Представництво в МПрП.

Представництво — це структурно відокремлена частина юридичної особи. Представництво діє за межами розміщення юридичної особи (засновника), що його створила, і від її імені.

Угода, укладена однією особою (представником) від імені другої особи (яку представляють) в силу повноваження, що грунтується на довіреності, законі або адміністративному акті, безпосередньо створює, змінює і припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку представляють.

Повноваження можуть також випливати з обстановки, в якій діє представник (продавець в роздрібній торгівлі, касир тощо).

Представник не може укладати угоди від імені особи, яку він представляє, ні у відношенні себе особисто, ні у відношенні другої особи, представником якої він одночасно є.

Не допускається укладення через представника угоди, яка за своїм характером може бути укладена лише особисто, а так само інших угод, зазначених у законі.

61. Закон, що застосовується до форми та строку дії довіреності.

Форма і строк дії довіреності визначаються за законом країни, де була видана довіреність. Однак довіреність не може бути визнано недійсною внаслідок недодержання форми, якщо остання відповідає вимогам радянського закону.

Якщо видано відповідно до вимог українського законодавства, то вона не може бути визнана недійсною, навіть якщо не відповідає вимогам про форму за законом місця її видачі. Тобто, якщо особа випише доручення в Англії, і таке доручення не буде відповідати вимогам про форму по англійському закон, а буде складена відповідно до розпоряджень українського закону, то в суді вона НЕ може бути визнана недійсне на тій підставі, що не відповідає за формою вимогам закону місця її видачі.

62. Колізійні питання права власності.

Право власності – це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування й розпорядження майном.

Визначальним у формуванні колізійних норм стосовно питань права власності майже у всіх державах є поділ майна на рухоме й нерухоме. Від цього залежить визначення змісту права власності, форма й умови переходу права власності на це майно.

Щодо нерухомого майна законодавства, судова практика, доктрина багатьох держав свідчить, що право власності регулюється законом місцезнаходження речі. Таким вважається закон держави, на території якої знаходиться річ на момент виникнення факту, що викликає правові наслідки.

Питання колізійного регулювання правового статусу рухомого майна є дещо складніше. У таких випадках часто застосовують прив'язку до закону місцезнаходження речі. Крім цієї колізійної прив'язки можуть застосовуватися й інші, наприклад, особистий закон власника. Але переважно цей принцип застосовується як виняток або в окремих країнах (Аргентина, Бразилія).

Загальновизнано, що коли річ певній державі правомірно перейшла у власність іншої особи за законами цієї держави, то в разі зміни місцезнаходження речі право власності на неї зберігається за її власником.

У законодавстві багатьох держав колізійне регулювання права власності пов’язане з інститутом набувальної давності, зміст якого полягає в тому, що фізична чи юридична особа, яка хоч і не є власником майна, але добросовісно і для себе здійснює володіня цим майном, наче власним, упродовж тривалого строку, набуває право власності на це майно.

63. Вирішення колізійних питань власності в Україні та інших країнах.

Визначальним у формуванні колізійних норм щодо питань права власності майже у всіх державах є розподіл майна на рухоме і нерухоме. Від цього залежить визначення права власності, форма й умови переходу права власності на це майно.

Щодо нерухомого майна зак-во, судова практика, доктрина багатьох держав свідчить, що право власності регулюється законом місцезнаходження речі.

Питання колізійного регулювання прав статусу рухомого майна є трохи складніше. У таких випадках часто застосовують прив'язку до закону місцезнаходження речі. Крім цієї колізійної прив'язки можуть застосовуватися й інші, наприклад, особистий закон власника. Але переважно цей принцип застосовується як виключення або в окремих країнах (Аргентина, Бразилія).

Загальновизнано, що коли річ у визначеній державі правомірно перейшла у власність іншої особи за законами цієї держави, те у випадку зміни місцезнаходження речі право власності на неї зберігається за її власником.

64. Правовий режим власності укр. держави, громадян України та укр. юридичних осіб за кордоном.

