Завдання №33.

Відповідь к завданню №33. У ліпідограмі значне підвищення рівня загального холестерину, ЛПНЩ, ТГ; нормальний ЛПВЩ; значно підвищень коефіцієнт атерогенності. Приймая до уваги клінічну ситуацію необхідно термінове призначення дієти, ліпідознижуючої терапії (статини, фібрати).

33.А ВІДПОВІДЬ

1. 1. НЦД з кардиальним синдромом, лабільний перебіг, вегетативно-судинний криз.

2. Гіперкинетичний, аритмічний, респіраторний, астенічний, невротичний, вегетативних розладів та вегетативно-судинних кризів (панічних атак).

3. Тахі-, брадікардія, надшлуночкові, рідко шлуночкові ектрасистоли, міграція водія ритму, синоатріальна блокада, порушення процсів реполярізації.

34 ВІДПОВІДЬ.

1. Гострий дифузний постгрипозний міокардит. Пароксизми надшлуночковї тахікардії.

2. Кардіомегалія, зсув вліво та послаблення серцевого поштовху, приглушенність тонів серця, систолічний шум, ритм «галопу».

3. Вагусні проби: штучна блювота, проба Чермака-Герінга, проба Вальсальви.

35. ВІДПОВІДЬ.

1. Синкопальний стан рефлекторного (синокаротидний) походження.

2. Добовий моніторинг АТ, ЕКГ, рівня глюкози крові.

3. Антигіпертензивні, бета-адреноблокатори, сахарознижувальні, діуретики.

36. ВІДПОВІДЬ.

1. ІХС: Безбольова форма. СН ПА, ФК Ш.

2. Неадекватність розширювального резерву коронарних артерій, дестабілізація атеросклеротичної бляшки.

3. Бета-адреноблокаторам, дезагрегантам, ліпідознижувальним.

37. ВІДПОВІДЬ.

1. Раптова клінічна коронарна смерть з успішною реанімацією.

2. Зупинка серцевоі діяльності тахісистолічна (фібріляція шлуночків, шлуночкова пароксизмальна тахікардія), брадисистолічна (виражена брадикардія, заситолія)

3. Визначення маркерів некрозу: КФК, АСТ, тропоніни.

38. ВІДПОВІДЬ.

1. ІХС: післяінфарктний крупновогнищевий та дифузний атеросклеротичний кардіосклероз. СН П В, ФК 1У, систолічний варіант, декомпенсована. Шлуночкова екстрасистолія.

2. Про наяність кардіомегалії (ділятація), систолічної дисфункції лівого шлуночка, декомпенсованої.

3. Діуретики під котролем рівня калію, приймая до уваги наявність шлуночкових екстрасистол.

39. ВІДПОВІДЬ.

1. Тромбофлебіт лівої гомілки. ТЕЛА. Гостре легеневе серце, декомпенсоване.

2. Розвиток інфаркту лівої легені.

3. Емболектомія, встановлення кава-фільтру.

40. ВІДПОВІДЬ.

1. Гіпертонічна хвороба Ш ст, 3 ступеню, риск 1V. Гіпертензивний криз 1 типу, гостра серцева недостатність, 2 клас. ІХС: постінфарктний кардіосклероз.

2. Класифікація Т. Киллип: 1 клас – ознаки дисфункції лівого шлуночка не визначаються; 2 клас – діастолічний ритм галопу, помірний чи середньоважкий застій у легенях, вислуховуються вологі хрипи (менше 50% поверхі легень); 3 клас – важкий набряк легень з вираженими вологими хрипами (більше 50% поверхні легень); 4 клас – шок.

3. Активація САС, РААС, збільшення синтезу ендотелину-1, тромбоксану, зменшення синтезу оксиду азота, протацикліну; зниження скоротливої здатності лівого шлуночка; підвищення гідростатичного тиску в легеневих капілярах.

41. ВІДПОВІДЬ.

1. Негоспітальна правобічна крупозна пневмонія Ш категорії, середньої важкості.

2. Ущільнення легеневої тканини (стадії червоного та сірого опічениння); розвиток парапневмонічного плевриту.

3. Емпірична, ступінчата терапія з використанням бета-лактамів (амінопеніцілини, захищені амінопеніцілини 2-3 доби внутрішньовенно, потім перорально).

42. ВІДПОВІДЬ.

1. 1.Синдроми: м’язово-суглобовий, ураження шкіри, лімфоаденопатії, лихоманки, артеріальної гіпертензії, кардіомегалії, пневмопатії, гепато-спленомегалії, значного схуднення.

