Коріння української музичної та театральної культури сягає сивої давнини, коли територію сучасної України населяли східнослов'янські племена. Історичні джерела свідчать, що наші предки ще в дохристиянські часи мали різноманітні музичні інструменти, обрядові традиції та багатожанровий фольклор. Давні слов'яни вміли грати на гуслях, лютні, сопілці, буйних Культові відправи супроводжувались хоровим співом, танцями й хороводами під акомпанемент музичних інструментів.
Основу духовної культури будь якого народу становить усна народна творчість, що завжди вирізняється національною самобутністю й неповторністю. Не випадково кажуть, що фольклор - це душа народу. Відмітною рисою фольклору є синкретизм: поетичні тексти або співають, або виголошують з певною інтонацією, мімікою, жестами в супроводі музики й танців.
Народні пісні, хороводи та ігри виконувалися відповідно до псиної пори року і здавна складалися в календарно-обрядові цикли. До архаїчних фольклорних форм належать також родин но-обрядові пісні. Усі ці музично-поетичні зразки не записувалися, а усно передавалися від покоління до покоління, варіювалися й видозмінювалися.
У піснях, що дійшли до нашого часу, збереглися архаїчні елементи: надто вузький діапазон мелодій-поспівок, уживання в текстах імен передхристиянських божеств («Ладо») тощо.
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 79 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| ОСОБЛИВОСТІ ЯЗИЧНИЦЬКИХ ВІРУВАНЬ І ПАНТЕОНУ БОЖЕСТВ | | | КАЛЕНДАРНО-ОБРЯДОВІ ПІСНІ |