Лікування ДТЗ

Консервативне:

1. Тиреостатичні препарати (мерказоліл, тіамазол, метізол, тірозол)

2. Бета-адреноблокатори (анаприлін, пропранолол).

3. При досягненні еутиреозу комбінована терапія: тіонаміди і Л-тироксин.

4. Глюкокортикоїди (при важкому перебізі).

Оперативне (покази: важкі ускладнення медикаментозного лікування, неефективність консервативної терапії, токсична аденоима щитовидної залози).

Тиреотоксичний криз – це ускладнення ДТЗ, яке може розвинутись на фоні стресу, інтеркурентного захворюванння, фізичної напруги, після струмектомії, якщо операція проводиться без досягнення компенсації захворювання.

Клініка: загострення всіх симптомів тиреотоксикозу. Характерна гіпертермія, блювота, рясне потовиділення, гостра серцева недостатність, рухове занепокоєння або адинамія, різке порушення поведінки (до психозу), галюцинації, що змінюються загальмованістю, втратою свідомості, а потім комою. Хворі помирають від гострої серцевої недостатності або недостатності наднирникових залоз.

Лікування кризу:

1. Тіонаміди (мерказоліл тощо) – 40-80мг/добу (перорально, через назогастральний зонд або ректально).

2. Для пригнічення секреції тиреоїдних гормонів через годину після дачі тіонамідів вводиться 1% розчин Люголя внутрішньовенно крапельно або в клізмі.

3. Глюкокортикоїди у зв’язку із гіпофункцією наднирникових залоз (преднізолон 2-6мг/кг).

4. При зниженні артеріального тиску – мінералокортикоїди – флудрокортизон.

5. Β-адреноблокатори 2 мг/кг на добу перорально 3-6 разів на добу або в/в повільно.

6. Седативні препарати (діазепам, аміназін, дроперидол). У важких випадках може бути застосований наркоз.

7. Показані десенсибілізуючі препарати – супрастін, піпольфен.

8. При вираженій гіпертермії використовують фізичні методи охолодження. При неефективності – амідопірин або контрікал, як антогоністи протеаз, або анальгін.

9. З метою регідратації та детоксикації – внутрішньовенно або ректально вводяться глюкозо-солеві розчини (1:1).

10. Серцеві глікозиди застосовуються при стійкій тахікардії, що не знімається застосуванням β-адреноблокаторів.

11. Великі дози вітамінів (С і групи В).

12. Постійна оксигенотерапія.

13. Для покращення мікроциркуляції – розчин альбуміну, плазма крові, реополіглюкін.

14. Для профілактики інфекццій – антибіотики широкого спектру.

15. Лікування тиреотоксичного кризу проводять до повного усунення клінічних і метаболічних проявів. Якщо протягом 24-48 годин стан хворого не поліпшується рекомендується плазмофорез, перитонеальний діаліз, гемосорбція.

1)Лімфогранулематоз, ІІІВ. Основою діагностики лімфогранулематозу є виявлення клітин Березовського-Штернберга в біоптаті уражених лімфовузлів.

2)На початку захворювання зміни можуть бути зі сторони у сіх ростків як в сторону стимуляції так і депресії кісткового мозку. В термінальній стадії – тотальна аплазія кісткового мозку. Бластемія відсутня. Бласти в мієлограмі в межах норми.

Дата добавления: 2015-07-25