2. Системний червоний вовчак, хронічний перебіг, загострення.

3. Розвиток люпус-нефриту, підгострий варіант перебігу, що може ускладнитися нирковою недостатністю.

43. ВІДПОВІДЬ.

1. 1.Синдром шкіряних (почервоніння, свербіж, еритема та набряк) та м’язових (біль самостійна та при пальпації у проксимальному регіоні плечового та стегнового поясу) уражень.

2. Первинний ідіопатичний дерматополіміозит, маніфестна стадія, з ураженням м’язів верхніх та нижніх кінцівок.

3. Визначення рівня креатинкінази та альдолази у сироватці, змін електроміограми та при біопсії шкіряно-м’язової ділянки.

44. ВІДПОВІДЬ.

1. Вузликовий поліартеріїт, класичний варіант, гострий перебіг.

2. Молодий вік хворого, полісиндромність та поліорганість уражень з ведучими проявами васкуліту, еозинофілія крові.

3. З персистенцією віруса гепатиту В; сприяючі фактори – перенесені інфекції, введення лікарських препаратів, вакцин, сироваток, інтоксикації, надмірні інсоляції та переохолодження.

45. ВІДПОВІДЬ.

1. Ахалазія кардії. Для встановлення стадії захворювання необхідні додаткові дослідження.

2. Рентгенконтрасне дослідження стравоходу та шлунка, ендоскопічне дослідження, фармакологічні проби (з ацетилхоліном, нітрогліцеріном).

3. Консервативні методи – дрібне харчування з виключенням гострих, пряних блюд, алкоголю, виключення паління; психічний комфорт; нітропрепарати, блокатори кальцієвих каналів, прокінетики, седативні, вітаміни гр.В, фізіотерапія. При неефективності - пневмокардіоділатація, хірургічне лікування.

46. ВІДПОВІДЬ.

1. 1.У хворого синдром глоточної дисфагії невстановленного походження.

2. Нейро-м’язова, мозкова патологія.

3. Пневмокардіоділятація неефективна.

47. ВІДПОВІДЬ.

1. У хворого мабуть має місце аневрізматичне розширення судини чи атипове положення судини із стисненням стравоходу.

2. Ендоскопічне дослідження стравоходу, ангіографічні, ультразвукові дослідження судин верхньої половини тіла, КТ, МРТ шії, органів грудної клітини.

3. Розвиток запального процесу у стравоході, малігнізація, прорив аневрізми у стравохід і профузна кровотеча.

48. ВІДПОВІДЬ.

1. Синдроми шлунково-стравоходного рефлюксу та рефлюксної хвороби.

2. Метод дозволяє визначити: тонічний тиск у нижньостравохідному відділі; рівень внутрішньостравохідного рН; загальну кількість епізодів гастростравохідного рефлюксу за добу та їх тривалість; характер скорочень стравоходу.

3. Прямою дією володіють: аспірин, НПЗП, солі калію, сульфат заліза, глюкокортикостероїди. Опосередкованою дією володіють: теофілін, нітрати, БКК, бензотіазепіни, трициклічні антидепресанти, допаминергічні та антихолінергічні препарати.

49. ВІДПОВІДЬ.

1. Гастроезофагеальна-рефлюксна хвороба (виразковий варіант?)

2. Розвиток стенозу, перфорації, стравоходу Баррета, малігнизація.

3. Ендоскопічне, рентгенологічне з контрастуванням, ендостравохідне моніторування.

50. ВІДПОВІДЬ.

1. У зв’язку із гастро-езофагеальним рефлюксом розвиток ГЕРХ.

2. Езофагогастродуоденоскопія, зондове моніторування стравоходу.

3. Протикислотні (інгібітори протонової помпи, обволакуючі), прокінетики.

51. ВІДПОВІДЬ.

1. Ан.калу на приховану кров, виявлення хелікобактер пилорі (інвазивними чи неінвазивними методами), загальний ан.крові.

2. Проведення курсу противохелікобактерної терапії з використанням 4 препаратів (інгібітор протонової помпи,вісмут субцитрат, амокицилін, кларитроміцин) на протязі 7 днів; на протязі 4-6 тиж. Призначення препаратів, що пригничують продукцію соляної кислоти, антацидів, гастроцитопротекторів, репарантів, прокінетиків.

