Теоретичні передумови до виконання роботи

На цей час прийнята наступна класифікація речовин:

· за характером впливу на організм людини: загально токсичні, дратівні, сенсибілізуючі, канцерогенні, мутагенні, що впливають на репродуктивну функцію;

· за ступенем токсичності: надзвичайно небезпечні, дуже небезпечні, помірно небезпечні, мало небезпечні.

Слід зазначити, що шкідливе (токсичне) вплив різних речовин є результатом взаємодії організму, шкідливої речовини й навколишнього середовища. Воно залежить від кількості речовини, що потрапило в організм, його фізичних властивостей, токсичності, тривалості надходження, хімізму взаємодії речовин. Воно також залежить від підлоги, віку, індивідуальної чутливості людини, шляхів надходження й виділення шкідливих речовин, їхнього розподілу в організмі, метеорологічних умов й інших супутніх факторів виробничого й навколишнього середовища.

Відомо, що практично всі речовини можуть виявити токсичні властивості, заподіюючи місцеві поверхневі ушкодження тканин (травми) або викликаючи захворювання проникнення усередину організму, що відбувається головним чином через дихальні шляхи.

У дихальному тракті частки з розмірами більше 5 мк на 75% затримуються й відкладаються верхніми дихальними шляхами (носоглоткою), але 8% найбільш дисперсних досягають альвеол легенів (рис. 1.1). Потім наступає процес розчинення або видалення з легенів.

Цей шлях найнебезпечніший, оскільки розчинні шкідливі речовини у вигляді аерозолів й особливо газів, пара, туманів всмоктуються розгалуженою легеневою тканиною, що має площу 100-120м², надходять безпосередньо в, кров і розносяться по всьому організму. Подібним характерним забруднювачем повітря, що займає перше місце серед інших (30% усього обсягу забруднень), є продукт неповного окислювання вуглецю - СО. Велика кількість людей у виробничій сфері й у побуті можуть піддатися впливу цієї газоподібної шкідливої речовини загальтоксичної дії. Джерела його продукування надзвичайно численні, включаючи самої людини, організм якого виділяє з видихуваним повітрям у навколишнє середовище за добу близько 10 мл ендогенного СО подібно виділенню вуглекислоти, аміаку й інших, що утворяться в процесі обміну речовин хімічних сполук.

Рисунок 1.1. Схема затримки й відкладення твердих часток у дихальному тракті

Ендогенний окис вуглецю утвориться шляхом відщіплення від молекул гемоглобіну крові. Вона може бути небезпечна для працюючих людей, які тривалий час перебувають у закритих герметичних приміщеннях (кабіна літака, космічного корабля, і т.д.).

Загальтоксична дія СО, що характерна для класифікаційної групи реалізується в такій послідовності: проникаючи з повітрям у легені, окис вуглецю легко переборює альвеолярно-капілярну мембрану товщиною 0,8мк; розчиняється в плазмі крові; дифундує в еритроцити й вступає в оборотну хімічну взаємодію як з окисленим, так і відновленим гемоглобіном за схемою:

НЬО ₂ + СО ↔ НЬСО + О ₂

НЬ + СО ↔ НЬСО

Утворений патологічний комплекс, карбоксигемоглобін (НЬСО) не здатний приєднувати до себе кисень. Чим вище концентрація СО у повітрі, тім швидше досягається небезпечний для життя зміст НЬСО в крові (рис. 1.2).

Крім того, до гіпоксії кров'яного типу приєднується, як результат порушення споживання кисню клітками ведучого до їхнього руйнування, тихорєцька гіпоксія. Це додатково обтяжує процес інтоксикації чадним газом.

Паралельно виникають ознаки наростаючої поразки центральної нервової системи, зрушення психічної діяльності (ейфорія, втрата самоконтролю).

