Техніка підготовки ораторського монологу

Підготовка до будь-якого ораторському монологу починається з визначення його теми і мети.

Тему визначає або сам автор, або ті, хто запрошує його виголосити промову. Назва виступи має бути ясною, чіткою, по можливості короткою. Вона повинна відбивати зміст промови і привертати увагу. Теми повинні орієнтувати людей на участь в обговоренні конкретних проблем. Тому доцільно " розшифровувати " пункт порядку денного " Різне ", " Про різне " - людина матиме можливість заздалегідь підготувати і продумати свій виступ. Деякі промови не мають назв: привітальна, мітингова та інші..

Приступаючи до розробки тексту, необхідно визначити мету виступу. Промовець повинен чітко уявляти, на яку реакцію він розраховує. Основна мета публічного монологу – повідомлення, вплив. Важливим фактом в процесі підготовки промови є постановка надзавдання і завдань, які допоможуть втілити їх. Оратор може поставити завдання інформувати слухачів, дати певні відомості.

Оцінка аудиторії та обстановки.

Важливо оцінити склад майбутньої аудиторії, заздалегідь налаштуватися на своїх слухачів, зважаючи на такі чинники: освітній рівень, напрям освіти (гуманітарний, технічний), пізнавальні інтереси, стать, вік, ставлення до цієї теми і до оратора.

Завжди легше говорити, звертаючись до однорідного (гомогенного) складу (дилетанти, фахівці, колеги, студенти, люди однакових політичних поглядів тощо). Чим однорідніше аудиторія, тим більш однакова реакція на виступ.

Знання своїх слухачів, " прицільна " підготовка промови набувають особливого значення під час обговорення якогось важкого питання у вузькому колі фахівців, ділових людей.

Слід дізнатися, в якій обстановці проходитиме виступ – у залі, в кабінеті, чи є там кафедра, стіл, мікрофон.

Кафедра допомагає акцентувати увагу на ораторові, за нею треба розміститися вільно, невимушено, встановивши і намагаючись зберігати постійно відстань 20 - 30 сантиметрів між ротом і мікрофоном.

Важливе значення має і розміщення слухачів відносно аудиторії.

Підбір матеріалу. Упорядкування тексту.

Наступний крок докомунікативного етапу - " кодування " - складання тексту - починається з добору матеріалу. Щоб виступ вийшов змістовним, краще використовувати не одне джерело, а кілька. Джерела матеріалу поділяються на групи:

1. Безпосередні - матеріал, видобуте автором з життя шляхом спостережень, власного досвіду:

. знання, практика;. безпосередні особисті контакти, розмови, інтерв’ю;. уявне створення нових картин, образів, проектів з урахуванням минулого досвіду із елементами творчості.

2. Опосередковані:

. а) офіційні документи;. б) наукова і науково - популярна література;. в) художня література;. г) статті газет і журналів;. д) передачі радіо та телебачення;. е) довідкова література: енциклопедії, словники;

. ж) результати соціологічних опитувань;

Слід пам'ятати, що " живий " досвід добре сприймається слухачами, він переконливий і в нього вірять.

Матеріал публічного виступу може бути теоретичним і фактичним. Насиченість промови тим чи іншим типом матеріалу залежить від жанру. Так, у звітній доповіді потрібно наводити безліч фактів, щоб довести думку та переконати слухачів. Матеріал виступу має бути достовірним. Попередньо перевіряють точність інформації, цифр, дат, цитат, імен.

Систематизуючи матеріал, оратор створює план, продумує композицію, логіку викладу, складає, редагує текст.

Підготовка письмового тексту має багато переваг. Написану промову можна перевіряти, виправляти; вона легше запам'ятовується і довше утримується в пам'яті. Писати слід на окремих аркушах, на одному боці. Досвідчений оратор може обмежитися упорядкуванням тез, конспекту чи розгорнутого плану виступу.

