Форми навчання поділяються на загальні і специфічні.

Загальні форми навчання можна класифікувати за такими ознаками:

- за спрямованістю підготовки – на теоретичну і практичну;

- за організацією тих, хто навчається, – на колективну, групову, індивідуальну;

- за місцем проведення – на класну і польову;

- за місцем у службовому процесі – на навчально-планову, службово-планову, позаслужбову.

Форми навчання характерні для теоретичних, практичних і тренувальних занять, бойових стрільб і пусків ракет, навчань, військових ігор, проведених у ході планових занять.

Службово-планові форми навчання реалізуються у парково-господарські (паркові) дні і дні регламентних робіт, під час проведення планових інструктажів з вимог безпеки, спеціальних інструктажів і нарад.

Позаслужбові (позаурочні) – у процесі організації занять у технічних гуртках, на конференціях, різного роду змаганнях, конкурсах тощо.

Основними формами навчання є:

- лекція;

- семінар;

- бесіда (розповідь-бесіда);

- класно-групове заняття;

- самостійна підготовка;

- показове заняття;

- інструктаж (інструктивне заняття);

- тренування;

- штабне тренування;

- командно-штабне тренування;

- тактична летучка;

- групова вправа;

- тактико-стройове заняття;

- тактичне (тактико-спеціальне) заняття;

- інструкторсько-методичне заняття;

- комплексна підготовка;

- комплексне заняття;

- польовий вихід;

- командно-штабне навчання;

- тактичне (тактико-спеціальне) навчання;

- навчально-бойовий пуск;

- контрольне заняття (залікове заняття);

- змагання (конкурс).

Кожна форма проведення занять передбачає один або декілька методів навчання.

Методи навчання - це прийоми і способи, за допомогою яких здійснюється передавання і засвоєння знань, формування навичок і вмінь, виховання високих морально-ділових якостей особового складу, забезпечується злагодження (бойове злагодження) екіпажів, обслуг, підрозділів, військових частин та органів управління (штабів).

У Сухопутних військах Збройних Сил України в різному поєднанні використовуються наступні методи навчання:

- усне викладення навчального матеріалу;

- обговорення матеріалу, який вивчається;

- показ (демонстрація);

- виконання вправ;

- практична робота (на навчальному полі, у парках, на стартових позиціях);

- самостійна підготовка.

Вищевказані методи навчання є загальними. Специфіка діяльності і підготовка військовослужбовців різних категорій і спеціальностей, підрозділів, частин, органів управління (штабів) обумовлюються застосуванням на практиці бойової підготовки і спеціальних методів навчання. Вони взаємопов’язані із загальними методами, які складають основу відповідних методик оволодіння тією або іншою військовою спеціальністю.

Кожній формі, методу навчання і виховання відповідають різні види занять. Вони залежать від предмету навчання, мети, навчальних питань, категорії військовослужбовців, які навчаються, навчально-методичного і матеріального забезпечення.

Крім визначених форм і методів проведення занять, можуть використовуватися й інші методики.

Усне викладання навчального матеріалу дозволяє довести основний зміст вивчає мого матеріалу, а також відомості, які ще не знайшли відображення у підручниках. Різновидами усного викладання є розповідь (пояснення). Воно частіше всього поєднується з показом роботи агрегатів машини та демонстрацією різних наочних посібників.

Розповідь- оповідно-описовий виклад навчального матеріалу, повідомлення фактів, опис подій, явищ та їх аналіз. Вона застосовується при вивченні теоретичних питань. Розповідь розкриває звичайно одне питання і об’єднується з поясненням, демонстрацією зразків техніки, наочних прикладів.

Пояснення - виклад навчального матеріалу з доказом положень і знань керівника. Воно застосовується для розкриття положень Курсів, посібників, настанов і іншого матеріалу і полягає в короткому усному викладі того чи іншого положення керівником або тими, які навчаються, а також в обґрунтуванні і аналізі прийнятих ними рішень і виконаних дій. Велике значення має переконливість пояснення.

Обговорення матеріалу, який вивчається(бесіда) дозволяєобговорення тими, які навчаються, матеріалу з питань, поставлених керівником, з наступним підбиттям підсумків занять. Бесіда застосовується на заняттях для систематизації, поглиблення, закріплення знань і контролю засвоєння і звичайно об’єднується з поясненням і демонстрацією наочних прикладів.

Показ (демонстрація) застосовується для формування в тих, які навчаються, правильних уявлень щодо виконання якого-небудь прийому або дії, а також для зорового сприйняття окремих явищ. Показ звичайно супроводжується коротким поясненням, розповіддю і часто використовується, як допоміжний прийом при інших методах навчання.

Вправа(тренування) — багаторазове повторення тими, які навчаються, прийомів і дій з поступовим ускладненням умов з метою вироблення необхідних навичок. Вправа служить для того, щоб навчити тих, які навчаються, застосовувати знання на практиці, і тому вважається основним методом оволодіння військовою майстерністю.

Різновидом вправ є тренування. На тренуванні створюються більш складні умови, чим при виконанні вправи, щоб удосконалювати вже наявні вміння і виробити навички.

Практична робота полягає у виконанні тими, які навчаються, своїх функціональних обов'язків, при цьому ті, які навчаються, практично застосовують набутті знання, вміння і навички у бойовому використанні штатної техніки. Практична робота служить для подальшого удосконалювання знань, вмінь і навичок, морально-психологічних і бойових якостей тих, які навчаються, в умовах, наближених до бойових. Практична робота потребує від тих, які навчаються, великої самостійності і визначеного рівня підготовки, тому до неї варто приступати лише тоді, коли ті, які навчаються, засвоять мінімум необхідних знань, навичок і вмінь.

Самостійна робота - самостійне вивчення навчального матеріалу застосовується для поглиблення і закріплення знань, вмінь і навичок тих, які навчаються. Для самостійного вивчення матеріалу рекомендуються три основних прийоми: перегляд, читання і читання з конспектуванням. При вивченні обов'язкової літератури застосовується читання з конспектуванням, при вивченні додаткової літератури — читання, а в деяких випадках і перегляд.

Дата добавления: 2015-07-21