3. Кроваве блювання, дьогтеподібне випорожнення, позитивна реакція Грегерсена, симптоми гострої крововтрати, в аналізі крові зменшення гемоглобіну, кількості еритроцитів, гематокриту, при ургентній ЕГДС – наявність у кратері виразки судини, яка кровоточить.

52. ВІДПОВІДЬ.

1. Клінічна картина свідчить про порушення прохідності пілорічного каналу: розвиток пілоростенозу.

2. Виразкова хвороба 12-палої кишки, хронічний перебіг. Пілоростеноз внаслідок рубцової деформації пілорічного каналу, декомпенсований. Susp. рак.

3. На етапі спеціального обстеження – боротьба з зневодненням, електролітними порушеннями, інтоксикацією. Далі – оперативне лікування.

53. ВІДПОВІДЬ.

1. Погіршення викликано розвитком шлунко-кишкової кровотечі.

2. Контроль ЧСС, АТ, гематокриту, ЦВТ, ургентна ЕГДС.

3. Необхідна ургентна госпіталізація.

54. ВІДПОВІДЬ.

1. Клінічна картина дозволяє висказати підозру щодо раку шлунка, ускладненого кровотечею.

2. Рентгендослідження з контрастуванням, ЕГДС з біопсією, КТ черевної порожнини.

3. САТ/ЧСС= 90/90=1. Це свідчить про об’єм крововтрати не ›500 мл.

55. ВІДПОВІДЬ.

1. Хронічний гастрит А, загострення.

2. Первинний чи вторинний хронічний панкреатит з зовнішньосекреторною недостатністю, загострення.

3. Секреторна функція шлунка:фракційне шлункове зондування з визначенням об’єму секреції, дебіт-час НСl, пепсину (базальна, стимульована); рН-метрія інтрагастральна. Секреторна функція підшлункової залози: визначення ферментів у сечі (діастаза), крові (амілаза), дуоденальному вмісті, розгорнута копрологія (креаторея, амілорея, стеаторея).

56. ВІДПОВІДЬ.

1. Хронічний холецистит з перевагою запального процесу, загострення.

2. Георгієвського-Мюсі, Кера, Мерфі, Ортнера.

3. УЗД, дуоденальне фракційне зондування, холецистографію.

57. ВІДПОВІДЬ.

1. Провідний синдром – гепаторенальний. Критерії: азотемічна енцефолопатія, гіперкаліємія.

2. Розвиток функціональної ниркової недостатності внаслідок порушення кровообігу, переразподілу крові у нирках, зменшенню швидкості клубочкової фільтрації.

3. Цироз печінки, криптогенний, компенсований, неактивна фаза, з позапечінковими проявами (гепаоренальний синдром).

58. ВІДПОВІДЬ.

1. Первинний біліарний цироз печінки, хронічний перебіг, активна фаза, печінково-клітинна недостатність.

2. Синдром печінково-клітинної недостатності (зниження рівня альбумінів, протромбінового індексу, холестерину)

3. Про наявність внутрішньопечінкового холестазу.

59. ВІДПОВІДЬ.

1. Гостра токсична гепатопатія внаслідок вживання чотирьоххлористого вуглецю.

2. Гостра токсична дистрофія печінки, наркотичний стан.

3. Про зменшення печінки внаслідок атрофічного процесу.

60. ВІДПОВІДЬ.

1. ТЕЛА, кардіогений (больовий) шок.

2. ЕКГ, ЕхоКГ, рентгенографію, КТ органів грудної порожнини, коагулограму.

3. ЕКГ – наявність S1 QШ, депресія ST П-Ш, від’ємний Т Ш, можливі ознаки блокади правої гілки пучка Гіса; ЕхоКГ – гостре розширення порожнини правого шлуночка та передсердя (збільшення КДО), гіпокінез стінок правого шлуночка; рентгенографія – при значимій тромбоемболії можливі однобічне розширення корня легені, його «обрубленість», високе стояння куполу діафрагми на боці ураження.

61. ВІДПОВІДЬ.

1. Хронічне обструктивне захворювання легень, Ш ст., загострення. Емфізема легень.

2. Дихальна недостатність Ш, хронічне легеневе серце, декомпенсоване, СН П Б, ФК 1У. Хронічна альвеолярна гіпоксия, гіпоксемія, рефлекси Ейлера-Лілестрандта та Кітаєва, легенева гіпертензія, гіпертрофія та ділятація правого шлуночка та передсердя, підвищення ЦВТ.

