Споруди протяжного типу

1.2.1. Естакади і галереї

Естакадами називають споруди мостового типу, в яких довжи­на більша від ширини, призначені для руху пішоходів, підтриман­ня трубопроводів тощо. Криті естакади називають галереями.

Естакади і галереї складаються з прольотної споруди, опор, фун­даментів та огорожі проїзної частини (для галерей).

Прольотна споруда складається з проїзної частини, яка передає навантаження від людей, устаткування, переміщуваного матеріалу на несучі конструкції і самих несучих конструкцій із в’язями, що забезпечують просторову незмінність для сприйняття вітрового на­вантаження.

Конструкція проїзної частини включає в себе поперечники, ук­ладені по прогонах, розташованих між несучими конструкціями на другорядних балках при великій ширині естакади, або прикріплені.

Рис. 1.15. Схеми естакад та галерей:

а - похила естакада підкісної системи; б — те саме, збірно-розбірна 3 шпренгельними бал­ками; в —те саме, з горизонтальною ділянкою на початку естакади; г -- ферма пішохідного моста над залізничною колією; д — ферма критої горизонтальної галереї.

безпосередньо до поясів несучих конструкцій. Уздовж проїзної ча­стини естакад улаштовують настили з дощок завтовшки 4...5 см із зазором 2...З см, що забезпечує стікання води і запобігає гниттю дощок. У галереях укладають суцільний настил або плити по попе­речних балках.

Несучі конструкції естакад і галерей залежно від прольоту, на­вантажень, способу виготовлення їх можуть бути виконані у вигля­ді суцільних, складених:, шпренгельних балок (рис. 11.15, а та б), підкісних систем (рис. 11.15, в), арок або ферм (рис. 11.15, г та

д). Суцільні балки застосовують для прольотів у 2...4 м між опора­ми. При прольотах 6...12 м застосовують складені та шпренгельні балки і різні підкісні системи. При ще більших прольотах викори­стовують арки або ферми.

У відкритих спорудах, якими є естакади, елементи в закінченому вигляді мають бути просочені водостійкими антисептиками або об­мазані водостійкими антисептичними пастами з нанесенням гідро­ізоляції. У процесі складання всі врубки, врізки і підт.есування тре­ба додатково промазати пастами. У з’єднаннях не повинна застою­ватись дощова вода.

Розглянуті системи естакад (галерей) — трудомісткі конструк­ції, які потребують висококваліфікованих виконавців. Більш сучас­ними конструкціями заводського виготовлення є естакади (галереї) з клеєних дерев’яних і клеєфанерних несучих конструкцій. На рис. 11.16 наведено кілька варіантів конструкцій прольотної будови га­лерей. На схемах, які наведено на рис. 1.16, а та б, конструкції вирішено з повним розділенням несучих (арки, балки) і захисних (плити та панелі захисту) функцій. Несучі конструкції прольотних споруд до 24 м виконано у вигляді металодерев’яних арок з гнуто-клеєним верхнім поясом. Плити даху і панелі стін завдовжки 6 м укладаються і кріпляться на поперечні клеєдощаті рами. Захисні конструкції разом з рамами сприймають місцеве навантаження і забезпечують просторову жорсткість.

Несучі конструкції прольотної споруди у вигляді клеєних дере­в’яних балок (рис. 11.16, б) виконують одночасно роль стіни (ви­сота балок 2,5...З м). Плити підлоги укладено на поперечини, при­кріплені за допомогою дерев’яних клеєних підвісок до двосхилих балок покриття галереї. Підвіски виконують роль ребер жорстко­сті для високих балок і разом з поперечинами підлоги та балками покриттів забезпечують просторову жорсткість.

Прольотна споруда може бути виконана у вигляді шпренгельних клеєних балок (рис. 11.16, в), а захист галереї — у вигляді пане- лі-оболонки каркасного типу, що являє собою ребристий каркас з деревини, обшитий фанерою. При жорсткому кріпленні оболонок до балок і між собою вони частково беруть участь у спільній робо­ті на згинання прольотної споруди.

