Витяжні труби

Пластмасові труби зводять на підприємствах хімічної промисло­вості, що пояснюється корозійною стійкістю цих споруд проти аг­ресивних відходів виробництва. Витяжні труби можуть бути завви­шки від 18 до 60 м, а діаметр їх (1/25... 1/50) Н і Можливі схеми труб показано на рис. 11.9. Труби складають з циліндричних елементів, виготовлених з поліефірного склопластику різної товщини. З’єднан­ня виконують або за допомогою стальних фланців, покритих поліефірним склопластиком (коли труба. висока), або за допомогою фланців, що є частиною циліндричних елементів. Фланці одночас­но відіграють роль ребер жорсткості. По висоті труба може бути постійного перерізу або (для більшої стійкості) з нижніми елемен­тами коноїдної форми. Перекинутись від вітряного навантаження трубі не дають відтяжки із стальних канатів у захисній (наприклад, полівінілхлорадній) оболонці або неметалевих канатів. Дуже ви­сокі труби можуть бути оперезані гратчастою конструкцією у виг­ляді постамента в нижній частині або на всю висоту труби.

Способи з’єднання циліндричних елементів труб між собою і з фундаментом показано на рис. 11.10.

Стальні фланці (рис. 11.10, а) захищають пластмасовою обо­лонкою, а болти роблять з нержавіючої сталі. В разі використання неметалевих фланців (рис. 11.10, б) болти можуть бути склоплас­тиковими з АГ-4С або з ДШП-Б.

До фланців кріплять відтяжки та елементи діафрагм гратчастої оперізувальної конструкції.

На рис. 1.11 наведено приклад запроектованої витяжної тру­би 100 м заввишки. Металевий каркас башти має просторову грат­часту конструкцію у вигляді зрізаної тригранної піраміди, а верх­ній ярус — тригранної призми. Площадки правлять за діафрагми і

а б в

Рис. 1.9. Схеми витяжних труб:

а — заввишки 20...25 м; б — заввишки ЗО...35 м; в — заввишки до 60 м

Рис. 1.10 з'єднання елементів труб: а-через стальні фланці, б-безпосередньо між собою.1 -елементи труби 2-стальні кутики, 3-болти,4-пружні прокладки, 5-пластмасса 6-футдамент

Рис. 1.11. Витяжна труба 100 м заввишки: а — схема труби; б - укрупнювальне складання обичайок; в — рухомий стик обичайок, г - монолітний стик обичайок; 1— ущільнення герметиком; 2 — шнур діаметром 20 мм; 3 — скло- матеріал, просочений зв’язуючим.

гарантують просторову жорсткість каркаса. Каркас башти склада­ється з однотипних секцій заввишки 8...12 м, з’єднуваних під час монтажу за допомогою фланців на високоміцних болтах. Пояси,, розпірки та інші стиснуті елементи каркаса башти мають трубчас­тий переріз. Розтягнуті елементи грат роблять з кутиків.

Газовідвідний ствол труби складається з окремих обичайок завдовжки 4 м і діаметром 2 м, з’єднаних між собою за допомогою монолітних і рухомих стиків (рис. 11.11, в та г). Обичайки опира­ються на площадки, а між ними підвішуються на відтяжках до кар­каса башти.

1.1.3. Риштовання, помости, кружала

Риштовання, помости, кружала найчастіше бувають стояково-балкового або стояково-підкісного типу.

Збірно-розбірні конструкції, риштовання, які складаються з ок­ремих стандартних елементів, роблять з окремих плоских секцій або з дрібних об’ємних блоків.

Помости, як поавило, мають плоску горизонтальну робочу пло­щадку (рис. 11.12, а), а кружала — криволінійну (рис. 11.12, б).

Вони гарантують правильну форму споруджуваного об’єкта і сприй­мають монтажні навантаження. Перевагу треба віддавати конст­рукціям, які найменше деформуються від ваги споруджуваного об’єкта і від усушки деревини в з’єднаннях.

Ці вимоги задовольняють за рахунок зменшення числа з’єднань, застосуванням найпростіших і щільних з’єднань, скороченням до мінімуму роботи деревини на зминання впоперек волокон, передаванням зусиль вздовж волокон з підгонкою елементів торець у торець.

Рис. 1.12. Різні типи мостів та кружал: а- поміст для складання металевого моста; б - кружала для зведення метелевого моста.

Конструкції помостів і кружал бувають різні, що пов’язане з ве­ликою різноманітністю споруджуваних за допомогою їх об’єктів (рис. 1.13). Стоякова конструкція риштовань-кружал у невисо­ких спорудах (рис. 1.13, а) складається з великої кількості стоя­ків, розташованих на всьому прольоті.

Підкісна система (рис. 1.13 б) має меншу кількість стояків у прольоті, економічніша, але водночас і складніша. Ще економічнішою є ригельно-підкісна система риштовань-кружал (рис. 1.13, в), але вона більш деформативна. Віялову систему (рис. 11.13, г) з однією чи кількома опорами в прольоті і підкосами, що розходяться від них, застосовують, коли неможливо влаштувати густо поставлені опори. Це роблять, наприклад, у випадку прокладання шляхопроводу над діючими залізничними коліями, застосовуючи для цього аркову систему (рис. 1.13 д).

Рис. 1.13. Схеми риштовань-кружал: а— стоякова конструкція; б — підкосні системи; в — ригельно-підкісна система; г — віялова система; д — конструкція із застосуванням тришарнірної арки.

    Рис. 1.14. Типи кружал: а- для хрестового склепіння; б - для зімкнутого склепіння; в - для купола; 1 - діагональні кружала; 2- те саме, проміжні; 3 - те саме, лобові.

Основними елементами кружал є косяки, які працюють на по­перечне згинання і нормальні зусилля. Виготовляють косяки з до­щок або брусів з криволінійною поверхнею завдовжки від 2 до 3,5 м.

Для будівництва хрестових та зімкнутих залізобетонних скле­пінь кружала виконують з косяків, розташованих відповідно до на­прямку осей циліндричних поверхонь, які перетинаються в цих скле­піннях (рис. 11.14, а та б). Будуючи куполи, косяки встановлюють у радіальних напрямках (рис. 11.14, в). Для гладеньких оболонок по кружалах установлюють суцільну опалубку, а для ребристих покриттів — з коробами для ребер та кілець.

Дата добавления: 2015-08-10