Репетиція є проголошення тексту подумки або вголос, краще це робити перед дзеркалом. Треба знайти таку позу, де ви почуваєтеся легко і зручно, і треба постаратися її запам'ятати; вивчити обличчя - розправити нахмурені брови, мімічні зморшки, що насуваються на лоб; продумати жести, прийоми встановлення контакту. Практика показує, що на хвилину виступу доводиться 20 - 25 хвилин підготовки. Якщо виступ старанно розроблено, то момент зустрічі зі слухачами промовець почувається впевнено. Як стверджують досвідчені оратори, невидима нікому праця – основа впевненості лектора. Розмір його хвилювання зворотньо пропорційна витраченому труду.

У процесі логічно правильних, доказових міркувань, з неминучістю досягається визначеність, ясність, несуперечність і обгрунтованість висновків.

Щоб мова оратора була правильною і доказовою, йому треба знати й систематично спиратися на основні логічні закони.

Закон достатніх підстав. Сутність цього полягає в цьому, що кожна правильна думка має бути обґрунтована іншими думками (аргументами, твердженнями), істинність яких перевірено практикою.

Взагалі ораторові в усьому слід дотримуватися правила: практика - найвищий критерій істини!

Закон тотожності. Суть закону тотожності в тому, що кожна думка в процесі окремо взятого міркування зберігає один і той самий певний зміст, хоч би скільки вона не повторювалася. Закон тотожності слід особливо враховувати за умов спору, дискусії, під час використання недостатньо чітко визначених понять.

Закон винятку третього. Цей Закон формується так: дві думки суперечать одному й тому самому предмету, одне з них істиною є, інше помилкове, і третього просто немає. Сутність цього буде зрозумілою, якщо сказати, що не можна бути одночасно згоден із двома протилежними твердженнями.

У процесі логічного обгрунтування, доказового судження велику роль відіграє добір фактів, прикладів. Важливо, щоб факти, приклади були досить типові, переконливі, розкривали явища системно і всебічно.

Наприкінці оратор підбиває підсумки, коротко повторює ключові думки свого виступу, викладає головну ідею виступу і навіть може закликати слухачів до конкретних дій з її реалізації.

Проголошення промови.

Існує три способи проголошення промови:

. Читання тексту;

. Відтворення з пам'яті з читанням окремих фрагментів (спираючись на текст);

. Вільна імпровізація (експромт).

Виголошують без тексту дипломатичні, урочисті промови, доповіді і співдоповіді офіційного змісту.

Інші види, зазвичай, вимовляють спираючись на письмову основу. Достатньо спрямувати погляд на сторінку, щоб відновити хід викладу, знайти потрібні цифру тощо. Такий виступ справляє враження вільного володіння матеріалом, дає можливість ораторові впевнено спілкуватися зі слухачами.

Іноді на нарадах, засіданнях, зборах, зустрічах доводиться виступати експромтом. У цьому потрібна велика мобілізація пам'яті, енергії, волі. Імпровізація можлива тільки з урахуванням великих знань, володіння риторичними навичками.

Майже завжди при публічному виступі ораторові необхідно відстоювати свою думку перед опонентами. При цьому потрібно не виправдовуватися, а звинувачувати; не пояснювати, а декларувати; чути опонента якомога найвигідніше. При спростуванні чужої ідеї треба говорити коротко, не забувати про інтонаційну гаму. Розгромленого опонента необхідно дотискати протягом усієї дискусії. Свою ідею потрібно повторювати якомога частіше, щоб вона відклалася у підсвідомості слухачів.

Після виступу промовець часто відповідає на питання слухачів, полемізує із ними. Така форма спілкування вимагає від оратора швидкої реакції, володіння гумором. Відповідь промовця призначається як запитувачу, так і присутнім.

Методика ораторського мистецтва рекомендує не поспішати з відповіддю, а спочатку переконатися, що питання правильно зрозуміле; відповідати лаконічно, зрозуміло і змістовно, не давати необгрунтованих чи сумнівних відповідей; мати під рукою довідковий матеріал тим, хто хоче отримати більш докладний обгрунтування ваших міркувань.

Посткомунікативний.

Аналіз ораторської промови.

Після ораторського виступу необхідний аналіз. Насамперед для здобуття права знайти, виділити й врахувати надалі недоліки.

Культура проголошення промови перед аудиторією.

Успіх публічного виступу оратора великою мірою залежить від культури мовлення, його багатства, ясності, точності, інформаційної насиченості.

