий той факт, що навіть при прямому проникаюче поранення серця, іноді, противник зберігає здатність активно діяти протягом декількох хвилин. Не буду зараз вдаватися в медичні подробиці сього казусу, але врахуйте цей момент, якщо у противника в руках зброю.
Удар через грудну клітку в легке не є смертельним, але заподіює пневмоторакс - противник відчуває гострий біль, різку задишку, почуття страху. З рота йде кров, що супроводжується мимовільним кашлем. Своєчасна медична допомога практично завжди рятує таку жертву.

Печінка.
Печінка ховається точно в правому підребер'ї, а не висить в животі, як багато хто думає. Через печінку проходять великі кровоносні судини, що робить раненіё її практично 100% летальним.
Удар слід наносити знизу-спереду під праве нижнє ребро напрямком вгору, потім провернути нож в рані. Після такого «вітання» противник вже не здатний до активних дій. Спостерігається масивне шлунково-кишкова кровотеча. З рота йде кров. Смерть настає протягом 5 хв.

Сонячне сплетіння.
Удар в цю область 100% летален. За умови, якщо ви точно туди потрапите. Травмується черевна аорта і блукаючий нерв. Смерть настає практично миттєво від паралічу дихання і зупинки серця. Або через 1-2 хвилини від масивного внутрішньої кровотечі.

Живіт.
Вкрай неприємні поранення. Якщо поранення глибоке, то пошкоджується черевна артерія і противник вмирає за кілька хвилин. Якщо менш глибоке, то виникає больовий шок і смерть через кілька днів від перитоніту. Виходячи з чисто практичних спостережень, скажу, що поранення в живіт рідко бувають смертельними, але вельми болісні.

Пахова область.
Поранення зовнішніх статевих органів заподіюють значна кровотеча і біль. Для цього викорис-стовуйте ріжучий удар знизу, ніж зворотним хватом, лезо назовні.
Зовсім інша справа - поранення пахової складки. Це в самому низу живота, біля зовнішніх статевих органів, спереду, де починається стегно. Тут проходить велика стегнова артерія. При її ушкодженні кров б'є, що називається, фонтаном і зупинити цей потік практично неможливо. Противник вмирає за 5 хвилин. Удар слід наносити колючий, знизу, з підворіть в рані.

Поперек.
Один з широковживаних ножових ударів - ззаду в нирку. Виникає сильний больовий шок і смерть від внутрішньої кровотечі (пошкоджується ниркова артерія).
Наноситься глибокий колючий удар злегка знизу вгору з підворіть в рані, в поперек, трохи збоку від хребта. При цьому слід захопити противника своїм лівим передпліччям за шию ззаду, затиснути, відхилити трохи назад і утримувати ще кілька секунд до повного його ослаблення.

Стегно.
В стегно зручно бити знизу, тримаючи ніж прямим хватом, або з положення лежачи, коли противник стоїть біля вас. При ударі в задню частину стегна, під сідницю, пошкоджується стегновий нерв і нога відмовляє. Якщо нанести удар з невеликим подворотом у внутрішню частину верхньої третини стегна, то ви переріжете стегнову артерію. Це аналогічно пораненню в пахову складку (см. Вище).
При хлёстком, ріжучому ударі ззаду в підколінну область пошкоджується відразу і артерія і нерв. Смерть протягом 5-7 хв. від втрати крові.

Рука.
Ріжучий удар по внутрішній стороні зап'ястя або ліктьового згини пошкоджує рухові сухожі-лия, артерії і нерви. Кінцівку обездвіжівается і смерть настає через 10 хвилин від крововтрати. До того ж, вид фонтану власної крові діє на ворога дуже песимістично.

Бій з ножем буває двох видів:
1. На прорив, коли вам потрібно просто прорватися через групу або мимо одного противника. Тут немає необхідності вбивати їх, так як летальні удари займають більше часу. Досить просто на-нести тілесні ушкодження та деморалізувати.
2. На знищення. А тут як раз навпаки, треба саме знищити противника, максимально швидко і ефективно. Практично всі диверсійні дії з ножем представляють собою саме бій на знищення.

Виходячи з цих двох тактик ви і повинні вибудовувати подальшу бойову ситуацію. Йдемо далі.
- Ніколи не демонструйте нож і не залякуйте їм противника, якщо ви дійсно маєте намір його вбити або нанести ушкодження. Робіть це швидко і непомітно, щоб ворог навіть не зрозумів, що в руках у вас щось є. Інакше він встигне морально і фізично підготуватися до вашої атаці, що знизить її ефективність.
- Залякування ножем (демонстрація) застосовна в надзвичайно рідкісних випадках для впливу на психіку. Але ви повинні бути точно впевнені, що противник саме «зламається», а не сприйме вигляд вашого ножа, як сигнал до контратаки.
- Майстри фехтування використовують різні фінти та переходи з ножем - на те вони й майстра. Запам'ятайте: чим простіше рух, тим воно ефективніше і тим менше ви втрачаєте часу.