3. Гіпертрофія правого шлуночка та передсердя, порушення процесів реполярізації, блокада правої гілки пучка Гісу.

62. ВІДПОВІДЬ.

1. Гострий лівобічний ексудативний плеврит. ДН 1 ст.

2. Інтенсивне гомогенне затемнення лівого гемітораксу у нижніх відділах з косою верхньою межею, зсув органів середостіння вправо.

3. Найбільш імовірно отриман ексудат з питомою вагою більше 1.015, вмістом білка більш 30 г/л, з позитивною пробою Рівальта, з великою кількістю нейтрофільних гранулоцитів при цитологічному дослідженні.

63. ВІДПОВІДЬ.

1. Гострий (парапневмонічний?) сухий (фібринозний) плеврит правобічний. ДН 1 ст.

2. Додатковий шум – це шум тертя плеври, який має зв’язок з фазами дихання, двухфазний, зникає при затриманні дихання, посилюється при натисканні фонендоскопом на грудну клітину.

3. Шум тертя перикарду має зв’зок з роботою серця, вислуховується під час систоли та діастоли, не зникає при затриманні дихання.

64. ВІДПОВІДЬ.

1. Хронічний бронхіт (пильовий), емфізема легень. Раптовий пневмоторакс ускладнений кровотечею у ліву плевральну порожнину з розвитком гемо-пневмоторакса. ДН.

2. Зменшення дихальної поверхні легень внаслідок їх колапсу повітрям та кров’ю. Зникнення тимпаніту над простором Траубе пов’язане із накопиченням рідини у лівій плевральній порожнині.

3. Госпіталізація у відділення торакальної або загальної хірургії.

65. ВІДПОВІДЬ.

1. Негоспітальна пневмонія зліва ускладнена абсцесом.

2. Зліва на тлі інфільтрації легеневої тканини порожнина округлої форми з горизонтальним рівнем у середині. Виражені зміни запального характеру.

3. Абсцес легені; кавернозний туберкульоз; рак легені з розпадом; киста легені, що нагноїлась.

66. ВІДПОВІДЬ.

1. Правобічна абсцедуюча пневмонія середньої тяжкості на тлі імунодефіциту.

2. В аналізі крові: анемія, лейкопенія, зсув гемограми вліво, токсигена зернистість у нейтрофілах, прискорення ШОЕ. Харкотиння гнійного характеру, можливі домішки крві, при мікроскопії – багато лейкоцитів, еластичні волокна, еритроцити, велика кількість Гр+, Гр- мікрооганізмів, гриби.

3. СНІД, інфекційний ендокардит, сепсіс, абсцеси різної локалізації.

67. ВІДПОВІДЬ.

1. Нозокоміальна лівобічна крупозна пневмія, середньї важкості, ускладнена абсцедуванням, ексудативним плевритом (емпієма плеври?) ХОЗЛ, 2 ст. ДН 2 ст.

2. Це ексудативний парапневмонічний плеврит або приймая до уваги стан хворого через 6 діб – прорив абсцесу з розвитком емпієми плеври.

3. На першому етапі – нераціональна антибіотикотерапія, несвоєчасний її початок, імунодефіцитний стан у хворого, висока вірулентність, антибіотикорезистентність мікрофлори.

68. ВІДПОВІДЬ.

1. Бронхіальна астма, 1 ст., інтермітуюча, загострення.

2. Визначення стану бронхіальної прохідності на протязі доби; поліпшення бронхіальної прохідності після вживання бронхолітиків, може бути повною (поліпшення на 15% і більше) і неповною (поліпшення менш ніж на 15%); різні показники бронхіальної прохідностї на протязі доби(різниця більш ніж 20 %).

3. Показані бронхолітики короткої дії із групи селективних бета-2 адреноміметиків (сальбутамол, фенотерол) за потребою.

69. ВІДПОВІДЬ.

1. Бронхіальна астма ст?, загострення.

2. Астматичний стан, 1 стадія. Перенесена ГРВІ, прийом аспірину, ампіциліну.

3. Призначення бронхолітиків доцільне після відновлення бронхіальної прохідності на фоні введення внутрішньовенно ГКС.

70. ВІДПОВІДЬ.

1. Росповсюджені набряки у поєднанні із сечовим синдромом можуть бути проявами нефротичного синдрому.

2. Посилення, деформація, «комірчастий» характер легеневого малюнку в нижньо-базальних відділах, ознаки перибронхіальної інфільтрації.