Рис. 1.16. Схеми поперечних перерізів прольотної будови галерей: а - з клеєними арками; б - з несучими балками-стінками; в — комбінована (балки з панелями-оболонками); г — просторова з циліндричної оболонки; 1 несучі клеєдощаті арки; 2 — поперечні рами; З — поперечина; 4 — клеєні балки; 5 — підвіски; 6 — балки покриття; 7 — шпренгельні балки; 8 — панель-оболонка; 9 - фанерна обшивка; 10 - поздовжні ребра; 11- кільцеві ребра; 12 - прогони; 13 -настил; 14 - плити покриття і захисні панелі.

Просторову конструкцію прольотної споруди у вигляді замкну­тої циліндричної оболонки колового контуру (діаметр 4...6 м) по­казано на рис. 11.16, г. У цій конструкції суміщено несучі і захис­ні функції. Оболонки по довжині складають з окремих елементів завдовжки 3 або 6 м, з’єднуючи їх між собою за допомогою вкле­єних у каркас випусків арматури з наступним замонолічуванням стиків полімербетоном. Фанерну обшивку укрупненого елемента кріплять до просторового каркаса, який складається з поздовжніх і поперечних кільцевих клеєдощатих ребер, з’єднаних між собою н а вклеєних штирях.

1.2.2. Мости

Мости проектують за спеціальними нормами і технічними умо­вами з урахуванням діючого на них навантаження від автомобіль­ного і залізничного транспорту.

Основні конструктивні елементи моста: опори і прольотна спо­руда з в’язями жорсткості. Прольотна споруда включає несучі кон­струкції і проїзну частину, яка складається з системи поперечних і поздовжніх балок та їздового полотна. Залежно від конструкції прольотної споруди розрізняють різні типи мостів.

Балкові мости. При прольотах до 6 м прольотну споруду балко­вих мостів виконують з густо поставлених прогонів з брусів чи ко­лод, укладених безпосередньо на насадки опор; для прольотів до 9 м можуть бути виконані у вигляді складених балок на колодках. Це конструкції будівельного виготовлення.

В разі застосування клеєдощатих або клеєфанерних головних балок у прольотній споруді заввишки h= (1/10...1/15)l довжина прольоту l може досягати 20 м і навіть більше, але в останньому випадку доводиться робити монтажні стики, що ускладнює конст­рукцію. Балки, кількість яких має бути парним, зв’язують по дві в жорсткий, просторовий блок в’язями (рис. 11.17, а).

Проїзну частину виконують у вигляді деревоплити, яку скла­дають з окремих блоків завширшки до 1 м, які кріплять до головних балок глухарями з круглої сталі.

Рис. 1.17. Конструктивні схеми балкових і наскрізних систем мостів:

а та б - балкові мости; в...з — наскрізні системи мостів; 1 —опори моста; 2— клеєфанеркі балки; 3 - йлеефанерні блоки; 4 — деревоплита; 5 — насадки опор.

Блоки виготовляють з дощок на ребро, склеєних по пласті. Оскільки ширина дощок різна (вона чер­гується по 11 і 13 см), утворюється ребриста поверхня плити, що дає добре зчеплення з асфальтобетонним покриттям.

Розроблено збірні прольотні споруди завдовжки /=4...20 м з просторових клеєфанерних блоків заводського виготовлення з до- щатоклеєними і клеєфанерними несучими ребрами (рис. 11.17, б). Ширину блока беруть рівною 1/2... 1/4 ширини прольотної споруди, а висоту блока (1/16...1/20)/.

Наскрізні системи мостів. У підкісних мостах (рис. 11.17, в) під­коси правлять за проміжні опори, що дає можливість збільшити до­вжину прольоту / до 9 м, у ригельно-підкісних (рис. 11.17, г) — до 12 м, в арково-підкісних (рис. 11.17, д) — до 24 м.

Для мостів підвісних систем з їздою по низу (рис. 11.17, е) та шпренгельних з іїздою по верху (рис. 11.17, є) можна застосовува­ти складені балки із стиками по довжині при прольотах до 18 м.

Такі наскрізні системи мостів з колод чи брусів є тимчасовими конструкціями, які створюють на будівельному майданчику з міс­цевих матеріалів. Капітальні мости споруджують з клеедощатих та клеєфанерних балок, що дає можливість збільшувати прольоти мостів підвісної та шпренгельної систем.