ЗАСІДКА

42% території Росії до цих пір складає ліс. Це вселяє впевненість в успіху будь партизанської війни. А основою партизанської війни є засідка. Основою ж засідки є інформація (втім, вона взагалі становить найважливішу частину партизанського життя). Ви повинні знати сили протистоїть вам ворога і будувати засідку з урахуванням цих знань.

Ідеальне для засідки місце - лісова стежка або дорога з круто піднімаються краями. Хоча в принципі це не обов'язково і атакувати противника з грамотно влаштованої засідки можна на будь-якій місцевості.

Для початку слід пам'ятати, що більшість людей - правші і тримають зброю стволом в ліву сторону, значить, засідку потрібно організувати з таким розрахунком, щоб атакувати ворога з його правого боку.

ПРИМІТКА: потрібно враховувати національну особливість американців. Справа в тому, що ці люди від природи однаково володіють обома руками. В їх підрозділах спрямованість стовбурів = 50/50 вліво-вправо.

Кулемети ДШК, захоплені у моджахедів. Один розрахунок такого кулемета на вигідною позиції в ущелині міг утримувати від роти до батальйону атакуючих
Афганістан. 1982

Організовувати засідки найкраще в тому випадку, якщо чисельність ваших бійців перевершує ворожу в 2-3 рази або якщо є повна впевненість, що вам відразу ж вдасться вивести з ладу велику частину ворожих солдат. Це зовсім не боягузтво, це звичайний розрахунок, і нерозумно чинить той, хто на догоду помилкової гордості прагне здобувати перемоги над більш сильним противником, покладаючись тільки на "російське геройство". Геройство - річ хороша, ось тільки без мізків - вкрай небезпечна для героя-командира і його підлеглих.

Зліва - Серед захоплених боєприпасів видно велику кількість італійських пластмасових хв.
При наїзді на одну з них БТР втрачав колесо, а БРДМ - весь екіпаж і десант
Афганістан. 1983
Праворуч - Результат підриву на італійській міні
Афганістан.

засідка на колону. Афганістан

Отже, припустимо, вам стало відомо про висунення в потрібному напрямку колони противника. Бій починає дозор. Він попереджає про появу колони, уточнює її чисельність, але при цьому сам у відкритий бій не вступає і взагалі ніяк не демаскує себе. Коли ворожа колона входить на ділянку дороги навпроти замінованого і відбувається підрив передньої машини на фугасі, заздалегідь виділений гранатомётчік (а краще - двоє синхронно!) Підпалює хвостову машину, закупорюючи колону на стежці, як в пастці. (Якщо рельєф місцевості обмежує дорогу природними перешкодами - водними перешкодами, ярами, крутими схилами і т.д. - це просто чудово!). Після цього основна вогнева група обрушує всю міць вогню на ворожий транспорт і живу силу. Що намагаються врятуватися в кюветі потраплять на міни. Жаліти боєприпасів при цьому не слід.
швидкоплинним БІЙ

Якщо противник немногочислен (половина від чисельності вашого загону), то його слід добити і захопити полонених і трофеї. Але якщо чисельність ворожого загону рівною вашому або більше, то весь вогневої кон-такт повинен тривати не більше 7 секунд! Після цього основна вогнева група починає відхід углиб лісу (за винятком пари заздалегідь призначених кулеметників, які, переміщуючись, прикривають відхід ще 10-15 секунд і йдуть останніми), навіть якщо у противника багато живих і він продовжує активно чинити опір! Ні в якому разі не захоплюйтеся "добиванням"! Пам'ятайте - стовідсотково до ворога вже йде підкріплення! Його повинен зустріти дозор - і засідка повториться, тільки в більш швидкоплинному варіанті.

Може трапитися і так, що недобитий противник швидко схаменувся і організував переслідування. В цьому випадку не гріх його провчити. Основна вогнева група своїм відступом заманює його на заздалегідь вивірений вогневий рубіж навпроти засадною вогневої групи, сама розвертається обличчям до ворога і організує бій на добивання. При цьому врахуйте, що закон бою в лісі - рух. Атакувавши противника двома групами - в лоб і праворуч, починайте рухатися так, щоб весь час тримати під обстрілом його правий бік. Це називається "закручувати". Затиснутий між двох постійно пересуваються груп, що вертиться, як собака з підпалених хвостом, противник неодмінно загине, знищуваний вогнем з флангу і зі спини.

Чубайс, Медведєв, Кадиров, Путін

ПАМ'ЯТАЙТЕ: більшість наших ворогів виросли в цивілізації міста. Вони не знають лісу, бояться його, легко в ньому губляться і стають безпорадні.

Перш ніж піти від остаточно розгромленого ворога, необхідно ретельно обшукати трупи, забрати все, що представляє цінність і добити поранених (крім тих, хто може стати в нагоді як полоненого.)

Кожна група залишає поле бою своїм маршрутом. Заздалегідь домовившись, де зустрінуться групи, обговорюють сигнали для зустрічі.
Вище описана схема "ідеальної" засідки. У житті так вийде далеко не завжди, але принцип залишається тим же: добре підготовлена​​, застосована до місцевості пастка, раптовий і потужний вогневий наліт, нанесення противнику максимуму збитку за мінімум часу і швидкий відхід.

Дата добавления: 2015-08-10