Рисунок 1.2. Графік токсичності окису вуглецю

Зазначені види шкідливих речовин також досягають русла крові, попередньо розчиняючись у поті й жировому покриві шкіри людини. У відповідності до загальних процесів і закономірностей, промислові отрути, що надійшли в організм, піддаються біотрансформації, метаболізму - розщепленню в організмі (легені, печінка, кістяк й ін.). Потім здійснюються процеси зміни їхньої хімічної структури, які визначають шляхи знешкодження й виведення з організму: через органи подиху, травлення, нирки, шкірні покриви та залози.

Основна дія шкідливої речовин - отруєння - протікає в гострій; напівгострій і хронічній формах.

Гострі отруєння викликаються надходженням в організм великої кількості шкідливої речовини (при високих концентраціях у повітрі) і характеризуються короткочасністю дії.

Напівгостра форма розвивається повільніше й має більш затяжний процес.

Хронічні отруєння виникають при тривалому впливі речовин проникаючих в організм у відносно невеликих кількостях (концентраціях у повітрі).

У сучасних умовах організм людини піддасться спільному (комбінованому) впливу одночасній або послідовній дії шкідливих речовин при тому самому шляху надходження. Ці дії проявляються як:

1. Адитивна дія - сумарний ефект суміші дорівнює сумі ефектів діючих компонентів, що вказує на одно спрямованість їхньої дії.

2. Продукувана дія (синергізм) - одна речовина підсилює дію іншого, у результаті спільна дія більше адаптивного; (спостерігається тільки при гострому отруєнні).

3. Антагоністична дія - одна речовина послабляє дію іншої, у результаті спільна дія менш адаптивного.

4. Незалежна дія - комбінований ефект не відрізняється від ізольованої дії кожної шкідливої речовини; це суміші продуктів згоряння й пилу та ін.

Токсичний ефект при дії шкідливих речовин різних концентрацій може проявлятися у функціональних або патоморфологічних змінах на рівні:

- цілісного організму;

- патології окремих органів, або організму в цілому;

- загибелі організму.

Вимога повної відсутності забруднення атмосферного повітря населених місць і тим більше в зоні подиху працюючих є нереальним. У зв'язку із цим для виробничих умов законодавчо уведені граничнодопустимої концентрації (ГДК) шкідливих речовин, дози, показники токсикометрії, які представлені у табл. 1.1.

Затверджені також середньодобові (ГДКсд.) і максимально разова ГДК (ГДКм.р.) забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць із вказівкою їхнього класу небезпеки.

Представлені нормативи дають також важливу інформацію про співвідношення гранично допустимих масових концентраціях шкідливих речовин, віднесених до об'ємної одиниці повітря, між собою й співвідношення їх з дозами шкідливих речовин.

У першому випадку для кількісного порівняння впливу забруднювачів атмосферного повітря на організм людини доцільно побудувати логарифмічні рівні токсичності шкідливих речовин, застосовна за вихідний нормативний рівень ГДКс.д., ГДКм.р. і ЛК ₅₀ найсильнішої промислової отрути - берилію.

Таблиця 1.1 - Класифікація виробничих отрут за ступенем токсичності

Показник	Норма для класу небезпеки
1-го Надзвичайно небезпечні	2-го Дуже небезпечні	3-го Помірно небезпечні	4-го Мало небезпечні
Граничнодопустима концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони, мг/м^3 (ГДКсд)	Менш 0,1	0,1 - 1,0	1,1 -10,0	Більше 10,0
Середня смертельна доза при введенні в шлунок, мг/кг	Менш 15	15-150	151-5000	Більше
Середня смертельна доза при нанесенні на шкіру, мг/кг	Менш 100	100-500	501-25000	Більше
Середня смертельна концентрація в повітрі, мг/м^3	Менш 500	500 - 5000	5001 - 50000	Більше
Коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння (КМІО)	Більше 300	300-30	29-3	Менше 3
Зона гострої дії	Менше З	6-18	18,1-54	Більше 54
Зона хронічної дії	Більше 10	10-5	4,9-2,5	Менше 2,5

Дата добавления: 2015-07-20