Мовні штампи, канцеляризми, помилки в наголошенні й вимові, багатослівність, демагогія, тавтологія, фразеологічні повтори, інтонаційна одноманітність - ось неповний перелік помилок, які трапляються в публічних виступах сучасних ділових людей. Коротко схарактеризуймо їх.

Штампи в мовленні - це лексично неповноцінні слова, висловлювання, їх іноді справедливо називають " замусолені, заяложені висловлювання ". Вони мало додають до того, що хоче сказати оратор, але дуже перевантажують його мовлення. До мовних штампів можна зарахувати вислови типу " розгорнули роботу широким фронтом ", " нову методику узято на озброєння " тощо.

Канцеляризми - мовні звороти й окреме слово, запозичені з канцелярсько-бюрократичного стилю спілкування, які позбавляють справжнє ділове спілкування його яскравості й образності. До таких виразів належать: " в звітний період ", " зафіксувати число оглядачів,» " налагоджувати роботу ".

Також мало чого спільного мають із мовною культурою вульгаризми - нелітературні й неправильні за граматичною формою слова, висловлювання: " заткнути ковтку ", " дати в лапу ", " пика ", " заткнися ".

Жарґони - наприклад, слова-звороти, запозичені з кримінального світу: " кореш " (друг), " зав'язати " (рішуче покінчити), " пристебнути " (додати).

Багатослівність і демагогія - це типове невміння оратора сформулювати свої міркування лаконічно, короткий і ясно, це відступ від предмета промови, заміна точних і ясних формулювань загальними фразами.

Слова-паразиты - типова хвороба багатьох ораторів: " ця сама ", " ну ось ", " справді ", «значить».

Серед типових помилок ораторської промови найбільше поширення набуло недотримання правильного вимови внаслідок помилкової розстановки наголосів в окремих словах.

2. Прийоми встановлення контакту з аудиторією

Лексико-синтаксичні прийоми.

Найвищий вияв майстерності публічного виступу - це контакт зі слухачами, тобто спільність психічного стану оратора й аудиторії. Ця спільність виникає з урахуванням спільної мисленнєвої діяльності, подібних емоційних переживань. Як в прислів'ї, слово належить наполовину тому, хто це каже, і наполовину тому, хто слухає. Необхідно відчувати аудиторію й уміти коригувати своє мовлення залежно від реакції на нього. Оратор повинен мати широке коло знань з багатьох питань, уміти вести дискусію на кожну тему.

Головні показники взаєморозуміння між комунікантами - позитивна реакція на свої слова промовця, зовнішній вияв уваги у слухачів (їх поза, зосереджений погляд, вигуки схвалення, кивки головою, усмішки, сміх, оплески), " робоча " тиша в залі. Контакт - величина змінна. Він можливий повний (з усією аудиторією) і неповний, стійкий і нестійкий у різні фрагменти проголошення промови..

Хоч би якою цікавою була тема, увага аудиторії згодом притупляється. Її необхідно підтримувати з допомогою таких ораторських прийомів:

. Питально-відповідальний прийом. Оратор ставить і питання сам на них відповідає, висуває можливі заперечення, з'ясовує їх і доходить певних висновків.

. Перехід від монологу до діалогу (полеміки) дозволяє залучити до процесу обговорення окремих учасників, активізувати цим їх інтерес.

. Прийом створення проблемної ситуації. Слухачам пропонується ситуація, що викликає питання: " Чому? ", що стимулює їх пізнавальну активність.

. Прийом новизни інформації, гіпотез змушує аудиторію припускати, розмірковувати

. Покладання на особистий досвід, думки, що завжди цікаві слухачам.

. Показ практичної значимості інформації.

. Використання гумору дозволяє швидко завоювати аудиторію.

. Короткий відступ від теми дає можливість слухачам " відпочити ".

. Уповільнення з одночасним зниженням сили голосу здатне привернути увагу до окремих фрагментів виступу (прийом " тихий голос ").

. Прийом градації - наростання значеннєвої й емоційної значимості слова. Градація дозволяє посилити, надати їм емоційну промовистість фразі, сформульованій думці.

. Прийом інверсії - мовний зворот, який нібито розгортає звичний, загальноприйнятий хід думок та висловів на діаметрально протилежний.

