проблема відсталості країн, що розвиваються.

Глобальних проблем, з якими людство зіткнулося в XX ст., дуже багато. Яка ж з них вимагає першочергового розв'язання? Це про­блема запобігання війні, тому що у світі, що нагромадив таку кіль­кість ядерної зброї і розробив ядерні технології, локальний вій­ськовий конфлікт в будь-який момент може стати глобальним, загальним. Обмежити вплив ядерної катастрофи на навколишнє се­редовище неможливо, що довела аварія на Чорнобильській АЕС, тому застосування ядерної зброї просто знищить все живе на плане­ті, і всі інші проблеми втратять сенс. Розв'язання глобальної про­блеми війни вимагає припинення гонки озброєнь і роззброєння.

Звернемося до цифр. На початку 1990-х рр. щорічно у світі на військові потреби витрачався 1 трлн доларів — стільки ж кошту­вав весь світовий ринок послуг, в три рази більше — повний оборот світової зовнішньої торгівлі. Уявіть, як змінили б обличчя нашої планети ці кошти, вкладені в розв'язання інших глобаль­них проблем.

Майже половина світових військових витрат припадає на дві дер­жави — США і Росію. Деякі країни, насамперед учасники довготри­валих військових конфліктів (зона Персидської затоки, Північна Ко­рея та інші), витрачають на військові потреби понад 10 % свого ВВП.

П'ять держав сучасного світу є «ядерними»: США, Росія, Фран­ція, Велика Британія, Китай, їх ядерні арсенали становлять потен­ційну небезпеку.

Наприкінці XX ст. зовнішньополітична конфронтація поступово стала витіснятися прагненням до взаєморозуміння і співпраці. У 1988 р. США і СРСР уклали договір про ліквідацію ракет середнього радіуса дії. У 1994 р. від статусу ядерної держави першою відмовилася Украї­на, яка на той момент володіла третім за потужністю ядерним потен­ціалом у світі. Слідом за Україною від ядерної зброї відмовилися Ка­захстан і Білорусь.

Однак на планеті, на жаль, продовжують існувати так звані «га­рячі точки» — райони військових конфліктів: Близький Схід, ра­йон Персидської затоки, Індокитай, Латинська Америка, Африка (Ефіопія, Судан, Сомалі, Мозамбік, Руанда), Кавказ, Балкани, Пів­нічна Ірландія.

Розв'язання військової напруженості вимагає не тільки роззбро­єння, але і готовності конфліктуючих сторін до ведення переговорів і певних взаємних поступок.

Демографічна проблема — що це таке? Звернемося до визначен­ня: демографія — наука про закономірності відтворення населення в суспільно-історичній обумовленості цього процесу. Демографія, як будь-яка наука, використовує свої методи отримання інформації і оперує такими різновидами даних:

— аналіз населення за віком, родинними відносинами, фізични­ми умовами, етнічними групами, родом занять і громадським ста­ном. Цей аналіз дозволяє визначати розмір і густоту окремої верст­ви населення;

— зміна кількості населення внаслідок народження і смерті, якості населення — внаслідок шлюбу;

— статистика переміщень населення і результатів цих перемі­щень у відношенні до економічних умов життя;

— статистика злочинів, незаконних дій, самогубств;

— рівень освіти населення;

— економічна і соціальна статистика, в тому числі в галузі стра­хування.

Якщо демографія — настільки різностороння наука, яку саме глобальну проблему прийнято називати демографічною?

Кількість населення Землі постійно зростає і вже перевищила 6 млрд чол., викликавши демографічну проблему перенаселення. Початком цієї проблеми став демографічний вибух 1950—1960-х рр. у країнах Азії, Африки і Латинської Америки. Переважна біль­шість населення сучасного світу мешкає в країнах, що розвивають­ся, і частка цих країн у світовому населенні постійно зростає.

Сама лише зростаюча кількість населення світу не є позитивним чи негативним фактом. Проблема полягає в тому, що зростання кількості населення за темпами перевищує економічний і соціаль­ний розвиток, тобто збільшується кількість безробітних, бідних, безграмотних, людей, що голодують, гіршає якість життя.

Загалом у світі спостерігається стійка тенденція зниження тем­пів природного приросту населення, однак в окремих країнах і ре­гіонах високі темпи зростання населення призвели до ускладнення демографічної ситуації. Вирішити проблему можливо за допомогою проведення відповідної державної демографічної політики. Індія і Китай, наприклад, проводять демографічну політику скорочення народжуваності, підвищуючи мінімальний вік вступу до шлюбу, видаючи дозвіл на народження дитини, вводячи фінансові санкції.

Україна стоїть перед проблемою «старіння нації», однак в даний момент можна відзначити як позитивну тенденцію певну стабіліза­цію: смертність перестала перевищувати народжуваність. Ще в 1997 р. природний приріст був негативним (- 7 чоловік на 1000 жи­телів), зараз він дорівнює 0.

Проблема забезпечення господарської діяльності природними ресурсами — ровесниця самої господарської діяльності людини. Турбота про запаси необхідних ресурсів не тільки на даний момент, але і на перспективу завжди була властива людям, однак у наш час споживання ресурсів досягло величезних масштабів і продовжує зростати.

