Зміни в національних режимах регулювання процесу залучення національними економіками ПІІ протягом 1992-2010 рр.

Проблемна ситуація 1

Трансформація державної політики залучення

Прямих іноземних інвестицій

Державна політика у відношенні прямих іноземних інвестицій (ПІІ) стає сьогодні все важливішим елементом загальної економічної політики всіх без винятку країн світу. Так, якщо протягом 1980-хрр. більшість держав світового господарства вводили нормативні акти, які обмежували надходження прямих іноземних інвестицій в їх національні економіки, то, починаючи з 1990-х рр. ситуація докорінно змінилася. На сьогодні спостерігається відхід держав від політики контролю і обмеження іноземного інвестування своїх національних економік, що супроводжується посиленням тенденцій лібералізації умов залучення ПІІ. Так, лише протягом 2008 року між країнами було укладено 59 двосторонніх інвестиційних угод (загалом їх кількість сягнула 2676; 6 угод припинили своє існування) та 75 угод про уникнення подвійного оподаткування (загальне число сягнуло 2805), а в закони і правила, які регулюють прямі іноземні інвестиції, було внесено 110 поправок, 85 з яких стосувалися подальшої лібералізації процесу іноземного інвестування (таблиця 3.5).

Таблиця 3.5

Зміни в національних режимах регулювання процесу залучення національними економіками ПІІ протягом 1992-2010 рр.

1992-

1995-

Кількість країн, що вносили зміни до своїх законодавств в частині регулювання ПІІ

Кількість змін в режимах регулювання

Зміни на покращення умов притоку ПІІ

Зміни на погіршення умов притоку ПІІ

Джерело: UNCTAD. World Investment Report 2009: Transnational Corporations, Agricultural Production and Development, table I.14.; WIR 2011: Table III.1. National regulatory changes, 2000–2010.

Кількість змін на погіршення умов ввезення та вивезення ПІІ лишалося майже стабільним в порівнянні з періодом 2004 – 2006рр. Збільшилася й кількість угод про вільну торгівлю, які містять положення щодо захисту інвестицій, сягнувши 273. Разом з тим, зросла й кількість суперечок інвесторів з державами – до 317.

У 2010 році більш як 2/3 заходів інвестиційної політики було прийнято на користь лібералізації та заохочення ПІІ. Особливо це стосувалось країн азійського регіону, де значна кількість заходів була націлена на полегшення умов доступу та розміщення іноземних інвестицій. Однак, незважаючи на суттєві позитивні зрушення 1/3 всіх нових інвестиційних ініціатив відносилась до таких, що регулюють та обмежують інвестиційну діяльність суб’єктів міжнародного бізнесу, зокрема, в галузях природокористування та фінансових послуг. Це, в свою чергу, лише підтверджує тенденцію, що почала формуватись у 2003 році щодо пожорсткішання процедур допуску ПІІ й загалом підвищення ризиків запровадження інвестиційного протекціонізму (рисунок 3.1).

Рисунок 3.1. Динамика заходів щодо національних режимів регулювання іноземних інвестицій протягом 2000-2010рр., у %

Джерело: UNCTAD, World Investment Report 2011.

В галузевому розподілі більше половини заходів, націлених на зміну інвестиційної політики, стосувались досить специфічних галузей. Найбільша частка обмежувальних процедур припала на сільське господарство (62%) та видобувну промисловість (93%), натоміcть, ліберацізацію інвестиційних режимів можна було спостерігати у секторі фінасових послуг (61%), звязоку та транспорті (інші послуги – 61%) й галузях, заснованих на природокористуванні (електро-, водо-, газопостачання – 75%).

Таблиця 3.6

Галузевий розподіл кількості регуляторних змін в інвестиційній політиці країн у 2010 році, у %

Назва галузі	Ліберазізаційні / стимулюючі заходи	Регулюючі/обмежувальні заходи
Всього заходів по галузям:
Сільське господарство
Видобувна промисловість
Обробна промисловість
Електро-, водо- газопостачання
Фінансові послуги
Інші послуги

Джерело: UNCTAD, Investment Policy Monitor database: Table III.3. National regulatory changes in 2010 by industry

Уряди країн продвжують застосовувати державну політику купівлі неліквідних активів компаній, яка активно розпочалась у кризовий період. Станом на квітень 2011р., за оцінками експектів ЮНКТАД, у державній власності залишається низка проблемних активів фінансових і нефінансових підприємств на суму понад 2 трдн.дол.США.

Загалом у 2010 році було укладено 6092 міжнародні інвестиційні угоди (МІУ) (за перші 5 місяців 2011р. – ще 48), з яких 2807 – двосторонні, 2976 – про унікнення подвійного оподаткування та 301 – інші міжнародні інвестиційні угоди. Наявна нині кількість МІУ забезпечує захист лише 2/3 глобального обсягу ПІІ та охоплює 1/5 двосторонніх інвестиційних угод (ДІУ). Для формування сприяливого інвестиційного клімату у світовому масштабі, на думку експертів, необхідно укласти додатково 14100 двосторонніх угод.

Країнами ЄС підписано 1300 (ДІУ) з країнами, що не є членами даного інтеграційного блоку (рис. 3.2.). У 2010 р. розпочато 390 справ з врегулювання інвестиційних супречностей, щодо 197 - завершено розгляд. Як правило, ініціаторами виступали промисловорозвинуті країни, відповідачами – країни, що розвиваються.

Рисунок 3.2. Кількість двосторонніх (ДІУ), міжнародних інвестиційних угод (МІУ) та угод про уникнення подвійного оподаткування (УУПО)

Джерело: UNCTAD, World Investment Report 2011.

Політика, спрямована на поліпшення умов іноземного інвестування, має свої позитивні наслідки, що проявляється, передусім у масштабах діяльності ТНК (див.табл.3.7-3.8). Будучи найбільш рухомою складовою заощаджувальної частини світового доходу за умов «розмивання» національних кордонів, що визначають національну приналежність створеної вартості, прямі іноземні інвестиції стають каталізатором поглиблення глобалізаційних процесів, залишаючись при цьому об’єктом жорсткої конкурентної боротьби за залучення в економіки країн світового господарства.

Таблиця 3.7.

Дата добавления: 2015-07-20