Клініка.

Виокремлюють 4 основних синдроми ГВ:

1. шкіряний;

2. суглобовий;

3. абдомінальний;

4. нирковий.

До тяжких ускладнень ГВ відносять розвиток гломерулонефриту з формуванням ХНН та інвагінації, перитоніту.

Провідним у встановленні діагнозу є шкірний геморагічний синдром, який спостерігається в усіх хворих. Шкірні висипання, як правило, є першим проявом ГВ, хоч у ряді випадків вони з’являються на фоні суглобового або абдомінального синдрому. Висипання – дрібноплямисті крововиливи, рідше петехії, іноді плямисто папульозні елементи, які в динаміці перетворюються на геморагічну пляму. Висипання розміщуються симетрично на стопах, гомілках, стегнах, сідницях, розчинальній поверхні передпліч та плечей. Тільки в тяжких випадках поширюється на тулуб, обличчя, іноді має тенденцію до злиття з некрозами. Характерна риса шкірного синдрому - хвилеподібність висипів.

Другим за частотою є суглобовий синдром. Ураження суглобів мають симетричний характер. Переважно уражаються колінні, гомілкостопні, променезап’ясткові й ліктьові суглоби. Біль, набряк та обмеження руху суглобів зберігаються впродовж 2-3 днів. Суглобовий синдром також може мати хвилеподібний перебіг. Абдомінальний синдром є третім за частотою виникнення. Клінічно виявляється болем у животі, блюванням, іноді - шлунково-кишковою кровотечею. Біль має нападоподібний характер, не має чіткої локалізації, може супроводжуватись нудотою, блюванням, почастішанням випорожнення, меленою.

Нирковий синдром зустрічається при генералізованих формах та з’являється частіше на II-IV тижні захворювання. У переважної частини хворих відмічається помірна протеїнурія з мікрогематурією. У 20% випадків з формуванням гломерулонефриту, з розвитком у 5% випадків хронічної ниркової недостатності.

За перебігом захворювання розрізняють:

- гостре (4-5 тижнів)

- підгостре (6-12 тижнів)

- затяжне (3-8 місяців)

- рецидивуюче (поворот хвороби після клінічного одужання проміжками полегшення до 1 міс. і більше)

- хронічне (неперервний хвилеподібний перебіг хвороби протягом 9 місяців – 1 року і більше за світлими проміжками не більше одного місяця).

I ступінь активності патологічного процесу (мінімальна) – Стан хворого майже не змінюється, темпетатура тіла нормальна або субфебрильна. На шкірі – невелика кількість висипів. Хворі скаржаться на летючий характер болю у суглобах, іноді у м’язах, абдомінальний синдром відсутній. Судини інших органів та систем уражаються дуже рідко. Зміни у периферійній крові переважно відсутні або незначні.

II ступінь активності – загальний стан середньої тяжкості, температура

тіла може підвищуватися до 38˚С, діти скаржаться на загальну слабкість, головний біль, біль у суглобах та їх припухлість. Висипи на шкірі численні, можливі ангіоневротичні набряки. Відмічаються прояви абдомінального синдрому: нудота, блювання, почастішання випорожнення, іноді з кров’ю, біль у животі, часом - нестерпний. У периферійній крові відмічається лейкоцитоз від 10·10⁹/л і вище, нейтрофільоз зі зрушенням вліво, еозинофілія, ШОЕ збільшена до 20-40 мм/г; диспротеїнемія, помірне скорочення часу зсідання.

III ступінь активності – загальний стан хворого тяжкий, скарги на слабкість, головний біль, нудоту, виникає багаторазова блювота з кров’ю, криваві неодноразові випорожнення. Пурпура на шкірі має зливний некротичний характер. Можливі серцево-судинні розлади. Приєднується гематурія. Усі лабораторні показники значно змінені. Час зсідання крові може бути меньше однієї хвилини.

Дата добавления: 2015-07-25