Студопедия
Случайная страница | ТОМ-1 | ТОМ-2 | ТОМ-3
АрхитектураБиологияГеографияДругоеИностранные языки
ИнформатикаИсторияКультураЛитератураМатематика
МедицинаМеханикаОбразованиеОхрана трудаПедагогика
ПолитикаПравоПрограммированиеПсихологияРелигия
СоциологияСпортСтроительствоФизикаФилософия
ФинансыХимияЭкологияЭкономикаЭлектроника

Графіка XVII-XVIII ст.

ГРИГОРІЙ СКОВОРОДА — ПРОСВІТИТЕЛЬ, ФІЛОСОФ, ПОЕТ | ТЕАТРАЛЬНЕ МИСТЕЦТВО | НОВІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОБРАЗОТВОРЧОГО МИСТЕЦТВА ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVI-XVHI ст. | КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКИЙ ПРОЦЕС УКРАЇНИ У XVIII СТ. | ОСВІТА В УКРАЇНІ У XVIII СТ. | АРХІТЕКТУРА Й ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО ДРУГОЇ ПОЛОВИНИ XVIII ст. | Розділ 2. Художня культура України ХУІІ-ХУІІІ ст. | ОБРАЗОТВОРЧЕ МИСТЕЦТВО | АРХІТЕКТУРА | СКУЛЬПТУРА |


Читайте также:
  1. Аналітична частина календарного графіка
  2. Визначення тривалості робіт та побудова календарного графіка.
  3. ГРАФІКА
  4. ГРАФІКА
  5. ГРАФІКА
  6. Графіка — вид образотворчого мистецтва, твори якого є поєднан­ням малюнка і друкованого художнього зображення (гравюра, літо­графія).

стали часом розкві­ту української гравюри та книгодруку­вання.

Найбільшим його центром стала друкарня Києво-Печерської лаври. Там друкувалися твори не лише релі­гійного, а й світського змісту. Початок їм поклали видані 1622 р. ілюстрації до «Віршів на жалосний погреб зацно-го рицера, Петра Конашевича Сагай­дачного» ректора Київської братської школи Касіяна Саковича. На них зоб­ражено гетьмана Сагайдачного на коні (один із найбільш ранніх портретів в українській гравюрі), сцену «Здобуття Кафи» та запорожця з рушницею.

Видатним гравером початку XVII ст. був майстер Ілля. Спершу він працю-вав у Львові, а 1636 р. на запрошення митрополита Петра Могили переїхав до Києва. Він виконав ілюстрації до Біблії, Великого требника Петра Мо­гили, Києво-Печерського патерика.

З другої половини XVII ст. провід­ною графічною технікою стає гравюра на міді (мідьорит) та інших металах. Вона витісняє поширену в XVI - пер­шій половині XVII ст. гравюру на де­реві (дереворит). Відповідно зміню­ється и художній стиль творів, адже гравюра на металі мала більше можли­востей для передання світлотіньового моделювання форм, відтворення повіт­ряного середовища, особливостей різ­номанітних фактур тощо.

Кращими українськими граверами того часу були Олександр (бл. 1640— 1727) та Леонтій (бл. 1630-1710) Та расевичі. Вони досконало володіли технікою мідьориту. Обидва навчали­ся в Німеччині. Олександр Тарасевич привіз до Києва колекцію гравюр і малюнків західноєвропейських мит­ців. Як відомо, за ними вдосконалю­вали професійну майстерність лавр­ські художники. О. Тарасевич керу­вав друкарнею Києво-Печерської лав­ри, виконував ілюстрації до книг, ство­рив низку портретів, зокрема письХ менника Лазаря Барановича.

Леонтій Тарасевич працював у Киє­ві та Чернігові. Він автор багатьох ве­ликих та пишних алегоричних компо­зицій, що були характерними для ху­дожньої культури бароко. Найвищим його творчим досягненням вважають видання в 1702 р. «Києво-Печерського патерика», який містить 40 гравюр ви­датного майстра.

Серед творів талановитого гравера Інокентія Щирського (бл. 1650-1714) привертає увагу теза1 ректорові Київ­ської академії М. Колачинському. В цьому творі поряд з великою кіль­кістю символів є багато цікавих життє­вих деталей, що дають уявлення про зовнішній вигляд «спудеїв» - учнів академії, про старий будинок академії, що не зберігся до наших днів.

На середину XVIII ст. припадає розквіт творчості ще одного яскравого майстра гравюри - Григорія Левиць-кого (бл. 1697-1769), батька славетно­го портретиста Дмитра Левицького. Григорій Левицький досконало володів складною технікою гравюри на міді, з істинним артистизмом виконував тези та ілюстрації до книг.

Українська гравюра кінця XVII— XVIII ст. посідала провідні позиції у Східній Європі, вплинувши на розви­ток цього виду мистецтва в усіх сло­в'янських країнах. Саме через неї до-метровська Росія знайомилася з на-бутками європейської образотворчої культури. Гравюра на крок виперед­жувала інші види образотворчого мистецтва в їх еволюційному поступі до реалістичного відображення дій­сності.

Блискуча епоха українського баро­ко завершилася наприкінці XVIII ст. водночас із знищенням російським са­модержавством Запорозької Січі й ук­раїнської державності. В Україні не було навчальних художніх закладів, які б відповідали тогочасним вимогам. Обдарована українська молодь змуше­на була їхати на навчання до Санкт-Петербурга, де було відкрито Акаде­мію мистецтв. Після навчання україн­ські митці часто залишалися в Росії. Наприклад, творчість таких видатних живописців, як Антон Лосенко, Дмит­ро Левицькии, Володимир Боровиков-ський, вважається надбанням саме ро­сійського мистецтва.

1. Чим було зумовлене підне­сення української культури на початку XVII ст.? Який художній стиль утвердився в українському мистецтві цього періоду?

2. Чим українське бароко від­різняється від західно­європейського? Назвіть пам'ятки архітектури й ар­хітекторів - представників цього стилю.

3. У яких напрямах розвивав­ся український живопис XVII—XVIII ст.? Які риси ба­роко виявилися в ньому?

4. Що таке «парадний пор­трет»? Чим приваблюють вас твори цього жанру XVII—XVIII ст.?

5. Чому, на вашу думку, об­раз Козака Мамая набув великої популярності се­ред українського народу?

6. Що вирізняє мистецтво графіки XVIІ-XVI11 ст.? Назвіть відомих вам май-стрів-граверів.

7. Які тенденції зумовили зміни в українському ми­стецтві наприкінці XVII ст.?


Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 118 | Нарушение авторских прав


<== предыдущая страница | следующая страница ==>
ЖИВОПИС| НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ

mybiblioteka.su - 2015-2024 год. (0.008 сек.)