Природа та населення.

В районах Вірменського нагірря та Закавказзя природні умови не сприяли розвитку поливного землеробства. Витоки перших землеробсько-скотарських культур припадають на добу неоліту. У районах річок Кури і Араксу вже в V-IV тис. до н.е. існували невеликі поселення осідлих землеробів і скотарів. Жителі цієї культури мешкали у глинобитних будинках, які мали круглу форму. Другим особливо сприятливим районом для ведения землеробства була область біля озера Ван. Для обробки полів використовували примітивну соху, а врожай збирали з допомогою серпів, леза яких було зроблено з міді. В ІІІ тис. до н.е. в цих районах з”являється культура бронзового віку. Ця культура дістала назву купро-аракська. Жителі поступово опанували увесь район на південь від Кавказських гір, який отримав назву Закавказзя. В горах в їх руки потрапило ще одне багатство - це поклади мідних і залізних руд. Місцеві жителі не тільки заселили зручні рівнини вздовж течії річок, але і піднялись в гори разом зі своїми стадами. Тут на гірських пасовищах вони опанували новий вид скотарства -відгінний, коли стада в весняно-літній період перегонялись на степові нагір”я і альпийські луки. В них з”явились ремесла. В кінці ІІ тис. до н.е. в них з”являється залізна зброя та кургани, які звідчили про початок соціальної диференціації. Особливо інтенсивно процес переходу до нового рівня організації відбувався в племені урартів, які створили саму ранню державу в цьому районі. Згодом в цьому районі з”явився ще цілий ряд самобутніх цивілізацій колхідська, іберійська, вірменська та держава Кавказька Албанія.

Дата добавления: 2015-07-25