. Прийом апеляції до власних думок.

Перелічені мовні засоби контакту допомагають подолати " бар'єр ", сприяють об'єднанню промовця зі слухачами.

V. Узагальнення і систематизація виучуваного матеріалу

.

1. Заповніть таблицю за розділом «Види і форми розумової діяльності» (дається як роздавальний матеріал чи презентація)

Мислення -	це найвища форма відображення реальності та свідомої людини; основа розумової діяльності людини
Види розумової діяльності:	аналіз; синтез; абстрагування; узагальнення; конкретизація
Форми розумової діяльності	судження, умовиводи, розуміння, уява
Розумова діяльність пов’язана зі	стресами, вимушеною позою, малорухомістю, погіршенням зору, недостатнім забезпеченням мозку киснем, втомою та перевтомою

2. Перекласти російською мовою. Як перекладається слово спонуки? Стисло сформулюйте основне положення даного тексту.

Людина в діяльності виступає як особистість, що має певні мотиви і намічені цілі. Мотивами можуть виступати потреби, почуття тощо. Для здійснення діяльності необхідно мати об'єкт діяльності, внутрішні спонуки, а також співвідношення спонук і цілей людини, які вона хоче досягнути в результаті своєї діяльності. Наприклад, людину до діяльності спонукає або особисте збагачення (задоволення особистих потреб), або неможливість фізичного існування без діяльності.

3. Ознайомитися зі змістом тексту. Дати відповідь на питання: назвати основні закони сучасної риторики (українською мовою). Записати їх в зошит (дається як роздавальний матеріал).

4. Назвати правила риторики. Записати їх у зошит (українською мовою).

Принцип кооперации и сотрудничества требует, чтобы в деловом общении речь говорящего (пишущего) отвечала коммуникативным ожиданиям, которые в свою очередь обусловлены социальными ролями говорящего и слушающего. Так, в разговоре между равноправными партнерами неуместен менторский или покровительственный тон, нотки категоричности или назидания. Во взаимоотношениях началь­ника с подчиненным коммуникативные ожидания определяются соци­альной ролью говорящего. Со стороны начальника речевое поведение определяется такими чертами, как покровительство, заботливость, требо­вательность, а со стороны подчиненного — вежливость, предупреди­тельность. Представьте себе: если бы покровительственным тоном за­говорил с начальником подчиненный?

К правилам организации и оптимизации диалога, представляющего информационный обмен, относится также принцип интереса. Прин­цип интереса означает, что диалогическое общение развивается более ди­намично, если передаваемая информация представляет интерес для ком­муникантов. При этом каждый из участников деловых переговоров преследует и удовлетворяет двойной интерес: относительно существа дела и взаимоот­ношений между партнерами. Деловые переговоры ведутся с целью удов­летворения интересов сторон, в чем и состоит основная цель переговоров. Кроме того, каждый участник заинтересован в налаживании отношений доброжелательства с другим участником.

Отсюда первый важнейший з акон современной риторики — закон ориентации речи на адресата.

Он гласит: прежде чем начать говорить, необходимо представить себе слушателя, собеседника, его социальный статус, образователь­ный, культурно-речевой уровень, особенности его личности. Таким образом, ориентация на адресата начинается в подготовительном пе­риоде, часто задолго до начала беседы, выступления. Попытка блес­нуть эрудицией может быть бессмысленной и провальной, если речь обращена к малообразованной аудитории. Осторожным нужно быть при использовании терминов (а в деловой речи они распространены очень широко), соизмеряя степень употребительности и степень но­визны. Новейшие экономические термины, например, хеджирование (защита от ценового риска путем создания противоположного риска с помощью срочных операций, целью которых является фиксация опре­деленного уровня цены — валютного курса) или франшиза (право на создание коммерческого предприятия, предоставляемое на определен­ный период и зафиксированное в договоре), требуют безусловного пояс­нения их говорящими в ситуации общения с незнакомым собеседником. Это тем более важно, что некоторые термины имеют еще не вполне ус­тоявшиеся значения, а иные — несколько значений.

Закон ориентации речи на адресата, таким образом, выражается в том, чтобы информация была жизненно важной, интересной и до­ступной слушателю.