Власність держави знаходиться в особливому положенні, вона користується імунітетом. Імунітет власності тісно зв'язаний з імунітетом держави. У той самий час власність держави може розглядатися як самостійний вид майна. Тому, наприклад, майну іноземної держави в області оподатковування надається особливий режим. Це закріплено як у внутрішньому законодавстві держав, так і в різних міжнародних угодах.

На власність іноземної держави не поширюється дія принципу "закон місцезнаходження речі", або, у відношенні цієї власності повинні робитися вилучення з загального поширення на власність іноземних осіб чинності закону країни місцезнаходження майна.

Імунітет власності іноземної держави знаходить вираження й у тому, що органи іншої держави не можуть входити в розгляд питання про те, чи належить власність іноземній державі, коли вона знаходиться в його владі, якщо іноземна держава заявляє, що майно належить йому.

78. Поняття, види та особливості зовнішньоторговельних угод.

Зовнішньоторговельні угоди – це угоди, в яких хоч одна із сторін є іноземним громадянином чи іноземним юр.лицем, змістом яких є операції щодо ввозу чи вивозу товарів за кордон чи підсобні операції, пов’язані з вивозом чи ввозом товарів. Заключення зовн.екон.дог. опосредует торгівельно-економ. співпраця різних країн. Такі угоди в більшості випадків є підставою виникнення зобов”язань в зовнішньому обороті.

Види:

1) за кількістю сторін

- односторонні (видача довіреності іноз. особі на здійснення дій..)

- двосторонні (купівлі-продаажу, бартер)

- багатосторонні (договори о спільній діяльності)

2) щодо об”єкту

- договір міжнародної купівлі-продажу

договір підряду

договір Мені

договір лізингу

страхування

договір на представлення різних послуг.

Особливості:

- зоввн.ек. угоди можуть укладатися під умовою, невиконання якої може призвести до розірвання угоди;

- якщо договір підписується через біржу, аукціон українцем, то формув. Договорів визначають правилами аукціонів бірж;

- як розплата використовується іноземна валюта (у.о.)

- конфлікти щодо зовн.ек. угод можуть бути передані в арбітражний суд при торговій палаті України так і до арбітражу, який ств. сторони ad hoc.

- Можуть бути як на основі вільного вибору контрагенту, так і при угоді в спеціальних між правительств угодах

- В правовому регулюванні значну роль відіграють міжнародні договори регіонального і універсального характеру та міжнародний звичай.

79. Суб’єкти зов.торг. угод. Загальні положення договірного права стосовно зовн.торг. угод.

- Суб'єкти, які є сторонами зовнішньоторгівельної угоди мають бути здатними до її укладання.

- При складанні тексту вони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено.

- Угода укладається у простій письмовій формі.

- Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом України, вважаються діями цього іноземного суб'єкта.

- Для підписання угоди не потрібен дозвіл будь-якого органу державної влади, управління або вищестоящої організації (хоча є винятки).

- Суб'єкти мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів, крім тих, які прямо заборонені законами.

- договір може бути визнано недійсним, якщо він не відповідає вимогам законів.

- Форма і місце зовнішньоекономічної угоди сторін визначається правом місця її укладання.

- Права та обов'язки сторін - правом країни, обраної сторонами при укладенні договору (контракту) або в результаті подальшого погодження.

- При відсутності погодження між сторонами відносно права, застосовується право країни, де заснована, має своє місце проживання або основне місце діяльності сторона.

- При прийманні виконання за зовнішньоекономічним договором (контрактом) береться до уваги право місця проведення такого приймання, оскільки сторони не погодили інше.

- Товарообмінні операції, що здійснюються без розрахунків через банки, підлягають ліцензуванню. ТОЩО.

80. Джерела правового регулювання відносин щодо зовнішньоторговельних угод.

Зовнішньоекономічні угоди укладаються відповідно до законодавства України та міжнародних угод, міжнародних звичаїв, рекомендацій міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено або у виключній формі законодавством України.

Правові акти, які регулюють:

- Цивільний кодекс України;

- Закон про зовн.екон. діяльність;

- Закон про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті;

- Про операцію з давальницькою сировиною у зовн.екон. відносинах;

- Про регулювання товарообмінних операцій;

- Закон про застосування міжн. Правил інтерпретацій міжн.термінів тощо.

