|
Читайте также: |
Прекрасен лес – когда порой
Прозрачной – смутной пеленой
Затянут он – роса блестит
На влажных листьях – все молчит…
О, как блаженна тишина!
Но вдруг – проснувшись ото сна
Лес оживет – и рассвет
Небрежным взмахом – в алый цвет
Окрасит нежно – небосвод
И все ликует – и поет
Встречает утро – юный лес
Он полон жизни и чудес
А я смею проронить
Ни слова в страхе осквернить
Малейшим звуком – мир иной
Что вдруг возник передо мной
О, как ничтожна я была!
Я слышала – но не могла
Увы, лесную речь понять
Ведь людям не дано узнать
Что шепчет ветер в тишине
Порхают птицы в вышине
Что нам они сказать хотят?
О чем дубы в лесах шумят?
О чем? Скажи мне! Как смогу
Я эту тайну сберегу
Ведь я надежный – верный друг
Я не предам? – и сердце вдруг
Забилось чаще – и сильней
И в глубине – души моей
Прекрасный голос зазвучал
Нашептывал и напевал
Один мотив – одни слова
Поют и ветер – и трава
Живи – вторится вновь и вновь
Люби! – всегда жива любовь
215. Скажи мені (12 декабря 2013)
Скажи мені небо – ти ж можеш синіти
Чому ж бо – захмарене ти?
Скажи мені поле – чому твої квіти
Не можуть постійно цвісти?
Скажи мені лісе – чому ти на зиму
Скидаєш зелене вбрання?
Скажи мені полум’я – чом без упину
Не можеш палати щодня?
Скажи мені море – чому ти корали
Ховаєш далеко на дні?
Скажіть мені хмари – чому це ви стали
Нахмурені, грізні, сумні?
Скажи мені сонце – чому ти палаєш
І досі ніяк не згориш?
Скажи мені серце – чому ти співаєш
Ніколи чому не мовчиш?
Скажи мені вітре – чому я всміхалась
Коли ти мене обіймав?
На ці запитання – я відповідь знаю
Мені її дощ наспівав
Співав, що ніколи – життя не минає
Одвічне – небесне життя
А я запевняла – що так не буває
Що й він відлетить – в небуття
Я все шепотіла – про біль і про втрати
У вічі дивилась йому
І раптом ущух – він не встиг доспівати
Про вічність – холодну й німу
Дата добавления: 2015-07-25; просмотров: 31 | Нарушение авторских прав
| <== предыдущая страница | | | следующая страница ==> |
| Я дрожу (23 ноября 2013) | | | Цель (27 декабря 2013) Александр Трилис |