Вторым законом современной риторики является закон продви­жения к цели и ориентации адресата речи. Суть его заключается в том, что общающиеся стороны или только говорящий эксплицируют (обозначают словесно) свою цель и совместными усилиями продвига­ются к ней. Особенно важно ориентировать адресата в ходе деловых переговоров. Подведение итогов по каждому вопросу акцентируется. Для этого могут быть использованы фразы типа:

Итак, по погашению взаимной задолженности мы приняли решение о вза­имозачете долгов и покрытии разницы товарами народного потребления.

В результате по третьему пункту мы с вами пока не достигли компро­мисса.

В качестве сигналов продвижения к намеченной цели часто в спон­танной речи используются так называемыесредства связи, указывающие на последовательность частей сообще­ния: во-первых, во-вторых, в-третьих, следующий вопрос, далее отме­тим, об этом я скажу позже, забегая вперед, я должен сказать…, как будет указано дальше…, посмотрим, как…, сейчас приступим к рас­смотрению следующего вопроса и т.д. Благодаря использованию таких слов возникает эффект "продвижения" к намеченной цели, эффект сцепления смысловых блоков. Это необходимо, так как структура речи должна быть ясной не только для говорящего, но и для адресата. Это особенно важно в проведении деловых переговоров, когда решение принимается двумя сторонами.

Третий закон современной риторики — это закон о действенности речи, которая доставляет удовольствие слушателю. Мы стараемся больше общаться с теми, кто нам интересен, с кем приятно разговари­вать. Наслаждение беседой со времен Платона относилось к высшему роду наслаждения. Это наслаждение складывалось из удовольствия, доставляемого мелодикой речи, красотой мысли и уважительностью обращения.

Знаменитый Дейл Карнеги в качестве главного секрета "искусства обхождения с людьми" называет умение ценить и поощрять деятель­ность человека, удовлетворять "его стремление к собственной значительности".

Использование приема, условно называемого "зеркалом отноше­ния", проявляется в том, что мы испытываем расположение к собесед­нику, если читаем на его лице расположение к нам. Обстоятельства жизни, иногда плохое самочувствие отражаются на нашем лице грима­сой раздражения и усталости, иногда угрюмости и даже злости. Всту­пать с таким выражением лица в деловые переговоры — значит вредить не только себе, но и делу, потому что на лице собеседника, как в зеркале, вы увидите "свое" настроение. Взаимное раздражение может стать причиной коммуникативной неудачи. Конечно, нельзя упрощенно по­нимать это так, что если вы один раз улыбнетесь собеседнику, то он начнет сразу действовать в ваших интересах. Однако сопротивления принятию решения и конфликтам, которые отнимают много сил и энергии, будет значительно меньше.

VІ. Самостійна робота студентів

1. Виразно прочитайте текст промови Ю. Тимошенко ( лютий, 2010 р.), кандидата в Президенти України Які виражальні засоби риторики в ній використано? Які прийоми впливу на слухачів застосовано в ній?

Доброго вечора, дорогі мої!

Президентські вибори завершилися. Вони були нашим єдиним шансом раз і назавжди ствердити незалежність та силу нашої держави. Це був шанс стати достойним членом європейської родини, провести глибокі соціальні та економічні реформи. Саме на цих виборах у нас була перша реальна можливість покінчити з владою олігархії і повернути країну разом з її багатствами саме вам.

Такий вибір не міг сподобатися олігархії. Адже їм потрібна дешева робоча сила, бідні і безправні люди, яких можна за копійки примушувати працювати на своїх заводах. І ще їм потрібні багатства України, які вони безжалісно грабують впродовж останніх 18 років. Їх не цікавить ваша доля, майбутнє ваших дітей. Вони давно не живуть в Україні, вони нею користуються.

Їх ставленик Янукович не міг перемогти чесно.

Ви пам’ятаєте, щоб відкрити вільний шлях для фальсифікацій, вони внесли зміни до закону за два дні до виборів. І Ющенко цей закон миттєво підписав. Після цього фальшування виборів стало масовим та кричущим. Саме фальсифікації вирішили долю виборів, а не ви. Наші спостерігачі і члени комісій документально зафіксували тисячі фактів фальсифікацій. Саме тому я вирішила звернутися до суду із позовом. Як до останньої інстанції, яка має встановлювати справедливість. Я звернулася до суду, щоб захистити Україну, захистити вас!

