Образотворче мистецтво. XVII-XVIII ст. - доба розквіту та піднесення української національної культури

XVII-XVIII ст. - доба розквіту та піднесення української національної культури. Саме на цьому етапі Украї­на здійснила потужний якісний прорив у всіх напрямах художньої творчості, небачений від часів Київської Русі. Культурний поступ був тісно пов'яза­ний з посиленням національно-виз­вольної боротьби українського народу за свою державність, необхідністю об­стоювання власних традицій, посилен-

ням ролі козацтва в житті суспільства. На початку XVII ст. провідним куль­турним центром України знову стає ■Київ. Величезну роль у цьому відіграв видатний релігійний і культурний діяч митрополит Петро Могила.

Це був час становлення та утвер­дження стилю українського бароко, який поширився на всі види мистец­тва: архітектуру, скульптуру, живо­пис, графіку, а також музику. В Україну стиль бароко прийшов із Заходу, де він з'явився на сто років раніше. Для українського бароко характерні ті самі зовнішні ознаки, що й для захід­ноєвропейського: динамічність форм, нерівність та розірваність ліній, тяжін­ня до вияву внутрішнього руху та дра­матизму, широке застосування декора­тивних оздоблень, символічних та але­горичних образів. Проте водночас воно має власні духовні витоки. Вирішаль­ний вплив на його формування мали народне мистецтво, народні естетичні \„смаки та ідеали. Прагнення україн­ського народу до самоутвердження попри вкрай скрутні історичні обстави­ни наповнило твори мистецтва життє­радісним, піднесеним настроєм. Цей настрій крізь віки зазвучав у відновле­них святинях - Успенському соборі Києво-Печерської лаври та Михайлів­ському Золотоверхому соборі.

Дата добавления: 2015-07-25