3. Бронхоектатична хвороба, загострення. Вторинний амілоїдоз з ураженням нирок, нефротична стадія, серця

71. ВІДПОВІДЬ.

1. Різне наповнення пульсу на променевих артеріях – pulsus differens – внаслідок стиснення лівої підключичної артерії збільшеним лівим передсердям; різна частота – pulsus dificans – обумовлена фібриляцієй передсердь, тахіаритмієй шлуночків у зв’язку з чим частина пульсових хвиль не доходить до періферічних сосудів.

2. Зубці Р відсутні, комплекси шлуночкові слідують нерегулярно, ознаки гіпертрофії лівого передсердя та правого шлуночка.

3. Ревматична хвороба серця:комбінована мітральна вада з перевагою стенозу. Фібриляція передсердь, постійна форма. СН ПБ, систолічний варіант, ФК 1У.

72. ВІДПОВІДЬ.

1. Синдроми: артеріальної гіпертензії, диспластичного ожиріння, гіперкортицизму.

2. Хвороба Іценко-Кушинга внаслідок черепно-мозкової травми.

3. Визначення рівна АКТГ, 17-ОКС, 11-ОКС; фармакологічні прои з метапіроном, дексаметазоном; рентгенографія черепа, КТ, ЯМР томографія головного мозку.

73. ВІДПОВІДЬ.

1. Тяжка артеріальна гіпертензія у молодого хворого, що супроводжується ураженням органів – мішеней, м’язів, гіпокаліємієй, збільшенням? правої нирки.

2. Первинний гіперальдостеронізм (синдром Конна).

3. Електроліти, глюкоза, альдостерон, ренін крові; УЗД, КТ, МРТ нирок та наднирників; проби з спіронолактоном, каптоприлом, хлорідом натрію.

74. ВІДПОВІДЬ.

1. Тяжка артеріальна гіпертензія з юнацьків років, рефрактерна до антигіпертензивної терапії, з ураженням органів – мішеней та ускладненнями, що супроводжується симпатикоадреналовою активністю, розвитком симпатикоадреналового криза.

2. Феохромоцитома, стабільний перебіг. Адреналосимпатикотонічний криз.

3. Загальний аналіз крові, глюкоза крові на висоті криза, катехоламіни крові, у добовій сечі або ВМК; внутрішньовенна урографія, КТ, МРТ нирок та наднирників; фармакологічні проби з гістаміном, реджитином або тропафеном.

75. ВІДПОВІДЬ

1. Кардіалгії (стенокардія); гіперглікемії (спрага, сухість, свербіж шкіри, зниження тургору, висока гіперглікемія); кетоацидозу (нудота, блювота, біль у животі, висока ацетонурія, голосливе дихання, ароматичний запаз повітря, що видихається); Q інфаркту міокарда; серцевої недостатності (тахікардія, гіпотонія, кардіомегалія, ритм галопу).

2. ІХС: гострий Qпередньо-перетинковий, верхівковий інфаркт міокарду. СН П, лівошлуночкова, систолічний варінт, ФК Ш. Цукровий діабет П тип, інсулінозалежний, декомпенсований, діабетичний кетоацидоз, стан прекоми.

3. Дихання Куссмауля, що має розвиток при ацидотичних станах.

76. ВІДПОВІДЬ.

1. Перенесена ГРВІ, відсутність тривалого контролю за показниками глікемії, глюкозурії.

2. Цукровий дібет 1 типу, інсулінзалежний. Декомпенсація, кетоацидотичний стан 1 ст.

3. Глікемію вище 14 ммоль/л, глюкозурію, гіперацетонемію, ознаки метаболічного ацидозу, у загальному аналізі крові – нейтрофільний лейкоцитоз, підвищення гематокриту.

77. ВІДПОВІДЬ.

1. Цукровий діабет 1 типу, інсулінзалежний, декомпенсація: гіпоглікемічна кома.

2. Гіпеглікемія (менш 3,0ммол/л, аглюкозурія, відсутність ацетону у сечі.

3. Відчуття голоду, виражена загальна слабкість, пітливість, блідість або почервоніння шкіряних покровів, трясця, тонічні та клонічні судоми, втрата свідомості.

78. ВІДПОВІДЬ.

1. Хронічне захворювання нирок. ХНН 1 ст.

2. Головні два механізми: азотемічна інтоксикація, порушення утворення ендогених еритропоетинів.

3. Перенесений дифузний гломерулонефрит (у дитинстві часті ангини, нефрітичний варінт сечового синдрому).