Чи зможе людство забезпечити себе необхідними ресурсами в само­му найближчому майбутньому? Це питання гостро стало в 1970-х рр., коли нафтова криза, що вибухнула, передусім позначилася на транс­порті, а потім — і на світовій економіці загалом. Першим відреагувало автомобілебудування, запропонувавши нові економічні моделі, які виготовлені з меншої кількості дефіцитних матеріалів (передусім ме­талів) і споживають меншу кількість пального. Інші галузі перейняли практику ресурсозберігання і мінімізації, відкривши широку дорогу впровадженню мікротехніки.

Проведені розрахунки довели, що абсолютної нестачі мінераль­них ресурсів на даний момент не існує і не передбачається в перс­пективі. Однак є відносна обмеженість сировинних ресурсів, яка зумовлена можливостями геологорозвідки, погіршенням природно-географічних умов видобутку багатьох видів мінеральної сировини, складностями її доставки з місць розробки, зазвичай віддалених від районів споживання, нерівномірністю розміщення запасів тощо.

Шляхи вирішення сировинної проблеми не тільки розроблені, але і досить активно використовуються розвиненими країнами. Мова йде про впровадження нових ресурсозберігаючих технологій і технелогічних процесів, раціонального використання ресурсів у вироб­ництві (наприклад, питна вода не повинна використовуватися для промислових потреб, а метали — там, де їх можна замінити пласт­масами, тощо), використання повторної сировини.

Проблема відсталості країн, що розвиваються, на перший по­гляд, не сильно торкається інтересів держав з більш високим рівнем соціально-економічного розвитку. Однак ми живемо в епоху глобального світу, де відділити себе від своїх близьких або дале­ких сусідів просто неможливо. Яким же чином відсталість деяких країн позначається на всьому світі? Існує кілька аспектів цієї проблеми.

1. Екологічний: економічна відсталість країн, що розвиваються, перешкоджає розвитку екологічної діяльності, тим самим порушую­чи всесвітній екологічний баланс. Так, хижацьке знищення еква­торіальних лісів Африки і Латинської Америки скорочує «зелені легені» планети, виробництво чавуна в Китаї призводить до забруд­нення атмосфери, гідросфери і ґрунтів тощо.

2. Епідеміологічний: часто саме на території країн, що розвива­ються, виникають вогнища епідемій, які звідти розповсюджуються на території інших країн, загрожуючи здоров'ю людства. Низький рівень розвитку медицини і соціального захисту в цих країнах не тільки не перешкоджає поширенню інфекційних захворювань, а на­віть сприяє мутаціям хвороботворних мікроорганізмів, підвищен­ню їх життєстійкості та небезпечності.

3. Міграційний: низький рівень життя і напружена військово-політична обстановка в країнах, що розвиваються, стають основни­ми причинами зростання потоку біженців. Громадяни країн, що розвиваються, іноді практично вимушені емігрувати до інших кра­їн, порушуючи обмеження на в'їзд. Нелегальні іммігранти (напри­клад, з Грузії, Вірменії, Мексики, В'єтнаму тощо) провокують ак­тивізацію злочинної діяльності — контрабандних перевезень людей.

4. Правоохоронний: слабкий розвиток економіки не дозволяє нормально працювати правоохоронним органам країн, що розвива­ються, внаслідок чого підвищується рівень злочинності.

5. Культурний: перенаселення, низька якість життя призводять до знищення історичних цінностей. В Індії, наприклад, для сплати зовнішнього боргу були переплавлені на злитки тисячі найунікальніших творів мистецтва. Широко відома «піратська» спеціалізація деяких поселень в Азії: багато поколінь «розкрадачів гробниць» продають історичні цінності, здобуті варварським способом, інозем­ним туристам.

У результаті ми стикаємося із загальною проблемою гальмуван­ня, стримування загальносвітового поступального розвитку.

Різні міжнародні організації і фонди надають посильну матеріаль­ну і гуманітарну допомогу: засновують спільні підприємства, інвесту­ють капітал, розвивають індустрію туризму, навчають кадри.

Чверть віку назад було відмічено різке погіршення якості навко­лишнього середовища — забруднення повітря, гідросфери і ґрун­тів, зростання шумових навантажень, засмічення відходами людсь­кої життєдіяльності великих територій, збіднення видового складу рослинного і тваринного світу. Так людство уперше зіткнулося з еко­логічною проблемою, що набула планетарних масштабів.

Сучасна екологічна ситуація характеризується надзвичайною напруженістю, оскільки суть екологічних проблем полягає в конф­лікті між зростаючою природоперетворювальною діяльністю люди­ни і процесами, які регулюють динамічну рівновагу в біосфері.

Безумовно, навіть саме лише використання техніки в процесі «обміну речовиною і енергією» між людиною і природою призво­дить до порушення балансу природних сил і ресурсів. Однак загро­за екологічної кризи стала реальною через те, що індустріальний розвиток цивілізації довгий час проходив за принципом вседозво­леності: вирубувалося стільки лісу, скільки вимагало виробництво; через моду на хутро, шкіру або кість повністю знищувалися деякі види тварин; для потреб меліорації бездумно відбиралася кількість води, яку не можна було поповнити природним шляхом, тощо. Гло­бальність екологічної проблеми вимагає таких же глобальних, загаль­них дій.

Вдалим прикладом може служити ряд міжнародних договорів, що охороняють Світовий океан: заборона на поховання в його водах радіоактивних відходів, мораторій на видобуток зникаючих видів китів, морських видр — каланів та інші угоди.

---

Дата добавления: 2015-07-20