Соціальне забезпечення (соціальний захист) – це передбачена законодавством

система матеріального забезпечення та обслуговування громадян у старості, на

випадок хвороби, повної чи часткової втрати працездатності, втрати годувальника, а також сімей, в яких є малолітні й неповнолітні діти.

Основними видами соціального забезпечення особового складу органів і

підрозділів ПБ є:

– державне обов’язкове особисте страхування;

– медичне обслуговування;

– пенсійне забезпечення;

– державна фінансова й матеріальна допомога.

Згідно З А К О НУ У К Р А Ї НИ Про державні соціальні стандарти та

державні соціальні гарантії від 05.10.2000 р

державні соціальні стандарти — встановлені законами, іншими нормативно-

правовими актами соціальні норми і нормативи або їх комплекс, на базі яких

визначаються рівні основних державних соціальних гарантій.

Класифікація соціальних нормативів:

За характером задоволення соціальних потреб соціальні нормативи

поділяються на:

– нормативи споживання

– нормативи забезпечення

– нормативи доходу

За рівнем задоволення соціальних потреб соціальні нормативи поділяються

на:

– нормативи раціонального споживання

– нормативи мінімального споживання

- статистичні нормативи

48. Державні соціальні стандарти і нормативи формуються, встановлюються та затверджуються у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за участю

та погодженням з іншими сторонами соціального партнерства, якщо інше не передбачено Конституцією України та законами України.

Основні державні соціальні гарантії встановлюються законами з

метою забезпечення конституційного права громадян на достатній життєвий рівень.

До числа основних державних соціальних гарантій включаються:

– мінімальний розмір заробітної плати;

– мінімальний розмір пенсії за віком;

– неоподатковуваний мінімум доходів громадян;

– розміри державної соціальної допомоги та інших соціальних виплат.

Основні державні соціальні гарантії, які є основним джерелом існування, не

можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно Статті 46. КУ Громадяни мають право на соціальний захист, що

включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати

працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а

також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

49. Стаття 46 Конституції є ключовою для розуміння соціального захисту, вона передбачає право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з Конституцією України право громадян на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

50. Державне обов’язкове особисте страхування о.с. органів і підрозділів ДСНС України.

ЗУ ” про страхування ”Особисте страхування (пов’язане з життям,здоров'ям,працездатністю та додатковою пенсією страхувальника або застрахованої особи). Страхування може бути добровільним або обов’язковим. Добровільне здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком. Згідно ст.56 ” Про правові засади ЦЗ” Особи ряд. і нач. складу підлягають обов’язковому державному особистому страхуванню за рахунок коштів Держ. Бюджету України. У разі загибелі особи ряд. і нач. складу органів і підрозділів ц.з. у зв’язку з виконанням службових обов’язків сім’ї загиблого або його утриманцям виплачується одноразова допомога в розмірі десятирічного грошового утримання загиблого за останньою посадою,яку він займав,за рахунок коштів Державного бюджету України з наступним стягненням цієї суми з винних осіб у порядку,встановленому законом.

Дата добавления: 2015-07-21