79.ВІДПОВІДЬ.

1. Вторинний (на тлі ДГПЗ) хронічний піелонефрит, гіпертензивна форма, загострення. ХНН 1 ст.

2. Посів сечі, антибіотикограма; КЛС; загальний білок крові, протеїнограма; УЗД нирок, сечовивідних шляхів; внутрішньовенна урографія., консультації уролога, офтальмолога.

3. Тактика – проведення раціональної антибактеріальної, протизапальної, антигіпертензивної, дезінтоксикаціонної терапії. Стратегія – хірургічне лікування ДГПЗ, при необхідності використання методів позаниркового очищення крові.

80. ВІДПОВІДЬ.

1. Тяжка, рефрактерна до терапії артеріальна гіпертензія, що розвинулася у хворого у похилому віці, ускладнена ураженням органів-мішеней, на тлі дисліпідемії, при наявності систолічного шума при аускультації зони ниркових артерій

2. Атеросклероз ниркових артерій.Вазоренальна артеріальна гіпертензія, 2 ст, тяжка ступінь, риск 4. ІХС: післяінфарктний кардіосклероз. Стан після АКШ.

3. УЗД нирок, допплер дослідження аорти, ниркових артерій, ангіографія.

81. ВІДПОВІДЬ.

1. Дифузний токсичний зоб Ш ст, тяжкий тиреотоксикоз. Тиреотоксичний криз.

2. Про наявність гіперсимпатикотонії. Симптоми Кохера, Грефе, Мебіуса, Еллінека, Розенбаха, Боткіна.

3. Рівень Т 3, Т 4, ТТГ, ЗБЙ, титр антитіл до тиреоглобуліну, ліпіди крові, УЗД, КТ щитоподібної залози.

82.ВІДПОВІДЬ.

1. Синдром гіпотиреозу. Гіпотиреоз невстановленої етіології, змішаний варіант

2. Уроджений та надбаний. Первинний, вторинний, третинний. Субклінічна та клінічна форми (легкий, середній, тяжкий пребіг).Клінічні варіанти: набряковий, шлунково-кишковий, серцево-судинний, нерво-психічний, кістково-суглобовий, анемічний, парадоксальний, постклімактерічний, змішаний. Компенсований, субкомпенсований, декомпенсований. Неускладнений. Ускладнений.

3. Перенесені тиреоідити, аутоімунний тиреоідит

83. ВІДПОВІДЬ.

1. Дифузний токсичний зоб, Ш ст, тиреотоксикоз середньї важкості.

2. Недостатня доза мерказолілу. При середній важкості необхідно призначати 40-50 мг на добу. Не призначали бета-адреноблокатори, тиреоідин.

3. Тиреотоксичний криз – тяжкий стан, що загрожує життям хворому, проявляється вираженим загостренням симптомів тиреотоксикозу.

84. ВІДПОВІДЬ.

1. Діабетичні мікро-, макроангіопатії, нейропатія нижніх кінцівок.

2. Цукровий діабет П типу. Діабетична мікро-, макроангіопатія, нейропатія нижніх кінцівок, переважео справа. Діабетична стопа справа.

3. Реовазографія, допплерографія, ангіографія судин нижніх кінцівок, єлектротермометрія шкіри нижніх кінцівок.

85. ВІДПОВІДЬ.

1. Ведучий синдром нефропатії у поєднанні з проявами інтоксикації.

2. Цукровий діабет П типу, інсулінозалежний. Діабетична нефропатія, стадія ХНН.

3. Прояви інтоксикації (слабкість, нудота, зниження апетиту), анемії (блідість, слабкість, кардіомегалія, глухість тонів), артеріальна гіпертензія, брадикардія. Зниження гемоглобіну, еритроцитів, підвищення рівня креатинину, сечовини, калію. Зменшення клубочкової фільтрації, канальцевої реаборбції. При УЗД – зменшення розмірів нирок.

86. ВІДПОВІДЬ.

1. ІХС: гострий Q інфаркт міокарду нижньої локалізації. Цукровий діабет П типу?

2. При цукровому діабеті високий ризок розвитку макро-, мікроангіопатій судин серця, порушень у системі згортання крові, ліпідного складу крові, розвитку дистрофії міокарда.

3. Підвищення рівня загального холестерину, холестерину ЛПНЩ, тригліцеридів, зниження рівня холестерину ЛПВЩ.

Дата добавления: 2015-07-21