Читайте также:
|
Підсудна: Так!
СУДДЯ: Тоді поясни мені, чому ти це зробила?
Підсудна: Бо… Бо вона мене дістала. Постійно чіплялася до мене, принижувала у класі, обзивала, ну коротше – я просто зірвалася, психанула! (як її навчила адвокат) А що тут дивного? Я емоційно не стабільна. У мене вік такий – перехідний, знаєте?
СУДДЯ: (іронічно)Знаю. Але не знав, що він триває так довго. Тобі вже 16, ти доросла людина і маєш відповідати за свої вчинки. А не ховатися за «перехідним віком», розумієш? Ти планувала це заздалегідь, чи бажання помститися потерпілій виникло вже коли ти зустріла її в лісі?
Підсудна: (роздратовано, автоматично, швидко повторює завчену історію)Я слідкувала за нею, знала, що вона по середам ходить у музичну школу, а до дому повертається через ліс за містом. Бо Марина не в Білій Церкві живе, а у селі, під містом. У її предків там будинок двоповерховий. Ну коротше, я її підстерегла, довбанула каменем по голові, відтягнула на покинуту базу і закрила там! Зв’язала руки, заклеїла скотчем рот і все! Що ви ще хочете від мене? Я про все шкодую! Я можу навіть вибачитися зараз перед нею. Хоча я вже вибачалась.
Прокурор: Ваша честь, дозвольте? Підсудна, а де ви поділи камінь, яким, як ви кажете ви вдарили потерпілу? Оскільки на місці, яке ви вказали, знаряддя злочину знайдено не було. За вашим описом – це був великий камінь, до того ж, на ньому мали залишитися сліди крові потерпілої. Ви забрали його з собою?
Підсудна: (розгублено) Ні, я, я викинула його в кущі, чи ще кудись. Не знаю! Це не моя провина, що ви погано шукали. Я все сказала. Більше мені додати нічого. Можна я сяду?(сідає)
Дата добавления: 2015-07-20; просмотров: 48 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Прокурор: (судді) Так, Ваша честь. | | | СУДДЯ: (суворо)Я ще не дозволяв(підсудна роздратовано встає). |