Розглянемо склад території Африки і формування її політичної карти.

Заняття 17.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА КРАЇН Африки, австралії та океанії

1 Загальна характеристика країн Африки.

2 Австралія: загальна характеристика.

3 Океанія: специфіка ЕГП регіону, особливості природи, населення, господарства.

АФРИКА

Кожний регіон по-своєму унікальний: наприклад, Євразія — найбільший континент, Південна Америка — найвологіший, Авст­ралія — найсухіший. Африка — це континент саван і джунглів, розжарених пустель і гір із засніженими вершинами, крихітних пігмеїв і високих зулусів. Саме різноманітність асоціацій, пов'яза­них з Африкою, визначає наше сприйняття «чорного континенту» як чогось загадкового, незбагненного.

Площа території Африки становить 29,2 млн км² (1/5 земного суходолу), з островами — 30,3 млн км². Населення континенту ста­новить понад 748 млн чол.

У дослідженні території Африки виділяють чотири етапи.

Перший (початковий) — II тисячоліття до н. е.— VI ст. н. е.

Другий — арабські походи VII—XIV ст.

Третій — подорожі європейців XV—XVII ст.

Четвертий — експедиції XVIII—XX ст.

До кінця були вивчені чотири великі африканські річки (Ніл, Ніґер, Конґо і Замбезі), а на початку XX ст.— виявлені вели­чезні природні ресурси континенту.XIX ст.

Розглянемо склад території Африки і формування її політичної карти.

Зараз в Африці понад 50 суверенних держав, більшість яких ста­ли незалежними у 2-й половині XX ст. До цього африканські дер­жави були європейськими колоніями, причому деякі — ще з XVI ст. Першими іспанськими колоніями стали багаті міста Сеута і Мелілья — кінцеві пункти транссахарського торгового шляху. Потім було колонізовано західне узбережжя Африки.

На початку 1950-х рр. в Африці існувало лише чотири юридично незалежних держави — Єгипет, Ефіопія, Ліберія і ПАР. Потім з пів­ночі континенту почався розпад колоніальної системи: в 1951 р. незалежність отримала Лівія, в 1956 р.— Марокко, Туніс і Судан. 1960-і рр. часто називають роками звільнення Африки, оскільки саме тоді незалежність здобули інші держави континенту.

При середній густоті населення Африки 22 чол./км² найбільш густо заселені долина річки Ніл і узбережжя Ґвінейської затоки, найменш густо (1 чол./км²) — пустельні райони.

Населення Африки стало швидко збільшуватися у другій поло­вині XX ст. завдяки розвитку медицини та деякому підвищенню рівня життя, внаслідок чого скоротилася дитяча смертність (при збереженні традиційно високої народжуваності) і збільшилася се­редня тривалість життя.

Переважаюча частина населення (70 %) мешкає в сільській міс­цевості, в Африці нараховується всього 20 міст-мільйонерів (Каїр, Александрія, Йоганнесбурґ, Аддіс-Абеба тощо).

Хоча частка міського населення в Африці становить лише 30 %, континент утримує світове лідерство за темпами урбанізації, яка при­йняла стрімкий і часто некерований характер. Низький рівень розвитку економіки, відсутність у селян землі і, як наслідок, безробіття змушу­ють мільйони африканців мігрувати до міст. Оскільки ці люди не мають трудової кваліфікації, в містах їм також дуже важко знайти роботу, тому вибухове зростання міст супроводжується утворенням нетряних районів з антисанітарними умовами життя.

Які ж особливості територіальної і галузевої структури господар­ства країн Африки? У господарстві країн регіону провідними галу­зями є сільське господарство (в основному екстенсивне) і гірничодо­бувна промисловість.

Особливістю географії господарства Африки є його зосередження в декількох центрах, рівень заселення, освоєності і економічного розвитку яких у багато разів перевищує аналогічні показники ін­ших районів.

Основною сферою матеріального виробництва Африки є сільське господарство, в якому в окремих країнах (Чад, Руанда тощо) зайнято до 90 % трудових ресурсів. У структурі сільського господарства про­відною галуззю е рослинництво, причому багато країн спеціалізують­ся на монокультурах: Сенегал — на вирощуванні арахісу, Ефіопія — кави, Ґана — какао. Основні зернові культури регіону — це просо, сорго, кукурудза, рис, пшениця і ячмінь; основні плодові культури — банани, фінікова і олійна пальми, маслина тощо. Тваринництво регіону відрізняється переважанням екстенсивних форм ведення: поголів'я худоби є одним з найбільших у світі, однак не забезпечує внутрішніх потреб континенту в м'ясо-молочних продуктах.

Які причини обумовили екстенсивність сільського господарства Африки? По-перше, відстала виробничо-технічна база; по-друге, слабо розвинена іригація, необхідна в посушливих районах з недо­статньою кількістю опадів і високою випаровуваністю; по-третє, гострий дефіцит прісної води.

Незбалансована структура промисловості регіону багато в чому зумовлена колоніальним минулим Африки: метрополії передусім були зацікавлені у видобутку сировини, тому насамперед будували гірничодобувні підприємства.

Отже, в структурі промисловості африканських країн провідне міс­це зберегли традиційні галузі — гірничодобувна і гірничо-металургійна промисловість. Енергетика розвинена слабко, як і галузі оброб­ної промисловості, в основному легкої і харчової. Перспективними галузями промисловості, роль яких останнім часом поступово підви­щується, є металургія, машинобудування і хімічна промисловість.

В Африці починають формуватися промислові райони, але їх поки мало, що не в останню чергу пов'язано з низьким рівнем розвитку мережі шляхів сполучення. Єдина транспортна мережа в Африці практично відсутня.

Все це дозволяє нам зробити висновок про те, що в експорті регіону переважає сировина — гірничорудна і сільськогосподарська, а в ім­порті — готова продукція. Окремі африканські країни на світово­му ринку спеціалізуються як експортери окремих видів сировини. Експортери мінеральної сировини: Ніґерія, Лівія, Алжир — наф­та; Замбія — мідь; Ліберія і Мавританія — залізна руда; Ґабон — марганцева руда; Марокко — фосфорити; Ніґер і Ґабон — уран. Експортери сільськогосподарської сировини: Єгипет, Судан, Малі, Танзанія та ін.— бавовна; Ефіопія, Ангола, Руанда, Бурунді, Уґан-да, Кенія — кава; Кот-д'Івуар, Ґана, Ніґерія — какао; Туніс, Ма­рокко — оливкова олія.

Крім того, африканський регіон постачає на світовий ринок ви­ноградні вина, деревину, тютюн, цитрусові та багато іншого.

Африка:

— за показниками рівня розвитку і життя населення є відсталим регіоном світу;

— в Африці переважає сільська форма розселення населення, яка характеризується одним з найвищих показників природного приросту у світі;

— у сільському господарстві африканських країн переважає то­варно-експортне виробництво, в промисловості — гірничодобувне, що визначає аграрно-сировинну спеціалізацію експорту регіону.

Дата добавления: 2015-07-20