Проведіть порівняльний аналіз розрахунку мінімальної заробітної плати в Україні і країнах Євросоюзу. Чому така різниця?

Г) виробництво товарів та послуг.

4. Виберіть правильний варіант відповіді: яке з положень неправильно пояснює сутність циклічності виробництва?

в) Економічний цикл – це послідовна зміна чотирьох стадій (виробництво, розподіл, обмін,

Задача. Розрахуйте норму прибутку P', за умов:

Вартість виготовленої продукції, товарів W = 27 тис. дол..

Вартість постійного капіталу С = 12 тис. дол..

Вартість змінного капіталу V = 5 тис. дол..

Рішення

P=w+C+V=27+12+5=44 тис. дол

Практичне завдання.

Проведіть порівняльний аналіз розрахунку мінімальної заробітної плати в Україні і країнах Євросоюзу. Чому така різниця?

Мінімальна зарплата в Україні є як гарантованою державою соціальною нормою, так і нижньою межею оплати праці найманого персоналу на підприємствах усіх форм власності. Тобто працедавець законодавчо не має права платити своїм співробітникам зарплату нижче за мінімальний показник Світовий досвід переконує, що терміни корекції МЗП повинні, з одного боку, враховувати постійні зміни в динаміці цін і загальних доходів працівників із метою забезпечення захисту окремих категорій працівників, які мають найменші доходи, а з іншого − забезпечувати стабільність тарифної системи у разі прямого або побічного впливу на неї МЗП, зменшення ризику інфляційного тиску, пов'язаного зі зростанням рівня заробітної плати і цін.

Чим коротший інтервал між термінами корекції, тим більше рівень мінімальної заробітної плати співпадає зі змінами окремих критеріїв, що на нього впливають.

Якщо мінімальна заробітна плата скоріше відображає той мінімальний дохід, який гарантує держава своїм громадянам, то за допомогою показника середньої заробітної плати по країні можна визначити вартість праці та доходи звичайних громадян.. Відповідно до інформації Державного комітету статистики України [3] середня заробітна плата в середньому по країні у два рази вища, ніж мінімальна, але цього недостатньо для забезпечення потреб громадян. Тому дуже важлива соціальна проблема перехідного періоду полягає у тому, що рівень продуктивності праці в економіці України не дає можливості гарантувати всім працюючим заробітну плату, не нижчу вартості мінімального споживчого бюджету. Більше того навіть середня заробітна плата нині в Україні далеко відстає від цієї величини. За інформацією МОП, сьогодні понад 90% усіх країн світу мають законодавчі норми, які регулюють мінімально допустимий розмір заробітної плати. Проте у грошовому вимірі спостерігається глобальна нерівність. Так, у 20% найбідніших країн середній розмір «мінімалки» становить 57 доларів, тоді як 20% найбагатших можуть похвалитись показником у 1185 доларів. Щоправда, в деяких країнах діє так званий субмінімум зарплати. Він стосується окремих соціальних груп – молоді, учнів, які не мають досвіду роботи. Крім того, у Бельгії, США, Греції мінімальна зарплата поширюється лише на приватний сектор економіки.

Механізм встановлення та регулювання зазначеного соціального стандарту є різноманітним. У деяких країнах уряд самостійно визначає розмір «мінімалки» (Словенія, Нідерланди, Хорватія, Нова Зеландія, Ірландія, Греція). Нерідко цьому передують консультації між владою, роботодавцями та представниками робітників (Латвія, Литва, Польща, Болгарія, Словаччина, Угорщина, Великобританія, Чехія). У США діє федеральний і регіональний рівень мінімальної зарплати, а у Японії і Канаді – лише регіональний.

З іншого боку, у Фінляндії, Норвегії, Італії, Німеччині, Данії, Австрії, Швеції не існує законів про мінімальну зарплату. Тут склалась традиція укладення колективних угод між зацікавленими сторонами. І хоча продуктивність праці, прибутки корпорацій та темпи інфляції є базовими індикаторами, що впливають на мінімальну оплату праці, не меншу роль грає і сила профспілок.

Враховуючи зміни економічних показників та зростання цін в багатьох країнах існує автоматичний алгоритм підвищення розміру мінімальної оплати праці. Проте в законодавчих нормах значної кількості держав відсутні чіткі вказівки на те, коли саме потрібно підвищувати зарплату. Як наслідок, останніми роками очевидним стає розрив між розмірами мінімальної та середньої зарплати. У деяких країнах, зокрема в Україні, має місце невідповідність між темпами інфляції та темпами підвищення гарантованого мінімуму оплати праці.

Те, що хороші закони ще не гарантують гідного життя, яскраво підтверджують реальні доходи населення. Попри універсальність міжнародного визначення мінімальної зарплати та її складових, глобальна соціальна нерівність у світі продовжує панувати. Це чітко демонструють подані далі цифри.

Як свідчить статистика, Україна за розміром мінімальної зарплати значно програє державам Європи. Навіть таким, в недалекому минулому найбіднішим країнам континенту, як Албанії та Боснії і Герцеговині. На жаль, рівень української мінімальної зарплати демонструє все більшу відповідність африканським стандартам. В абсолютних розмірах українська «мінімалка» майже дорівнює нігерійській (83,8 та 81 євро відповідно). Мало того, такі країни африканського континенту як Алжир, Габон, Ботсвана, Кабо-Верде вже випереджають Україну за цим показником.

Союз українських олігархів з колишньою комуністичною партноменклатурою яскраво демонструє свою згубність для соціального добробуту і справедливості. Завдяки такому своєрідному симбіозу, помноженому на наскрізь корумповані владні еліти, Україна досягла видатних показників Папуа Нової Гвінеї за рівнем оплати праці (там вона становить 0,66 євро за годину) та Республіки Конго (82 євро за місяць). В оплаті праці наш рядовий робітник і службовець програє більшості латиноамериканських країн. Зокрема, таким як Перу (139 євро), Гондурас (240 євро), Домініканська республіка (91 євро), Колумбія (207 євро), Коста-Ріка (186 євро), Чілі (258 євро), Парагвай (235 євро), Уругвай (155 євро), не кажучи про Аргентину (299 євро) чи Бразилію (545 євро).

Зрозуміло, що купівельна спроможність окремої валюти теж впливає на якість соціальних стандартів. Однак і тут українській владі поки що нічим похвалитись. За цим індикатором наша держава продовжує пасти задніх, поступаючись у кілька і навіть десятки разів економічно розвинутим країнам світу. З іншого боку, саме окремі вихідці з України постійно займають провідні місця у рейтингах найбагатших людей. Однак цей факт чомусь не покращує соціально-економічної ситуації. Рівень соціальної диференціації просто зашкалює. Тому немає нічого дивного, що українська «мінімалка» наближається до африканського рівня. Адже гроші, як і енергія, нікуди не зникають самі по собі, а мають властивість перетікати з одних кишень в інші. І якщо їх дуже багато в одних, то буде мало в інших громадян. Приклад України – підтвердження цієї простої істини.

Дата добавления: 2015-07-20