І я знаю, що всі ці дні ви мали надію та молилися за чесність суду, і я разом з вами боролася і молилася теж. Але суд перетворився на фарс, зрежисований у штабі Януковича. Він відмовився навіть розглядати документально доведені докази.

Вершиною несправедливості була заборона запрошувати свідків, в т.ч. і міжнародних спостерігачів. Вони, незважаючи на тиск та залякування, були готові надати суду юридично оформлені докази про системні фальсифікації на виборах. Суд цинічно відмовився встановлювати істину. Тоді нам стало зрозуміло, чому було прийнято рішення про заборону прямої трансляції судового процесу по каналам телебачення. Їм треба було приховати реальну картину фальсифікацій від вас.

І тоді я зрозуміла, що цей судовий фарс потрібно припиняти та публічно відкликала свій позов. Як кандидат у президенти, я відчула на собі те, з чим стикаєтеся ви кожного дня, – з неможливістю захистити правду в суді.

Як і мільйони українців, я стверджую: Янукович – не наш Президент. Президент, який прийшов до влади оманою, довго не затримається, і ми з вами зобов’язані на цей короткий час надійно захистити все, що є ключовим та цінним для нас, для нашої держави.

Не минуло й декількох тижнів з виборів, а команда Януковича вже почала по всіх напрямкам зраджувати українські національні інтереси. Їх світогляд - нищення України, паплюження нашої мови та культури. І вони цього навіть не приховують.

Команда Януковича вже почала приватизовувати газотранспортну систему. Вони, до речі, звернулася з позовом проти України в Стокгольмський суд, щоб забрати стратегічні запаси природного газу. Цей позов зараз у мене в руках. Кричущий факт - команда нового Президента виступає проти держави Україна. І все це тільки початок. Сьогодні небезпека загрожує незалежності України.

Що робити в цій складній ситуації?

Залишився один дієвий вихід, на мій погляд, – це об’єднання у Верховній Раді демократичних, державницьких сил, усіх мислячих депутатів "Нашої України - Народної Самооборони", Блоку Литвина, БЮТу. Треба відкласти нарешті всі суперечки та утворити в Верховній Раді потужну команду, яка не дозволить встановити антиукраїнську диктатуру. Я публічно пропоную саме такий дієвий шлях і вже розпочала переговорний процес.

Це і буде перевіркою патріотів та демократів на відданість Україні та непродажність. Я також хочу заявити, що не за яких обставин не буду утворювати з Януковичем спільних коаліцій. Я не буду підписувати з ним універсалів та меморандумів саме тому, що не визнаю його Президентом України та не приймаю його антиукраїнську, антиєвропейську політику. Якщо патріотичні демократичні політичні партії в парламенті підуть на політичне заробітчанство, я піду в опозицію і буду наближати час повернення нашої держави до цивілізованого розвитку.

І я боротимусь за принципи та цінності, які поділяєте ви. Боротимусь, незалежно від того, буду я у владі, чи в опозиції. І я нікому не дозволю відібрати у вас ту Україну, на яку ви всі заслуговуєте. Україну вільну, сильну, справедливу, процвітаючу і прекрасну. Я - з вами!

2. Розкрийте дужки. Поясніть вибір слова чи написання.

Розуміння (здібності, здатності) до ко(мм,м)унікації часто базується на (здобності, здатності) особи володіти (навиками, навичками) вираження емоцій. Компетентні ко(мм,м)унікатори вміють (розрізняти, розпізнавати) як свої емоції, так і емоції інших людей. Вони розуміють, що (де)які ситуації вим(о,а)гають (відвертого, відкритого) вираження почуттів, а інші – ні.

Більшість взаємо(-стосунків, -відносин) між людьми перетворюються на поверховий обмін (вітаннями, привітаннями). Але компетентні ко(мм,м)унікатори, зазвичай, використовують три (навики,навички): вираження (власних, особистих) почу(т,тт.)ів, (розпізнавання, розрізнення) почу(т,тт)ів інших, заохочення інших до вираження почу(т,тт)ів за допомогою (розгортання,розкриття) своїх емоцій та вираження співпереживання.

