Технологічні розрахунки

2.5.1. Розрахунок необхідної місткості та площі приймального резервуара. Середні НСВ складаються з приймального резервуара, машинного залу та допоміжних приміщень.

З колектора стічні води надходять в розподільні канали у приймальному резервуарі, де розміщаються решітки для затримання твердих відходів, що містяться в стічних водах. Призначення приймального резервуара – створити регулювальну ємність для забезпечення автоматизованого режиму роботи насосів. Для запобігання випадання, залежування і загнивання осаду, який необхідно видаляти, ємність приймального резервуара влаштовується мінімальною, але не менше п'ятихвилинної максимальної подачі одного насоса [2, п.5.18]. При продуктивності НСВ понад 100 тис. м³/добу в приймальному резервуарі необхідно передбачати два відділення [2, п.5.18]. перегородка, яка ділить резервуар на дві частини, є з перепускним отвором, що дає можливість почергового очищення або ремонту його секцій.

Ємність приймальних резервуарів також зумовлюється розмірами, необхідними для розташування в них всмоктувальних трубопроводів насосів, лотків та решіток.

Заповнення і спорожнення резервуара здійснюється декілька разів за годину.

Частота вмикань насосних агрегатів протягом години допускається не більше трьох разів при ручному керуванні і не більше п’яти разів – при автоматичному. При цьому, при автоматичному керуванні цикл "робота–зупинка" становитиме 60: 5 = 12 хв. За рис.1 максимальна подача одного насоса q_{max.s, 1} становить 0,140 м³/с (точка А₂), тобто 504 м³/год. Отже, мінімальна ємність резервуара, згідно з [2, п.5.18],

, = 42,0 м³ .

Необхідну ємність резервуара можна також визначати за допомогою погодинного графіка припливу і відведення стічних вод. Дно приймального резервуара виконується з похилом 0,05…0,10 до всмоктувальних труб. Під всмоктувальними трубами влаштовується приямок. Похил до приямку має бути не менше 0,1 [2, п.5.20]. Вхідний отвір всмоктувального трубопроводу розміщують від дна на висоті, яка не перевищує половину його діаметра.

Глибина приймального резервуара малих і середніх НСВ становить 1,5…2,5 м [1, с.111,118]. У першому наближенні для НСВ з продуктивністю до 25000 м³/добу глибину резервуара, рахуючи від лотка підвідного колектора, можна приймати 1,5 м [1, с.111]. А робоча глибина відпомповування регулювального об’єму повинна бути на 0,5 м меншою для запобігання зриву роботи насосів внаслідок підсмоктування повітря та вироутворення біля всмоктувальних труб. Нами прийнято робочу глибину приймального резервуара h _p = 1,0 м. Тому мінімальна площа приймального резервуара становить:

, м².

Для розміщення трьох розподільних лотків і решіток у межах приймального резервуара мінімально необхідна площа 4 · 7 = 28 м² (без урахування необхідних проходів). Ця площа є в межах розрахункової. Вся внутрішня площа НСВ діаметром 14 м (див. п. 2.8) становить 153,94 м², а половина площі НСВ без перегородки становить 76,97 – 0,5·14 = 69,97 м² ≈ ≈ 70 м². Тому при розробці креслень НСВ (див. додаток 5) перегородку між насосним залом та приймальним резервуаром слід розмістити від центру в бік останнього на відстані 2 м, що збільшує площу машинного залу на 70 – 42 = = 28 м². У цій частині машинного залу розміщується напірний колектор із засувками, дренажний приямок, бак системи технічного водопостачання.

Робоча ємність приймального резервуара заповнюється стічними водами за час

, 5,0 хв.

Для зкаламучування осаду, який осів в приймальному резервуарі, передбачається подача води трубопроводом d = 50 мм, який відгалужується від напірної лінії. Ця ж лінія використовується для спорожнення напірних трубопроводів при їх ремонті. Для миття резервуара в приміщенні решіток прокладається водопровід d _у 25, в кінці якого встановлюють кран з гнучким шлангом.

2.5.2. Розподільні канали в приймальному резервуарі. У голові кожного розподільного каналу встановлюють щитові засуви з електроприводом. У кінці розподільних каналів розміщені решітки для грубого очищення стічних вод. Гідравлічний режим та глибина наповнення розподільних каналів залежать від пропускної здатності решіток. Розрахунки виконуємо згідно з [13] для витрати q_max(m) = 1138,8 м³/год. (табл. 1, години 8–11). Визначаємо наповнення каналу за формулою

,

де В _р – ширина решітки.

Швидкість стічних вод у каналі

,

де N – кількість робочих решіток;

F – площа щілин у барабані решітки.

Отже, для решітки-дробарки РД-400 (див. п.2.7) при площі F = 0,119 м² та ширині В _р = 0,92 м

0,886 м/с; 0,39 м.

Лоток підвідного колектора розміщений на позначці Z _л = 95,00 м (п. 2.1). Тоді максимальний рівень стічних вод в розподільних каналах, а також у приймальному резервуарі становить

Z_max = Z _л + h, Z_max = 95,00 + 0,39 = 95,39 м.

Перекриття резервуара влаштовують не нижче, ніж на 0,5 м вище від рівня води в каналі [1, c.119]. Отже, позначка перекриття складає 95,39 + 0,50 = 95,89 м.

Дата добавления: 2015-07-20