Ферми Гау-Журавського (рис. 1.17, ж та з). Ці розкіснІ систе­ми раніше широко бикористовували для спорудження мостів з про­льотами до 60 м. Пояси і перехресні розкоси в цьому випадку роб­лять з дерева, стояки — із стальних тяжів. Вузли вирішують з лобовим упором розкосів у дерев’яну подушку при дерев’яному ниж­ньому поясі або використовують зварний башмак, коли нижній по­яс металевий. Оскільки при такій конструкції вузла розкоси стис­нуті, а зусилля в них при рухомому навантаженні змінює знак, тя­жі під час складання ферм натягуються. Цей натяг зберігається в процесі експлуатації і забезпечує щільність спряжень у вузлах. Ви­сота ферм h= (1,5...1,6)l, а будівельний підйом - (1/300...1/500)l.

Мости системи Гау-Журавського надійні в експлуатації, завдя­ки чому цю систему успішно застосовують і в наші дні. Клеедоща- ті пояси і розкоси дають можливість збільшити довжину панелей і зменшити кількість вузлів.

Автодорожній міст з клеєної деревини прольотом 60 м наскріз­ної системи з перехресними гратами показано на рис. 1.18. Верх­ній пояс сегментного контуру цього моста складається з двох віток перерізом 28X53 см, тимчасом як переріз нижніх поясів 28X33 см. У зазор між вітками заведено двовіткові стояки, між вітками яких у свою чергу заведено розкоси. Це центрує вузли, виконані на на­гелях, і дає можливість уникнути додаткових згинальних моментів у панелях і виникнення в деревині.зусиль упоперек волокон. Попе­речні балки проїзної частини перерізом 28X85 см підвішені у вузлах нижнього поясу на болтах (рис. 1.18, б та в). У площині ни­жніх поясів і вище проїзного габариту в площині верхніх поясів, а також між стояками влаштовано в’язі жорсткості.

Аркові мости. Найпоширеніші схеми аркових мостів показано на рис. 1.19, а...в. Основними несучими конструкціями мостів цієї сис­теми є арки, які можуть бути зроблені у вигляді наскрізних ферм суцільного перерізу з дощок на водостійких клеях. Густо поставле­ні стояки або підвіски дають можливість конструювати поздовжні балки проїзної частини невеликого перерізу. Прольоти аркових мостів можуть досягати 60 м, f/l= (1/4...1/7), h/l= (1/25...1/50). Про­сторова жорсткість забезпечується поперечними вертикальними в'я­зями між стояками або підвісками, горизонтальними поздовжніми в’язями в площині проїзної частини, поздовжніми в’язями між ар­ками.

Комбіновані системи мостів. Ці системи раціональні при вели­ких прольотах мостів (100... 150 м) і являють собою комбінацію гну­чкої арки з фермою (балкою) жорсткості (рис. 1.19, г та д) або гнучкого ланцюга з фермою (балкою) жорсткості (рис. 1.19, е). Розпір у системі арка — ферма доцільно передавати на верхні стис­нуті пояси ферми, центруючи пояси арки в опорних вузлах на верх­ні пояси ферм жорсткості. У системі ланцюг — ферма розпір сприй­мається відтяжками. Для мостів системи арка — ферма (балка)f=(1/5... 1/7)l, h= (1/15...1/20), - для ферм жорсткості і h= (1/20... 1/25)l — для балок жорсткості. Для мостів системи ланцюг - ферма f= (1/8...1/10)/ і /і== (1/15...1/30)/. Під час монтажу мостам на­дають будівельного підйому, який дорівнює 1/500 прольоту. Прос­торову жорсткість прольотної споруди забезпечують поздовжніми горизонтальними в’язями і вертикальними поперечними в’язями між фермами або балками.

    Рис. 11.18. Автодорожній міст наскрізної системи: а - схема моста; б - вузол верхнього поясу; в - те саме, нижнього

Рис. 1.19. Схеми аркових і комбінованих систем мостів: а — аркова система з їздою по верху; б —те саме, з їздою по середині; в — те саме, з їздою по низу; г — комбінована система з гнучкою аркою і фермою жорсткості; д — те саме, з бал­кою жорсткості; є — комбінована система з гнучким ланцюгом; 1 — вертикальні поперечні в я- зі; 2 — горизонтальні поздовжні в’язі; 3— поздовжні в'язі між арками; 4 — портальні в’язі в межах проїзного габариту; 5 — відтяжки.

Дата добавления: 2015-08-10