VІІ. Закріплення матеріалу

1. Марк Туллій Цицерон (3 січня 106 до н.е. — 7 грудня 43 до н.е.) — давньоримський політичний діяч, видатний оратор, філософ та літератор. Один з зачинателів римської розповідної прози. Прокоментуйте його вислови, більшість з яких стали крилатими.

Ø Застаріли вже ці промови, спростовані дійсністю набагато більше, ніж словами.

Ø У страху більше зла, ніж в самому предметі, якого бояться.

Ø Кожна людина може помилятися, але борсатися в омані може тільки дурень.

Ø Кожна людина – відбиття свого внутрішнього світу. Як людина мислить, такою вона і є (у житті).

Ø Пізнай самого себе.

Ø Поки хворий дихає, кажуть, залишається і надія.

Ø Приємно згадувати неприємності, якщо вони минули.

Ø Немає нічого святого, чого б гроші не могли споганити, нічого настільки сильного, чого б не можна було подолати грішми

Ø Що посієш, те і пожнеш.

Ø Хабарники повинні тріпотіти, якщо вони накрали лише скільки потрібно для них самих. Коли ж вони награбували досить для того, щоб поділитися з іншими, то їм нема чого більш боятися.

Ø Недостатньо володіти мудрістю — потрібно ще вміти користуватися нею.

Ø Не можна любити ні того, кого ти боїшся, ні того, хто тебе боїться.

Ø Чини так, як велить тобі обов'язок людини.

Ø Звичка - друга натура.

Ø Папір не червоніє.

Ø Лінощі – це страх перед очікуваною роботою.

VІІІ. Підведення підсумків заняття

1. Допишіть фрази

Сьогодні на занятті я дізнався, що:

1. Найвідоміші оратори Давньої Греції та Давнього Риму _________

2. Найвідоміші зразки вітчизняного ораторського мистецтва __________

3. «Якщо хочеш бути добрим оратором, _______________» (Сократ).

4. Основні закони риторики___________________________

5. Основні правила риторики____________________________

6. Основні етапи виступу______________________

7. Логічна схема доказів складається з 3-х елементів: __________________

8. Існує три способи проголошення промови:__________________

9. Засмічують мовлення виступаючого____________________

10. Дикція – це ________________________

11. Найоптимальніший темп промови ________________

12. Пауза в мовленні робиться для _______________________

13. Ораторські прийоми для підтримки уваги слухачів _______________

14. До тропів належать _____________________

ІХ. Домашнє завдання

1. Лекційний матеріал.

2. Підготуйте промову над одну із пропонованих тем, дотримуючись вимог до її складання й підготовки (додаткове індивідуальне завдання):

• Поетом народжуються, оратором стають.

• Батьківщина – це край, де полонянка душа (Вольтер).

• Сила мови полягає в умінні висловити багато кількома словами (Плутарх).

• Мовлення людини – це розповідь про її життя (Сенека).

• Краща у світі мета – стати хорошою людиною (Цицерон).

• Без ядра горіх ніщо, так само, як і людина без серця (Г.Сковорода).

• Егоїзм заважає людині піклуватися про себе розумно (В.Голобородько).

• Нема там добра, де нема правди (П. Куліш).

• Усмішка – це ж власне частка душі (О.Гончар).

• Найважливіше в житті цивілізованої людини – заощадити час (Г.Тютюнник).

• Щасливий той, хто чує мову рідної землі... (В.Лисенко).

• Дехто вмирає так і не народившись (П.Загребельний).

• Рівень інтелігентності має вимірюватися рівнем порядності (П.Загребельний).

• Справедливість – це стримування сили мудрістю (П.Загребельний).

• Вибір життєвої дороги – це духовне устремління людини (Р.Іваничук.)

• Навіть велика людина не в силі перемінити звичок, звичаїв і плину народного життя (Р.Іваничук).

• Тільки великий народ може народити велику людину (Р.Іваничук).

• Людина починається з любові (Я.Гоян).

Дата добавления: 2015-07-20