Архітектура та містобудування

Старі міста, відбудовуючись, набува­ли інших архітектурних рис. Невпізнанно змінилися, зокрема, Львів, Дрогобич, Кам'янець, Острог. Виникало багато нових міст. Серед них - Жовква, Броди, Станіслав (тепер Івано-Франківськ), Бережани, Тернопіль, що закладались як фортеці-резиденції магнатів. Сприятливішими для поя­ви нових міст були західноукраїнські землі, більш віддалені від кочового Степу. На Київщині, Брацлавщині, Волині, які за тих часів потерпали від татарських і ногайських нападів, міста здебільшого виникали із за­селенням давніх городищ, коли для будів­ництва міських укріплень використовува­лися вали і рештки оборонних споруд ми­нулих часів. Найголовніше досягнення містобудування тієї епохи - втілення принципу регулярної забудови.

Містобудування 16 - першої половини 17 ст. зазнало відчутного впливу європей­ського Відродження. Особливо яскраво ренесансні риси втілено в західноукраїнських містах.

Провідне місце в архітектурі Відро­дження належить світським будівлям -ратушам, замкам-палацам, житлам мі­щан. Унікальним зразком ренесансного бу­дівництва став ансамбль львівських споруд: будівлі на площі Ринок - будинок Корнякта, Чорна кам'яниця, пам'ятки, пов'язані зі львівським Успенським братством - Успенська церква, каплиця Трьох святи­телів, вежа Корнякта. Авторами цих про­ектів були Павло Римлянин, Войтех Капінос, Амброджо Прихильний, Петро Барбон та ін. Найнаочніше засвідчують ренесансні риси в архітектурі каплиць Боїмів та Камп'янів. Ці пам'ятки оздоблені розкішним різьбленням, у якому поєднуються біблійні сюжети, реалістичні зображення-портрети, витончені орнаменти з виноградних грон і квітів аканта.

Оборонні споруди. Вироблена в попе­редню епоху баштова система укріплень, коли основу фортифікації становили високі й товсті мури, на яких споруджувалися ве­жі, застосовувалася українськими архітек­торами до кінця 17 ст. При цьому міські укріплення часто будували з дерева. Дере­в'яна фортеця була неодмінною ознакою міста на землях Подніпров'я та Лівобереж­жя, де не існувало інших будівельних мате­ріалів. Дерев'яні захисні споруди мав тогочасний Київ. В оборонній архітектурі застосовувалися й нові способи будівництва. По-іншому зводили захисні мури: вони стали нижчими, проте значно ширшими. Винахо­дом тих часів були бастіонні укріплення, У 16 ст. внаслідок будівельних робіт нових обрисів набув славнозвісний Луцький за­мок. Було перебудовано й замок є Острозі. Протягом 16 - початку 17 ст. перебудову­валась і Кам'янець-Подільська фортеця. її обклали каменем, звели нові вежі. Слави нездоланних фортець у 17 ст. зажили замки-бастіони у Бродах та Бережанах.

Замки у Збаражі, Золочеві й Підгірцях поєднують риси оборонної архітектури з палацовою. Оборонні палаци - так нази­вають подібні споруди - здебільшого бу­дувалися для відпочинку магнатів-воєначальників. Потреби оборони враховувалися також під час будівництва культових спо­руд. Великі монастирі подекуди набували вигляду справжніх фортець, захищених міцними мурами з вежами-бастіонами. Такими, зокрема, є Троїцький монастир у Межиріччі під Острогом, Успенський Почаївський монастир. До оборони при­стосовувалися й окремі храми, як, приміром, П'ятницька церква у Львові, Успенська церква А. Киселя в с. Низкиничі на Волині.

Дата добавления: 2015-07-25