Додаток Б

(обов'язковий)

Порядок визначення класів повітро-

і водопроникності

Клас повітропроникності віконного бло­ка визначають за показником об'ємної повіт­ропроникності Q, м³/м² × год. У логарифміч­ному масштабі координат будують норматив­ні прямі графіків залежності повітропроник­ності Q від перепаду тиску D Р, Па, які визна­чають границі класів повітропроникності. Тангенс кута нахилу прямих, що відповідає режиму фільтрації, приймають таким, що до­рівнює 2/3, базові точки побудови прямих відповідають значенням повітропроникності Q, які дорівнюють 3,9, 17, 27 і 50 м³/м² × год при значенні перепаду тиску 100 Па. За результа­тами випробувань віконних блоків, які прово­дять за ДСТУ Б В.2.6-18 (ГОСТ 26602.2), буду­ють лінію фактичних замірювань і за її розта­шуванням визначають клас повітропроник­ності. Приклад визначення класу повітропро­никності наведений на рисунку Б. 1.

У випадках, коли лінія фактичних замірю­вань, що розташована у полі якого-небудь класу (наприклад, класуВ), на локальній ді­лянці заходить у поле нижчого класу (напри­клад, класу Г), зразку, який випробують, на­дають нижчий клас повітропроникності.

Віконні блоки класу А повинні проходити випробування до контрольного перепаду тиску D Р = 600 Па, класу Б - 500 Па, класу В -400 Па, класу Г - 300 Па, класу Д - 150 Па. Цим самим значенням перепадів тиску відповіда­ють граничні перепади тиску для визначення класу віконних блоків за водопроникністю. Клас водопроникності визначають за величи­ною перепаду тиску, при якому відбувається наскрізне проникнення води крізь віконний блок (границя водопроникності).

Загальний клас віконного блока за повітро- і водопроникністю приймають за наймен­шим з класів повітропроникності і водопро­никності.

Дата добавления: 2015-08-10