Віденська конвенція купівлі-продажу 1980р.

81. Колізійні питання договорів.

1) принцип автономії волі

2) зобов'язальний статут угоди

3) додаткові колізійні норми.

1) можливість для сторін встановлювати зміст договору, усі вимоги, в межах правил;

Особливості:

- сторони можуть вибрати право країни, яке буде регулювати умови договору;

- автономія волі є формулою прикріплення, яка займає верховенство позиції в зовнішньоекономічних зобов’язаннях;

- автономія волі як колізійна формула прикріплення буде мати свій розвиток в законодавстві різних країн.

2) встановлюється шляхом вибору права яке використовується в зовн.-тогров. Угоді.

Значення:

- визначає права та обов’язки сторін, наслідки невиконання;

- визначає обставини звільнення від відповідальності

- за цим статутом вирішуються питання давності.

3) Додаткові колізійні норми – визначають правила вибору права, регламент цього зовнішньоекон. Угоди, використ, якщо сторонам не зрозуміло право якої країни використовувати:

I. Норми сформульовані для кожного виду зовн.ек. діяльності за якими права і обов’язки сторін регулюються правом країн, де живе, працює одна сторона.

Кредитного – кредитор, для договору купівлі-продажу – продавець тощо.

I I. Спеціальні правила, які враховують специфіку деяких видів договорів

- для договорів про виробництво співробітн. спеціал. і коопер. застосовується право сторони боку де здійснюється діяльність lex loci solutions;

- для договорів про створення спільних підприємств – право держави, де створюється;

для договору укладеного на аукціоні – право де проводиться аукціон – lex loci-a clus.

82. Форма договорів.

За російським законодавством форму договорів завжди визначають за російським правом.

Зовнішньоекономічні договори повинні виконуватись в письмовій формі. Письмові докази не допускаються. Письмова форма рекомендується й Модельним гражданським кодексом держав-учасниць СНГ – тільки в письмовій формі.

Існує ще й порядок підписання угод. Повинні підписуватись 2-а особами (керівник чи зам організації), а також особи уповноважені довіреностями, підписані керівником організації. Все це є вимогою щодо дійсності цієї угоди, якщо все це не виконується, то угода виявляється недійсною.

Росія зараз не передбачає особливого порядку підпису угод 2-а особами.

Україна за законом про Зовн.екон. діяльність

- зовн.екон.догов. може підписувати лише фізична особа від імені других осіб зовн.екон.діяльн. Цей договір підписують дві особи: - доленосна особа, - з довіреністю.

- до Віденської конвенції купівлі-продажу 1990р. – можливе не в письмовій формі.

83. Застосування права з питань змісту угод.

При визначенні права головний принцип – це принцип автономії волі при виборі права.

- права і обов’язки з зовн.екон. угод визначаються правом країни, яку вибрали сторони;

- права і обов’язки за місцем здійснення угоди.

Не у всіх договорів допускається свобода вибору права:

- при утворенні спільного підприємства з іноземн.юрид. і застосовується право, де це підприємство утворено;

- заст..право країни де провод. Аукціон чи біржа, якщо угода укладена там.

Принцип локалізації договорів не застосовується.

Не можна використовувати будь-які початки права чи справедливості, а тільки порядок, який діє у країні.

Принцип автономії волі діє не лише щодо усіх зовн.економ. угод, але й до договорів.

Якщо не можуть дійти до згоди у виборі права, то рекомендують застосовувати „права континентальної Європи, якщо ні, то право буде визначено з урахуванням колізійних норм з нашого законодавства (закон місця заключення угоди, чи право країни, де заснована має місце життя, чи місце діяльності сторона:

1) продавцем – в договорі купівлі-продажу;

2) наймодавцем - майно найму;

3) хранителем – в договорі охорони;

4) перевізником – в договорі перевізки.

Договори о промисл.співтовариств, будівництві, виконання монтажних робіт використовувалося право країни, де це відбувається. Шляхом визначення права визначається статут угоди (обов’язки сторін та наслідки не виконання, звільнення від відповідальності).

Дата добавления: 2015-07-21